Після завершення війни за 2-4 роки росія буде готова до агресії проти Європи

Традиційно Служба зовнішньої розвідки вважається політично-економічною розвідкою, а основне її завдання – інформувати перших осіб держави про наміри зовнішньополітичних гравців. Повномасштабна війна внесла корективи у роботу спецслужби. Наразі у пріоритеті розвідників - росія і її союзники.У березні минулого року Президент призначив Головою СЗРУ кадрового військового розвідника Олега Іващенка, який має значний бойовий досвід і пройшов довгий шлях у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони. Служив в елітному офіцерському загоні спеціального призначення, відомому як підрозділ 2245, брав участь у спецопераціях, які досі засекречені.

Упродовж останніх дев’яти років перед призначенням у СЗРУ Іващенко працював першим заступником начальника ГУР. Одночасно був заступником начальника Генштабу ЗСУ з розвідки, а потім – помічником головнокомандувача ЗСУ з питань розвідки.

«У Генштабі я кожного дня доповідав начальнику Генштабу і міністру оборони розвідувальну інформацію, брав участь в оцінці воєнно-стратегічної обстановки та зовнішніх загроз, а також у плануванні оборони держави», – розповідає про цей період своєї кар’єри Іващенко.

У першому інтерв’ю за час повномасштабного вторгнення голова СЗРУ розповів Укрінформу про стратегічні плани росії відносно України, її економічний, військово-технічний потенціал, мобілізаційний ресурс і детально – про допомогу у війні держав-союзників – КНДР, Ірану і Білорусі. 

Окрім цього, Іващенко відповів на запитання, чи готується Росія до нападу на країни НАТО, про російську ПВК в Африці та нову систему підготовки розвідників.

росія хоче виграти час, щоб перегрупуватися

- Олеже Івановичу, останнім часом у публічному просторі дедалі частіше звучать заяви про прагнення до миру. Чи володіє СЗРУ інформацією про наміри Кремля щодо припинення вогню?

- Стратегічні плани росії залишаються по відношенню до України без змін – отримання повного контролю над нашою територією. Але бажання не означає можливості. Вони виснажені – технологічно, економічно і дипломатично. Взагалі довгостроковою метою росії є встановлення контролю над країнами колишнього Радянського Союзу.

- Які у них плани на полі бою?

- Усе розвідувальне співтовариство України сходиться на тому, що нічого нового. Взяти повний контроль над Луганською, Донецькою, Запорізькою і Херсонською областями.

Але повністю реалізувати задум вони не можуть. Заяви про «видавлювання» наших сил із прикордонних районів – не відповідають дійсності. Навпаки, ми контролюємо низку позицій на території росії, зокрема на Курщині та в Бєлгородській області.

Іще вони хочуть зробити так звану зону безпеки на території Харківщини, Сумщини, Чернігівщини. Проте у них уже не ті ресурси. Якщо раніше мріяли про 30 кілометрів у глиб, то зараз – 5-10 км.

- Тобто з ваших слів можна зробити висновок, що чотири українські області – це для них той мінімум, після якого вони хотіли б вступити у мирний процес?

- Їхня логіка проста: вони хочуть виграти час, щоб перегрупуватися. Але ніхто не дає гарантій, що це буде мир. Це буде черговий етап підготовки до нового удару. Вони торгуються, бо втомилися. У них не вистачає людей, техніки і часу.

Ми, навпаки, бажаємо сталого миру. Президент, уся українська влада і силові органи працюють над посиленням тиску – запровадження додаткових санкцій, обмеження на нафту й газ. Бо кожен їхній танк – це долар, який вони десь іще заробили. Для нас зрозуміло, що Україна була і залишиться у рамках тих земель, які прописані в нашій Конституції, які визнані міжнародним правом. Це не обговорюється.

- Давайте поговоримо про спроможності росії до ведення війни. У першу чергу як у СЗРУ оцінюють стан російської економіки?

