Перемога Макрона: радість світу, невдоволеність росії

Світ видихнув з полегшенням – перемога Еммануеля Макрона зняла напруження перед другим туром президентських виборів у Франції на тлі російсько-української війни. Подруга путіна Марін Ле Пен мала приховані ресурси серед потенційних виборців, що змушувало соціологів обережно робити свої прогнози.

Проте поки українці поміж звуки сирен про повітряну тривогу святили паски, французи робили доленосний вибір. Їх прийшла велика кількість – приблизно 72% від усіх (48,75 мільйона) виборців. Підсумки голосування у цифрах мають такий вигляд: Макрон  58,54% (18,8 млн голосів), Ле Пен - 41,46% (13,3 млн).

Політологи відзначають, що чинний президент Франції зумів за два тижні між першим та другим турами виборів зміцнити свої позиції серед електорату. Він приділив більше уваги спілкуванню з людьми та переконливіше виступив 20-го квітня під час майже тригодинних дебатів, у яких згадав своїй опонентці і фінансові зв’язки з кремлем, і схвальні коментарі про окупацію Криму.

За його словами, оскільки Ле Пен ратує за вихід Франції з Євросоюзу, то в неділю французи зроблять вибір, буде їхня країна у ЄС чи ні. На руку Макрону зіграла, зокрема, тема російсько-української війни: він намагався захопити симпатії частини електорату через мирне розв’язання конфлікту та частими розмовами з путіним. Це не подобалося багатьом, особливо в Україні. Ближче до дня голосування Макрон обережно посилював риторику щодо російської агресії, яку кремль, за його словами, не збирається послаблювати. Посміливішав він і щодо питання постачання озброєння для України.

Уже після своєї перемоги він заявив, що майбутні роки будуть неспокійними, проте історичними. «Війна в Україні нагадує: Франція має підвищити голос, щоби показати чіткість вибору і свою силу», - цитує Макрона УНІАН.   

Але навіть з огляду на це Макрон, схоже, продовжуватиме провадити політику обережної поведінки: не дуже сердити російського ведмедя і тримати його на відстані рогатини. Тим паче, що Макрон змушений думати про кандидатуру нового прем’єр-міністра, якого оберуть наступного місяця, а далі – парламентські вибори. І обраному на другу поспіль каденцію президентові доведеться добряче поміркувати, як знівелювати невдоволення крайніх правих і лівих, позбутися іміджу «щоби мати в Національній асамблеї».

У травні Макрон має вибрати нового прем'єр-міністра та призначити уряд. Потім розпочнеться нова кампанія з виборів до парламенту. Без більшості в Національній асамблеї (нижня палата) Макрону, за яким закріпився імідж «президента багатіїв», доведеться складно. Тим паче, що країна роз’єднана не лише за політичними уподобаннями, але й соціальними становищами: соціалісти, центристи, націоналісти; багаті міста, бідні провінції; буржуазія і маргінали. Хай там як, але це вже внутрішня справа влади Франції.

В Україні звістку про результати французьких виборів сприйняли доволі схвально. Президент України привітав свого французького колегу у Твіттері, назвавши його «справжнім другом», з яким «ми крокуємо разом до нових спільних перемог!». Також Володимир Зеленський вітав Еммануеля Макрона по телефону - у приватній, неофіційній розмові. Обидва президенти, до слова, є майже однолітками – 45 років французові виповниться 21 грудня, українцеві – 25 січня наступного року.  

Українська дипломатія в особі її глави – міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, висловила сподівання на посилення співпраці із Францією.

«Я привітав президента Макрона та його команду з перемогою. Мій французький колега (міністр Європи та закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан, - ЗІФ) підтвердив, що підтримка Францією України буде ще сильнішою. Обговорювали подальші санкції проти Росії, постачання зброї Україні та статус України кандидата в ЄС», - написав Дмитро Кулеба у Твіттері.

Коротко підсумки виборів у Франції підбив і колишній очільник українського МЗС Павло Клімкін.

«У Франції Макрон виграв, а Путін програв. Все за планом. Гаубиці і ще багато чого буде, єдності НАТО та ЄС з Парижу нічого не загрожує. Макрона можна запрошувати до Києва. Це все, що ви маєте знати про вибори президента Франції», - написав він у FB.

Позитивні настрої прогресивного світу не поділяють на росії. Путін обмежився короткою вітальною телеграмою, у якій «щиро» побажав «успіхів у державній діяльності, а також міцного здоров'я і благополуччя». 

