Енергетичне перемир’я: які приховані цілі росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 Починаючи з 23 березня в столиці Королівства Саудівська Аравія Ер-Ріяді проходив черговий, так званий, “технічний” етап переговорів між делегаціями Сполучених Штатів, України та росії. Лише за різницею між офіційними заяви сторін щодо результатів цих зустрічей стає зрозумілим, що до ніякого сталого консенсусу дійти не виходить.

Втім, уже можна зробити кілька ключових висновків для розуміння переговорної стратегії. Чого Кремль намагається досягти? Як змінюватиметься його позиція протягом перемовин? Та що може ховатися за публічними заявами? Ці питання проаналізували інтерн Михайло Сінаюк й експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор Програми російських та білоруських студій.

Уже сьогодні можна прямо констатувати, що росія використовує комбінацію військового тиску, економічного шантажу та дипломатичних маніпуляцій у ході поточних переговорів.

Певним чином стратегію москви можна назвати “гібридним торгом”, яка характеризується набором інструментів і тактик.

Перш за все переговори в Ер-Ріяді показали, що кремль намагається діяти за принципом “розв'яжи нашу проблему – отримай шанс на тимчасовий спокій”. Ця тактика чудово прослідковується з вимоги російської делегації зняти санкції з “россельхозбанку” та їхнього агросектору в обмін на «безпеку» в Чорному морі.

Цілком зрозуміло, що метою цієї вимоги є збільшення експорту російського зерна до країн глобального Півдня, деякі з яких схильні до хронічного дефіциту сільгосппродукції. Це, своєю чергою, збільшить вплив на ці країни, і, як наслідок, створить простір для потенційних подальших маніпуляцій з їхнім політичним курсом, або з як мінімум - продовження їхнього нейтрального ставлення до російсько-української війни.

Варто також зазначити, що санкції не завадили москві експортувати агропродукцію через треті країни. Проблемою росіян було те, що неофіційні схеми експорту є набагато дорожчими та ризикованими.

Офіційне зняття санкцій знизить витрати на логістику та страхування, а в довгостроковій перспективі – відновить довіру до російських банків у міжнародних угодах. Також варто зазначити, що “россельхозбанк” – це не просто фінансовий канал для агропродукції, а й вагоме джерело валютних надходжень (до $40 млрд щорічно) та інструмент обходу санкцій через «дзеркальні» угоди з Китаєм/Іраном. Отже, це важливий чинник для фінансування війни та режиму. Безумовно, нарощування експорту російського зерна, а також зняття санкцій з цього банку збільшить обсяг фінансових потоків, оскільки він потенційно стане «санкційно-чистим». Це збільшить можливості для підтримки путінського режиму та війни, що за три роки стала його фундаментом.

Останні переговори в Ер-Ріяді також прямо продемонстрували, що російська сторона активно створює ілюзію компромісу. Цей «компроміс» фактично задовольняє тільки російську сторону і його публічне оприлюднення ставить інші сторони перед фактом його наявності.

Таким чином кремль здійснює контроль над переговорною позицією інших сторін, м’яко примушуючи їх до прийняття «наявної» конфігурації домовленостей.

Цього разу москва оприлюднила список об’єктів під захистом від українських ударів. Очевидно, що в цьому списку є об’єкти, атаки на які болісно б’ють по російській економіці (як-от, НПЗ, нафто/газопроводи, сховища та енергетичні об’єкти). На момент оприлюднення цей список не підтверджували США.

До того ж мораторій, за версією рф, набрав чинності з 18 березня, але Київ не отримував жодних списків. Це було оприлюднено в односторонньому порядку. На цьому фоні сама москва значно збільшила ракетно-дронові атаки проти України. Певним чином це можна назвати контрольованою ескалацією з боку кремля, який бажає таким чином якомога більше тиснути на українську владу. Москва створює «фон», на якому пропонується угода, в цьому випадку зі зняттям санкцій, аби зменшити рівень ескалації. Вигода від такої тактики очевидна – багаторазовість. Для досягнення подальших вимог процедура повторюється.

Але, очевидно, найвагомішим та найбільш небезпечним для України наслідком останніх переговорів може стати потенційний розкол між США та ЄС на тему санкцій. Ми вже чуємо від Європи, що вона не збирається скасовувати обмеження проти російських структур. Таким чином кремль вже формально отримує можливість заявити про “зрив” домовленостей. На фоні загального антагонізму адміністрації Трампа до Євросоюзу нам слід очікувати саме подібних заяв з боку москви. Кремль буде підігрівати цей розкол як в публічній сфері, так і кулуарно. Це тактика розведення союзників по різних кутах, яка робить проукраїнську позицію під час мирного процесу не консолідованою.

Таким чином ми можемо виокремити кілька можливих сценаріїв того, як розвиватимуться поточні переговори:

● США частково знімають санкції з “россельхозбанку”, Україна погоджується на припинення ударів по об'єктах із «самопроголошеного» списку рф → рф тимчасово знижує атаки в Чорному морі та по енергетичних об’єктах.

Цей сценарій є, безумовно, вигідним для російської сторони, адже, як було сказано вище, москва завжди повертається до тактики контрольованої ескалації. Задля реалізації цієї тактики, кремлем будуть використані «зручні» інтерпретації домовленостей та різноманітні провокації. Наслідком цього сценарію стане часткова фінансова стабілізація рф із частковим покриттям дефіциту бюджету. Також варто зазначити, що цей крок провокує послаблення підтримки України, оскільки призведе до певної деескалації з боку Заходу, а також справить психологічний ефект завершення війни.

● США максимально затягує послаблення санкцій, фактичний зрив угоди → рф посилює атаки на Україну, повторюючи наративи про виконання своїх умов.

Цей сценарій є менш ймовірним, адже передбачає більшу консолідацію США та Європи, що викликає сумніви через поточну риторику адміністрації Трампа щодо Євросоюзу. москва, зі свого боку, збільшуватиме ескалацію. Варто відзначити, що сильне наростання ескалації між Вашингтоном та Москвою малоймовірне, оскільки риторика обох сторін залишається єдиною точкою дотику між сторонами для подальшого повернення до мирного процесу. Тиск відбуватиметься здебільшого щодо Європи.

В цілому поточні переговори лише проводжують доводити єдиний факт - кремль все ще не шукає ніякого компромісу, а лише шляхи до того, як використати позитивну риторику Вашингтону щодо москви на власну користь. В основному це стосуватиметься територіальних питань, а саме - легалізації окупованих територій, а також зменшення найбільш болючих для російської економіки санкції - відновлення фінансових потоків.