- До початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Фонд національного добробуту росії становив близько 150 млрд доларів. Зараз лишилося близько 38 млрд доларів. Гроші тануть. Неліквідні іще одні їхні запаси – цінні папери. На сьогодні їх неможливо продати.

Золота було 2300 тонн – уже 1700. Його продають. Було 164 мільярди китайських юанів. Ці запаси теж поступово зменшуються. Загалом за три місяці цього року воєнні перевитрати Росії сягають 5 млрд доларів. Для їх економіки це достатньо серйозні речі.

- Як довго росія зможе фінансувати війну?

- На кінець цього року ми очікуємо на серйозні проблеми в російській економіці, на проблеми з грошима і трудовими ресурсами. Відчутною може стати криза в енергетиці, ЖКГ, а також – дефіцит кадрів.

- Як це позначиться на населенні росії?

- Уже позначилося. На сьогодні у російській федерації хто хоче заробити, той поповнює армію. Підписав контракт – отримав 30-40 тисяч доларів у залежності від регіону. Новобранцям платять держава, місцева влада і бізнес. Іде заохочення людей.

На перший погляд ця схема приваблива для росіян, але виявляється збитковою для росії. За нашими даними, кремль намагається ухилятися від виплат, борги ростуть.

Таким чином, до речі, в армію потрапляють іноземці. Їм кажуть – отримаєш громадянство, гроші, ще щось…

Місцева влада розуміє свої проблеми з трудовими ресурсами і їм краще взяти іноземців, яких багато, і поставити галочку, що такий-то регіон виконав план. Так вони зберігають своїх працівників на місцевих підприємствах.

- У розвідки є дані, скільки у них населення, який мобілізаційний ресурс?

- У росії проживає приблизно 145 мільйонів. Мобілізаційний ресурс складає 25 млн осіб. Це ті, хто має відповідні військово-облікові або суміжні спеціальності. І це трудові ресурси, які рухають економіку. Але реально підготовлених – 3 млн. З початку повномасштабної війни мобілізовано вже 1,3 млн, іще майже мільйон – втрати вбитими і пораненими.

- Які у них справи з виробництвом зброї?

- Вони намагаються вийти на максимум, але їм важко. Потрібні інвестиції, верстати, компоненти, а з цим проблеми. Складно з електронікою і спецхімією.

На сьогодні 80% військової техніки є старою, зі зниженими характеристиками. Вона знята зі зберігання, відремонтована і відправлена на фронт. Лише 20% російської техніки – новітні системи.

Якщо взяти боєприпаси, то на рік вони виробляють близько 3 мільйонів снарядів 122-го, 152-го калібру. Іще 2,5–3 мільйони беруть у КНДР. З початку війни взяли у них уже шість мільйонів снарядів. Також від КНДР було постачання самохідних артилерійських установок 170 мм М1989 Koksan і реактивних систем залпового вогню М1991 калібром 240 мм – це 120 одиниць одного типу і 120 одиниць іншого типу.

- Чим росіяни розраховуються з Північною Кореєю?

- Вони передають їм ракетні і космічні технології. Ми не виключаємо, що це можуть бути і технології, які стосуються ядерної зброї або її вдосконалення.

Ми знаємо, що Північна Корея почала постачати до росії спеціалістів з відповідною освітою для підприємств ВПК, зокрема, літакобудування.

З КНДР постачається і робоча сила для сільського господарства, будівництва будинків і доріг. Пхеньян минулого року надіслав до росії 13,8 тисячі своїх робітників.

- Чи беруть участь північнокорейці у бойових діях безпосередньо уже на території України?

- У Курській області вони є. На окупованих територіях України ми їх не фіксували, але артилерія їхня уже з’являлася на Херсонському та інших напрямках.