Її ж продублювало відомство лаврова – російське мзс окремого вітання не надсилало. Така сухість і лаконічність свідчить про розчарування москви вибором французів.  Найадекватніше підсумки цих виборів прокоментував інформаційний ресурс News.ru із посиланням на провідного наукового працівника інституту Європи російської академії наук, політолога Сергія Федорова. Останній не прогнозує особливих змін у відносинах росії та Франції після перемоги Еммануеля Макрона, який продовжить вести свою колишню політику, а Париж підтримуватиме діалог із росією попри протиріччя та конфронтацію.

«Діалог жорсткий, підкріплений санкційною політикою, продовжиться накачування України зброєю. Сподіватися на послаблення цієї політики не варто. Поєднання діалогу та жорсткого тиску, примус Росії змінити свою політику», - сказав Федоров.

Пропагандистські РИА «Новости» розродилися матеріалом «Повна та беззастережна капітуляція: французи здали країну глобалістам». Уже зі заголовку зрозуміла тональність подальшого тексту. Авторка вдається до прийомів порівняння, протиставлення і зневажливих висновків.

«Французи, колись лідери у знесенні системного владного істеблішменту в континентальній Європі, віддали перевагу розмінювати цінності великого світу на речовість світу маленького. Вони погодилися з тим, що найкращий вибір — його відсутність і проголосували досить масово за збереження статус-кво. Статус-кво, що передбачає наявність міщанського «комфорт-набору». Включаючи горезвісні сири, ковбаси, вино і п'ятничний випивон у компанії. Це, щоправда, поки що. Допоки є сири. Доки є ковбаси. І є можливість купувати вино…

Французи, колись нація, що жила з місією облагодіювати якщо не все людство, то хоча б сусідні народи, зробили вибір бути співзвучними епосі глобалізму, і, можливо, за таку гарну поведінку їм дозволять збути їхній товарець із невеликим прибутком».

Після аналізу, жонглювання і маніпуляцій цифрами щодо підсумків голосування, у пропагандистській статті читачів підводять до декількох висновків, спрямованих на роз’єднання французького суспільства:

- навіть із використанням усієї сили адміністративного ресурсу, колосальних фінансових вливань, підтримки, гласної та, що не менш важливо, негласною теж, що йшла з брюсселів і вашингтонів, Макрон здобув ту перемогу, яку можна назвати пірровою. (про підтримку кремлем Ле Пен – жодного слова, ЗІФ);

- головний підсумок цьогорічного голосування – трагічно розділена країна і драматично роз'єднана нація;

- «за» Макрона або ті, кому пощастило при глобалізмі, або ті, хто вигриз собі сильний шматок ще за колишньої, «вегетаріанської» епохи. Виборці Макрона практично не мають жодних зв'язків із країною, вони з тією ж легкістю можуть виїхати (захопивши собак, котів чи хом'яків) хоч у Гонолулу, хоч у Сінгапур, аби там платили більше;

- «за» Ле Пен - люди, пов'язані із Францією і землею, і долею, це фермери, це власники маленьких, дуже маленьких і мікроскопічних бізнесів, які не можуть нікуди рушити… Таких у сьогоднішній Франції прийнято практично відкрито зневажати, вважаючи безглуздим баластом і «латкою на прогресі»;

- понад 13 мільйонів, які проголосували за Ле Пен і ще стільки ж відмовилися прийти на виборчі дільниці у принципі, ці понад два з половиною десятки мільйонів (зі 49-ти мільйонів, які мають право голосу) не хочуть, відкрито чи не дуже відкрито, бачити Макрона на посаді глави держави (на чому базується висновок, що 13 мільйонів тих, хто не прийшов на вибори, виступають тільки проти Макрона, а й і не проти Ле Пен, – незрозуміло, ЗІФ);

- сьогодні, здавши практично всі позиції, щоправда поки залишивши собі асортимент ковбас, сирів і вина, Франція позбавила сама себе суверенітету, нового Де Голля немає і не передбачається.

- мільйони, які повірили пророкам глобалізму та їхнім казкам про щасливе майбутнє, дуже скоро виявлять, що немає ні казок, ні майбутнього.

Російські медіа-рупори вкотре вдалася до використання смислового образу «ковбас і сирів» як найбільш зрозумілого для свого споживача. Росія, яка і до запровадження санкцій, годувала більшість своїх громадян низькоякісними продуктами, продовжує годувати і низькопробною пропагандою, чиї казки навпростець ведуть у «майбутнє без майбутнього».