Останнє «європейське попередження» від Олафа Шольца Китаю

Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц свій робочий тиждень розпочав із чотириденного візиту до Китайської народної республіки. У Пекін німецький лідер «прихопив» зі собою групу підтримки – представників найпотужніших компаній. Зустріч із лідером КНР Сі Цзіньпінем, без перебільшення, може стати доленосною. Згідно з очікуваннями, гість із Європи обговорить тему війни росії проти України з можливістю вплинути на Москву.

Олаф Шольц окреслив мету поїздки та тон розмови вже з першого дня – у понеділок, 15 квітня, перед студентами університету в Шанхаї він заявив: "Конкуренція має бути чесною". Як зазначає видання Bloomberg, канцлер Німеччини фактично повторив претензії США щодо перевиробництва, демпінгу, функціонування іноземних фірм і дотримання авторських прав.

«Ми хочемо рівних умов, звичайно, ми хочемо, щоб у наших компаній не було обмежень», - цитує пана Шольца видання.

Російську агресію проти України німецький лідер вважає «проблемою не лише європейців – це те, про що кожен у світі повинен турбуватися».

До Китаю також прибули провідні менеджери німецьких компаній, таких як Siemens, BMW і Mercedes-Benz. Їхня присутність – невипадкова: минулого року Європейський Союз офіційно розпочав розслідування щодо електромобілів, вироблених у Китаї. На думку ЄС, такі компанії, як BYD, процвітають завдяки величезним державним субсидіям. У Пекіні інше бачення. Мовляв, завдяки замкнутому циклу постачань китайській фірми можуть виробляти високоякісні автомобілі за низькими цінами.

Проте не лише дешевими автомобілями напружують економіки Європи, США і загалом світу китайські промисловці. Величезна обробна промисловість Китаю, завдяки якій Сі Цзіньпін прагне активізувати економічне зростання країни, і прагнення стимулювати «зелені» сектори посилюють напруженість у відносинах із ключовими торговельними партнерами.

Тому серед завдань Олафа Шольца – донести до китайської верхівки попередження: якщо Пекін не прислухається до європейських застережень, то Брюссель посилить механізми торговельного захисту.

Щось подібне у Пекіні вже чули цього місяця – очільниця міністерства фінансів США Джанет Єллен звертала увагу на величезне виробництво китайських заводів, що стало глобальною проблемою.

«У своїх дискусіях я дуже чітко заявила, що це викликає занепокоєння не тільки у нас, але й в інших країнах, Європі, Японії і навіть на ринках, що розвиваються», - цитує Bloomberg американську чиновницю.

У США також не відкидають сценарій зі запровадження додаткових тарифів, що сповільнять потік китайських товарів.

Завдання Олафа Шольца, м’яко кажучи, непросте і йому доведеться докласти чимало зусиль для політичного балансування.

За даними DW, Китай для Німеччини водночас є партнером, конкурентом і системним суперником. Такий підхід закладено в першій стратегії німецького уряду щодо Китаю, ухваленій влітку 2023 року. Під час своєї другої поїздки до Китаю канцлер Шольц прагне показати урядовій коаліції у Берліні та китайській стороні, яку позицію він займає у цій суперечливій стратегії.

Глобальні процеси зблизили найбільші світові економіки – німецьку та китайську. А китайські медіа називають Німеччину найбільшим торговельним партнером КНР у Європі. Обсяги торгівлі між двома країнами дорівнюють загальній величині торговельного обороту між Китаєм і Францією, Італією та Великобританією разом узятими.

За даними німецького видання, КНР поступово зменшує обмеження на іноземні інвестиції, щоби стимулювати економіку країни, яка слабшає. Разом із тим Піднебесній удалося оволодіти високими технологіями в усіх сферах – від штучного інтелекту до захисту клімату.

Варто наголосити і на залежності Німеччини від багатьох товарів, які виготовляє Китай. Наприклад, 87 відсотків фотоелементів для сонячних панелей Німеччина імпортує з Піднебесної.

Це ж стосується і залежності шведської та німецької компаній Saab і Rheinmetall від китайської нітроцелюлози для виготовлення пороху до боєприпасів.

Financial Times, із посиланням на виконавчого директора Rheinmetall Арміна Папперґера, пише, що ЄС залежить від китайської нітроцелюлози на 70%. Найбільшими імпортерами є ФРН, Швеція та Бельгія.