- У квітні президент озвучив інформацію про участь у війні проти України 155-ти китайців і додав, що їх може бути більше. Двоє з них потрапили до нас у полон і запевняли, що самостійно вирішили взяти участь у війні проти України. Чи дійсно Китай не давав добро на участь своїх громадян у війні? Чи є у розвідки дані про те, що китайці, так само як і північнокорейці, переймають у росіян досвід ведення сучасної війни?

- У кожній країні спеціальні служби вирішують певні завдання, і ми не можемо виключати, що це теж були ті представники, які переймають досвід ведення сучасної війни.

Ми знаємо, що росіяни діляться досвідом із китайцями. На рівні військового співробітництва, на рівні штабів, на рівні планування проводяться спільні військові навчання. Зараз китайців теж запрошують на спільні російсько-білоруські навчання, які пройдуть на полігонах Білорусі і росії. У ході цих військових заходів міжнародного співробітництва і відбувається обмін досвідом.

У росії взагалі багато китайців так само, як і представників інших національностей, зокрема з Центральної Азії. Всього іноземців, які тимчасово перебувають на території росії, близько 6 мільйонів. Це люди, які приїхали у пошуках роботи, а також студенти з країн Азії й Африки. І вони, як і кожен іноземець у росії, через дрібні адміністративні порушення або за грошову винагороду могли опинитися у лавах вс рф, ми цього не виключаємо.

- У середині квітня президент повідомив, що є дані розвідки про постачання Китаєм до рф артилерії і пороху. А також сказав, що представники Китаю «займаються виробництвом деякої зброї» на території росії. Чи відомо, що це за виробництво?

- Так, є інформація, що Китай постачає верстати, спецхімію, порох і компоненти саме на підприємства військового призначення. Ми маємо підтверджені дані по 20 російських заводах. У 2024–2025 роках зафіксовано щонайменше п’ять фактів авіаційної співпраці з КНР – це обладнання, запчастини, документація. Шість випадків – великі поставки спецхімії.

На початок 2025 року 80% критичної електроніки для російських дронів – китайського походження. При цьому є підміни, обман у назвах, є фірми-прокладки, через які йде все необхідне для виробництва мікроелектроніки.

Білоруська армія не здатна на масштабні бойові дії

- Чи є підстави вважати, що заплановані військові навчання у Білорусі за участі росії цієї осені переростуть у новий наступ з півночі?

- Ми володіємо всією необхідною інформацією щодо цих навчань. росія уже розіслала близько 40 запрошень військовим представникам інших країн. Вони хочуть зробити з цього міжнародне дійство.

Відповідно до задуму навчань, буде розігруватися оперативний епізод протистояння двох коаліцій держав. Одна – під керівництвом росії, інша – умовний Захід. Зрозуміло, про кого йдеться. Це ті країни, які сьогодні підтримують Україну. Наші європейські партнери.

- Є багато думок, що росія під прикриттям цих воєнних навчань може атакувати Сувальський коридор чи країни Балтії або Польщу. Наскільки це реалістично?

- Я памʼятаю 2015 рік. Мене тоді призначили першим заступником начальника ГУР – заступником начальника Генштабу. З того часу, буквально кожні навчання Росії й Білорусі – тема встановлення контролю над Сувальським коридором. Це не фантазії, а частина їхніх стратегічних сценаріїв.

Вони завжди розглядають варіант, що Калінінград під загрозою, що НАТО може взяти під контроль регіон або що в Білорусі може статися якась «кольорова революція». І тоді Росія «приходить на допомогу» – вводить війська. Такий сценарій. Для цього вони готували 1-шу танкову армію та 20-ту загальновійськову армію. Ці війська, за планом, ідуть через Сувальський коридор на Калінінград. Безумовно, в цій ситуації є пряма загроза для країн Балтії.

- Яка ситуація у Білорусі? Чи можна очікувати загрози з цього боку?

