«Орлята» та варвари

ПЕРЕКЛАДИ 08.12.2018 Коментарі 0

22 листопада українські правоохоронні органи затримали на Личаківському кладовищі трьох громадян Польщі, студентів які намагались запалити піротехнічні вироби біля поховань «Орлят». 1 грудня під час візиту польського міністра закордонних справ Яцека Чапутовича у Київ, студенти – яким загрожувало чотири роки ув’язнення – отримали, відповідно до рішення українського суду, штраф в розмірі близько 1200 польських злотих.

Інцидент у взаємовідносинах, спричинений групою погано вихованих людей, позбавлених уяви, був успішно вирішений завдяки зусиллям польської дипломатії та мудрості української сторони. Дуже важливо в цьому випадку, щоб польська громадська думка побачила цю подію у її реальному змісті й стала стійкою до маніпуляцій противників співпраці обох наших народів, для того аби розсварити їх в контексті російської військової агресії в Україні.

Дурість біду породжує

Перед 11 листопада інша група поляків, цього разу вболівальників, пройшовши тиловим входом на цвинтар Орлят, запалила кільканадцять «фаєрів» та розтягнула завширшки на все поховання транспарант, що прославляв «Львівських Орлят» та футбольну команду цих вболівальників.

Весь захід тривав кілька хвилин, та ніхто тоді одразу не відреагував, і лише кілька днів потому вибухнув скандал, коли відео з цього інциденту з’явилось в мережі.
Безкарність групи вболівальників, які не можуть відрізнити польський військовий цвинтар від стадіону, заохотила згаданих вище студентів піти їх стопами. На щастя, цього разу українські служби правопорядку були напоготові та затримали правопорушників, які були обвинувачі та засуджені як було описано вище. Затримані пояснювали, що вони планували зняти відео на цвинтарі у форматі фільмового етюду, по сценарію якого їм саме й потрібні були піротехнічні вогні, але це пояснення не змогло переконати ані львівську владу, ані львівських етнічних поляків.

Реакція етнічних поляків зі Львова

Обидва інциденти викликали слушне обурення львівських поляків, які щоденно дбають про кладовище Орлят. Польське Товариство по догляду за військовими могилами, яке діє у Львові, виступило із заявою, в якій засуджено витівки уболівальників та студентів на личаківському некрополі. Занепокоєння було викликано й іноді невідповідною поведінкою людей, які відвідують цвинтар «Львівських Орлят», яка нівелює значимість та вагу цього місця для польської та української національної пам'яті. До таких дій відносяться всі спроби використовувати місця пам’яті в особистих, політичних або ідеологічних цілях.

Прикладом цих дій в минулому були спроби самовільно розкрити фігури левів, які очікують реконструкції на колонаді, або запалювання піротехніки за участю прихильників одного з польських футбольних клубів.

«Цвинтар Орлят є місцем молитви та примирення між народами Польщі та України [...]. Як представники польської громади у Львові, яка вже 25 років займається меморіальними майданчиками на території Личаківського кладовища, ми зобов'язані виразити повагу українській стороні за співпрацю та розуміння нашої діяльності. Ми також вдячні за всю допомогу та пам'ять польським інституціям, громадським організаціям та туристам, які відвідують Львів. У той же час ми просимо всіх відвідувачів цвинтарю Орлят поважати як це місце, так і чинні в Україні правові норми. Зверніть увагу, що військові поховання контролюються цілодобово. Ми будемо тісно співпрацювати у сфері забезпечення миру та безпеки поховань як з керівництвом цвинтаря, так і з муніципальними службами правопорядку, тим більше, що як громадські активісти та волонтери ми не маємо контролюючих чи правозастосувальних повноважень у сфері безпеки. Ми хотіли б, щоб 100 років після смерті похованих тут осіб, кладовище «Львівських Орлят» надалі було місцем роздумів про минуле та значенням яке має мир, співпраця та взаєморозуміння між сусідніми народами», - йдеться у повідомленні.