А це ставить ЄС у залежність на тлі можливого масштабування російської агресії – фактично російська федерація відіграє роль проксі КНР.

Аналітики зазначають: зараз багато уваги приділено зниженню ризиків залежності від Китаю. Водночас необхідно використовувати його великі потужності і знизити ризики. Як знайти оптимальний баланс – наразі невідомо.

Тим часом у Пекіні німецьку критику відкидають як необґрунтовану. У вівторок, 16 квітня, заплановані перемовини між федеральним канцлером, китайським лідером і прем'єр-міністром Лі Цяном. Вони дадуть експертам нову порцію поживи для коментарів та прогнозів. Наразі ж виглядає на те, що у намаганні знайти компроміси є надто багато складових, на які потрібно зважати. Але погляди на ці складові у представників Вільного Світу та диктаторських режимів – часто взаємопротилежні. Чи сторгуються вони та за чий рахунок – питання відкрите.

Коментар голови української громадської організації «Західний інформаційний фронт» і співзасновника Білоруського інформаційного центру у Львові Юрія Кмітя:

Поїздка федерального канцлера Німеччини Олафа Шольца в Китай є частиною тривалого процесу перемовин між США, Євросоюзом і Китаєм щодо термінів завершення війни росії проти Україні.

Китай має свої інтереси в цьому: щоби росія не програла, бо в іншому разі сила Америки та колективного заходу становитиме небезпеку для самого Китаю. Разом із тим КНР має протилежний інтерес – фінансові втрати через війну. Піднебесній дуже не подобається ситуація, що у США на тлі поразки Байдена у його політиці в Україні Трамп виграє президентські перегони.

Це дуже важливий момент. Китай не хоче бачити Трампа президентом. І зараз триває гра Пекіна – схрестити їжака з гадюкою: щоби росія не програла, і Трамп не переміг на виборах.

Для цього потрібно пройти поміж краплинками дощу і вхитритися так, щоби росія відступила від української території, уклала мир, не програвши, та щоби Байден переміг на виборах і міг сказати, що це його перемога.

Як Китаю вдасться це зробити – велика загадка. Але за останніми перемовинами між Китаєм і США простежується бажання Китаю поступитися певними моментами та піти назустріч Вашингтону взамін на фінансові вливання у свою економіку, яка падає та банкрутує.

Внутрішній борг Китаю сягнув понад 12 трильйонів доларів. Є рішення уряду, що забороняє провінціям брати кредити. До такого кроку вдалися після того, як у 9-ти провінціях обслуговування кредитів є більшим, аніж їх річний дохід. Тобто сума відсотків, що вони виплачують, перевищує доходи провінції.

Такий стан є фінансовим тягарем та унеможливлює розвиток. Дефолт провінцій спричинить банкрутство частини банків, виробництв. У Китаї у стані банкрутства фактично вся будівельна галузь, перегріта кредитами.

Китай витратив, за незалежними підрахунками, 2 трильйони, а за деякими даними – 3 трильйони, доларів інвестицій в інфраструктурні проєкти світу. Зокрема, пов'язані з китайським «шовковим шляхом» - створення портів, залізничних шляхів і т. ін. Усе це було розраховано на мирний час – на великі обсяги експорту й імпорту. Китай фактично своїми товарами хоче заполонити весь світ. Зараз обсяги спадають. Відповідно, Китай отримує менше доходів і не може погашати кредити. Допомога Європи і США зарадила би КНР у цьому. Інакше доведеться витрачати свої валютні резерви й американські цінні папери, які Пекін придбав на великі суми. Але в цьому випадку кредитний рейтинг Китаю падатиме – це дорога в нікуди.

Попри ці складнощі, Китай твердо тримається і не йде на поступки. Бо це не лише економічні, а й політичні поступки. Як кажуть деякі оглядачі, Пекін має два шляхи: затіяти війну й обнулити всі кредити, фактично оголосивши дефолт.

Забрати гроші в багатих людей, банків і перейти до цілковитої комуністичної диктатури у найгіршій її формі – ризиковано. Тоді неминучий відкочування у всіх сферах.

Залишається миритися з Європою і США, хоча це не на користь кремлю.

Останні кроки Пекіна показують, що вони схильні до перемовин зі США, перемоги Байдена та завершення війни. Не без участі Вашингтона, який натисне на Київ у питанні підписання мирних ініціатив. На яких умовах – із кордонами 1991 року чи без Криму та Донбасу – іще одне питання для непростих домовленостей.