- На сьогодні білоруська армія не здатна на масштабні бойові дії. Усе, що вони тримають біля нашого кордону – це близько двох тисяч військовослужбовців лише для того, щоб ми відволікалися.

Тобто, бойовий склад невеликий, перед війною був неспроможний вести наступальні дії, і морально їхні військовослужбовці до цього не готові.

Серед білоруських командирів багато хто здобував освіту у росії. Ще у 2022 році вони тиснули на Лукашенка, щоб він вступив у війну. Але самі білоруси – і військові, і звичайні люди – цього не хочуть. Іще треба мати на увазі, що на сьогодні економіка Білорусі повністю залежить від російської федерації.

Коли у 2022 році у росії, яка планувала закінчити війну «за три дні», з’явилися проблеми з озброєнням, Білорусь передала їм усе, що могла, зі своїх складів: боєприпаси, техніку – Т-72, БМП-2, приціли, бронежилети, шоломи, верстати. Тепер вони налагодили іще виробництво боєприпасів, яких не вистачає росії. Реактивні, ствольні – все, що потрібно для війни. Білоруський ВПК став додатком російського. Близько 80% білоруських підприємств ВПК інтегровані у російський ВПК. Це фактично одна база.

- Чи отримала Білорусь від росії ядерну зброю?

- Носії є. Це правда. Є літаки, є ОТКР «Іскандер». Але самої ядерної зброї у Білорусі немає. Це факт.

- Тобто носії є, а боєголовок немає?

- Саме так. Немає. Вони облаштовують місця зберігання, готуються, будують. Лукашенко говорить, що до кінця року в них буде «орєшнік». Але це схоже на прийняття бажаного за дійсне. На сьогодні – нічого такого немає, і малоймовірно, що з’явиться.

- Під час попередніх президентських виборів у Білорусі був протестний рух. Які суспільні настрої там зараз?

- Лукашенко тримається, контролює ситуацію виключно на роботі спецслужб, на залякуванні людей. Опозиція або репресована, або перебуває за кордоном. Це реальність Білорусі, яка, на жаль, не змінилася.

У зані ризику - Польща, країни Балтії, Північна Європа 

- Як складається у СЗРУ співробітництво з провідними розвідками? Чи відбулися контакти після зміни керівництва у Вашингтоні – з розвідкою і взагалі?

- У нас добрі робочі стосунки з багатьма керівниками провідних розвідок, у тому числі США. Спілкуємося, вирішуємо спільні задачі в інтересах наших держав.

З їхнього боку є підтримка. Це розвідувальна інформація і допомога у різних питаннях, які пов’язані з озброєнням, забезпеченням наших Сил оборони.

- Чи проводить СЗРУ спільні спецоперації з іноземними розвідками?

- На це запитання ніхто не дасть відповіді, але коли є анкета, де треба поставити галочку, то вважайте, що я її поставив (усміхається).

- Як змінилися сили оборони і безпеки країн НАТО і розвідувальне співтовариство після лютого 2022 року? Чи готові вони до реальної війни з таким противником як росія?

- Ситуація змінилася кардинально. І політики, і військові НАТО тепер по-іншому оцінюють ризики. Стратегічні плани країн змінюються, бюджети на оборону зростають. Ті, в кого було 0,3–0,5% ВВП, уже мають майже 2%. А хтось доходить і до 5%.

Коли ми зустрічаємося з представниками спецслужб країн-партнерів, вони просять розповісти, як ми готувалися до війни, як вона розпочалася, які були перші дії розвідки, як працювали наші системи управління, як удалося наростити свої спроможності.

І я бачу, що вони вчаться, переглядають своє бачення і структуру розвідок.

- У березні голова Федеральної розвідувальної служби Німеччини Бруно Каль заявив, що напад росії на Європу безпосередньо залежить від того, як швидко завершиться війна в Україні. Якщо війна завершиться раніше, агресія росії проти Європи теж може початися раніше, ніж очікується. Як ви можете прокоментувати такі прогнози?