Пані Анна Гордієвська, львів’янка, журналіст видання «Kurier Galicyjski», висловилась коротше та лаконічно:

«Шанувати пам'ять це дбати про цвинтар і поважати це місце, а не покричати і втекти. І залишити це нам, тим, хто залишився у Львові, і продовжує тут дбати про культуру та мову Польщі. А всіх сміливців запрошуємо на постійно оселитися тут, проживати на місцеву зарплату та пенсію. Тоді верещіть хоч кожного дня. А нам тут нам ще багато чого треба зробити [...]. Ті студенти та інші, якби працювали тут щодня, не мали б часу для абсурдних вчинків псевдопатіорітізму».

Спільне культурне коло проти браку виховання

Коли я був десятирічним хлопчиком, разом з моїм братом і двома друзями ми пішли на цвинтар за власною ініціативою організувати прибирання могили полеглих солдатів. Наприкінці роботи колега кинув кілька феєрверків, які у нашій уяві повинні були бути еквівалентом почесного салюту. Коли ми розповіли про це нашому батькові того вечора, він похвалив нас за ініціативу, але він також попередив нас про те, щоб знову не повторити дії з феєрверками. Бо почесний салют від товаришів по зброї є зовсім іншим ніж галас, здійнятий на цвинтарі групою хлопчаків, які бавляться піротехнікою – бо перше це честь для похованих, а друге це порушення спокою померлих. Ми добре засвоїли цю науку - нам було 10 років і, очевидно, вона була нам тоді дуже потрібна.

Вболівальники та студенти – дорослі люди. Вони несуть відповідальність за свої дії. Вони повинні знати, що повага до мертвих - це загальна християнська ознака вищої культури як поляків, так і українців....

Стандарти поведінки на кладовищах, що випливають із поваги до померлих, залишаються незрозумілими лише для дітей (яких, зважаючи на їх вік, ще мають бути цьому навчені), а також для осіб погано вихованих і примітивних. Немає сумнівів до якої категорії можна віднести псевдопатрітів у обох описаних вище випадках. Дітей немає. Якщо б вони здійснили подібні акти на польському військовому цвинтарі в Монте-Кассіно і їх би затримали італійські карабінери, а італійський суд виніс суворе покарання, польська громадська думка вважала б, що вони були покарані справедливо. Аналогічно, якби вони зробили те ж саме на будь-яких польських військових цвинтарях у країні [Польщі – ред ІА «ЗІФ»]. Тому немає жодних підстав по іншому оцінювати ці вчинки на Личакові.

Слова подяки українській владі

Арештовуючи та караючи цвинтарних хуліганів, українські служби у Львові та суд, які розглядали справу, стали на захист гідності місця спочинку Львівських Орлят,водночас проявили обережність і поміркованість. Ми, як поляки, зобов'язані їм висловити подяку та визнання, як за одне так і за друге. Однозначна позиція етнічних поляків Львова до описаних інцидентів також не залишає жодних сумнівів щодо характеру цих інцидентів. Ті, хто під личиною псевдопатріотів, виголошує протилежні тези, не є захисниками місць польської пам’яті на колишніх території ІІ Речі Посполитої, а лишень узурпаторами, що шати захисників пам’яті надягнули.

Ганебна поведінка примітивних людей без уяви, якої б національності вони не були, не є вирішальною для суті польсько-українських відносин. Це лише сприяє Москві, яка має намір використати такого роду інциденти для того аби розсварювати поляків з українцями. Вбивання клину між нашими двома народами стало основою успіхів Росії ще з 1648 року, і немає нічого дивного в тому, що Кремль буде йти далі цим шляхом.

Немає жодних причин, щоб ми дозволяли цьому відбуватись, не кажучи вже про участь у цьому.

Пшемислав Журавський вель Ґраєвський

Оригінал матеріалу доступний за посиланням niezalezna.pl
переклад ІА «Західний інформаційний фронт»

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com