- Я особисто дуже поважаю Бруно Каля – досвідченого директора БНД і загалом наших німецьких колег. Ми уважно ставимося до їхніх оцінок і порівнюємо їх з нашими.

Пан Каль сказав чесно: Україна – це не просто країна, яка бореться за себе. Ми – щит Європи. І поки ми стримуємо цю навалу, інші країни мають час готуватися.

Плани росії не змінилися. Вони хочуть повного контролю над Україною і впливу на пострадянські країни. Але далі – це вже не «можливо», а питання часу в тому, хто буде наступний. Польща, країни Балтії, Північна Європа – у зоні ризику. Наші аналітики вже не питають, чи наважиться Росія напасти на інші країни. Питання звучать інакше. Коли і звідки?

За нашими прогнозами, які поділяють і європейські колеги, після закінчення бойових дій Росії знадобиться до 2–4 років, щоб відновити боєздатність. Якщо санкції скасують – процес переозброєння піде набагато швидше.

Тобто через 2–4 роки після завершення війни росія буде технічно готова до нової агресії – вже проти Європи.

А зараз ми всі бачимо їхню гібридну гру: роз’єднати союзників, зменшити підтримку України, впливати на рішення через Угорщину. Це політична частина війни. Ми це розуміємо.

- А як ви можете прокоментувати інформацію, що у російському місті Петрозаводськ військові інженери розширюють армійські бази, де кремль планує створити новий армійський штаб? Також росія прокладає нові залізничні колії вздовж кордонів із Фінляндією, Норвегією та на південь від Санкт-Петербурга до кордону з Естонією, що, як вважають деякі військові аналітики, може свідчити про розвиток логістики для реалізації можливого плану нападу на країни НАТО…

- росія готується. Вони створюють новий Ленінградський воєнний округ – і це не про оборону, а про наступ. Там буде операційний напрямок – Кольський півострів, Фінляндія. На цьому напрямку ми бачимо будівництво нових військових частин. Що стосується колій, то це розширення інфраструктури, яка може використовуватися як у мирних, так і воєнних цілях.

- Якщо росія піде на замороження війни, мирні перемовини, то куди у такому випадку вони подінуть свою мільйонну армію? Військові експерти говорять, що повернення з війни великої кількості ветеранів загрожує кремлю внутрішньою дестабілізацією…

- росія не збирається цю війну зупиняти. Вони у своїх головах відновлюють Радянський Союз руками армії. Створюють нові округи і дивізії. Якщо бути точними, то 13 дивізій. Так, у них проблеми – не вистачає людей, техніки. Але кожного дня – 1000–1200 нових контрактників. Це не мобілізація задля миру, а підготовка до чогось більшого.

Навіщо? Це економіка. Зараз ВПК у них єдина галузь, яка демонструє зростання. Якщо вона зупиниться – вся російська економіка піде тріщинами. І це ідеологія, в основі якої страх і вороги навколо. Для кремля війна – інструмент, щоб утримати владу. І це загроза для України і всього цивілізованого світу.

- Що відбувається за лаштунками влади у росії? Хто у російському так званому політбюро має найбільший вплив на путіна? До кого він дослухається?

- На сьогодні всі ідеї генерує лідер, решта його оточення – виконавці. Ми бачимо, що є речі, які путіну бояться говорити. Ми прийшли до висновку, що йому не доводять інформацію про дійсний стан справ в економіці та війні. Доповіді ідуть у такій лайтовій формі, без акценту на подальших можливих наслідках. Тому і рішення бувають такі, що у світі дивуються.

- Чи готується операція «наступник»? Хто потенційно може замінити путіна?

- Ця тема в оточенні першої особи заборонена. Є страх за свої посади, сім’ї і близьке оточення. Можливо, у першої особи є якісь думки, але вони не озвучуються, ця тема не піднімається.

- Як ви оцінюєте можливість виникнення у рф протестного руху?

- Загальний протестний потенціал є, але невеликий. На рівні 18–20 %. Ми не бачимо передумов до внутрішньої дестабілізації.

Є люди незадоволені в регіонах, на Кавказі, але ця незадоволеність іде на регіональну владу. Немає такого, щоб хтось критикував першу особу.

Уся територія росії зарежимнена, там велика кількість співробітників фсб, росгвардії, які відповідно роблять свою справу.

Дмитрієв лобіює розмороження російських активів за кордоном 

- Навесні відбулися перші перемовини між США і росією. Які у росіян тут завдання-максимум?

- У ході цих перемовин вони заходять здалеку, нав’язують іншій стороні свою історію. Розказують, що було 200-300 років тому, що це історичні землі росії і підводять до того, що все їхнє й у чому власне питання.

Якщо взяти, наприклад, спецпредставника росії з економічного співробітництва з іноземними державами Кирила Дмитрієва, то він лобіює питання глобальної комерції. Основна задача Дмитрієва – вивести з-під удару російські заморожені активи. Це колосальна для них сума 280 млрд доларів.

Дмитрієв намагається показати США, що давайте не зосереджуватися на питаннях війни-миру, давайте глянемо ширше. У нас є Арктика, у нас є нафта, газ, у нас Сибір із ресурсами. Вам треба рідкоземельні метали? Давайте подивимося! І тут виходить, що питання України розмивають, ставлять його на другий план. У цьому контексті наше завдання – зробити таким чином, щоб на повістці дня було саме українське питання.

- Нещодавно в інтерв’ю Укрінформу очільник ГУР Буданов повідомив, що рф, попри невдачі в Сирії, розширює свою присутність у країнах Африки. Яка у них тут стратегічна мета? Військова. Економічна. Чи можна сказати, що Африка зараз – ресурс для рф?

- Для росії Африка – це ресурси і геополітичний вплив.

Ще за Пригожина ПВК росіян увійшла в Африку добувати рідкоземельні, танталові руди, золото та інші метали.

У таких країнах як ЦАР, Малі, Буркіна-Фасо, окрім покладів металів, основне завдання – продовжити перебування при владі тим, хто їм вигідний. Це країни, де вони вибудовують вплив.

Зараз у них Африканський корпус – це 12 тисяч осіб. У планах росіян збільшити його вдвічі – до 24 тисяч. А це уже невелика армія.

Іще є цікава історія з Лівією. Там з’явилися білоруські військові. Ми знаємо, що вони займаються охороною авіабаз у Тобруці та Ель-Байді. Їх до сотні, але це теж не просто так. Уже пішли поставки білоруського обладнання, зокрема, засобів РЕБ.

- Згідно з повідомленням Центру протидії дезінформації при РНБО, за три останні роки російська православна церква відкрила парафії у 30 країнах Африки. З чим пов’язана така активність?

- Зараз нас більше хвилює інше: частина із 6,5 млн українців, які у зв’язку з війною виїхали за кордон, підпадає під вплив російської церкви. Російські попи – уже не просто попи. Це агенти. Вони поїхали в Європу на завдання. Під прикриттям їхньої свр чи фсб.

Є конкретний випадок в одній із країн Північної Європи. Особливості полягають у тому, що місцевим прихожанам держава виділяє певні кошти на церкву. А піп ці гроші перекидає на українські окуповані території. Підтримує наших ворогів.

- Які ваші дії?

- Працюємо з партнерами. Але тут складно – це сфера, де закон дуже тонкий. У церкві священник не говорить прямо іти шпигувати, він навіює. І людина вже під впливом. Це інформаційна зброя. Там працюють спецслужби, і ми це розуміємо. До речі, коли в Україні був керівник розвідки цієї країни, ми детально розбирали цей кейс.

- Тобто наших громадян за кордоном можуть вербувати в церкві?

- Саме так. Люди виїхали – в Польщу, Німеччину, Італію, Чорногорію – хто куди. А там теж росіяни. Коли на нашій території громадян від впливу російських спецслужб у церкві оберігає Служба безпеки, то люди, які виїхали за кордон, не захищені, вони під законами тієї країни, куди виїхали. І це проблема, бо їх можуть вербувати, впливати на них, використовувати. Треба бути обережними.

- Після повномасштабного вторгнення у ГУР створили низку бойових підрозділів. Чи є такі додаткові спецпідрозділи у СЗРУ для виконання поставлених завдань?

- За рік мого керівництва ми підкоригували роботу багатьох структурних підрозділів служби, починаючи від агентурної до технічної розвідки. У нас великі зміни відбулися в аналітичних підрозділах. І, відповідаючи на ваше запитання, ми теж створили деякі підрозділи. На сьогодні вони знаходяться в зоні бойових дій.

Це і бойові підрозділи, і підрозділи технічних видів розвідки. Як виникла ситуація? Мене призначили минулого року, тоді з’явилася загроза наступу противника на одному з напрямків. І ми направили на фронт перші чотири зведені розрахунки технічних видів розвідки, плюс два бойових підрозділи. Так почалася наша бойова історія.

- Чи правильно я розумію, що під час війни завдання СЗРУ і ГУР стали схожі?

- Тут усе логічно. Пріоритет один – росія і ті, хто їй допомагає. У нас два основних напрями. Перший – забезпечення розвідувальною інформацією президента України щодо внутрішньої, зовнішньої політики росії, її планів і намірів, наскільки стійка росія економічно, що у них з фінансами, ВПК і який у нашого противника потенціал до ведення війни.

Другий напрям – це добування й аналіз розвідувальної інформації для забезпечення наших Сил оборони. Ми маємо дати чітку відповідь, скільки противник виготовляє та постачає у війська танків, артилерійських систем, боєприпасів. Яка у нього залежність технологічна, компонентна від іноземних країн. Схеми постачання критичної сировини і що ми можемо зробити для перешкоджання ворогу. Тут, дійсно, завдання схожі з тими, які у Головного управління розвідки.

У нас більше зовнішньополітична й економічна сфера, а у воєнної розвідки – воєнна. Але на сьогодні усе так переплелося, що у кого більше спроможностей, той і виконує завдання.

- Давайте поговоримо про підготовку ваших кадрів. У 2021 році Кабінет Міністрів схвалив ліквідацію Академії зовнішньої розвідки України. Чи працює навчальний заклад, як проходить підготовка кадрів для СЗРУ?

- Мене інколи запитують, чому ліквідували Академію зовнішньої розвідки і коли її відновимо. Я хочу відповісти, що відновлювати не будемо. Ми створили окремий підрозділ «Центр професійного розвитку», він безпосередньо підпорядковується мені, робимо там певні зміни.

Людина приходить у Службу вже підготовлена – бакалавр, а ще краще магістр. А коли до цього навчалася за кордоном, то це взагалі чудово. Ми хочемо, щоб наші співробітники здобували знання у топових університетах світу. І сприяємо цьому.

Плюс безпека. Академія була вразлива для агентури. А тепер ми обираємо людей, а далі уже – наставник, курси, інструктори, спеціальна психологія, агентурна і військова підготовка. Такий собі апгрейд класичної системи. І ця підготовка уже дає результати.

- А де ви берете людей? Наприклад, у ГУР можна потрапити через рекрутинговий центр. А як потрапити в СЗРУ?

- Складно. У нас створена система попереднього відбору. Людина проходить кілька етапів: знайомство, завдання, спостереження. Дивимось, як мислить і діє. Це класика у кожній спецслужбі. Зараз ми оновлюємо команду. Приходить молодь – активна, розумна, з кількома мовами. Нове покоління розвідників.

(Пресслужба СЗРУ)