Один крок від «Солідарності» до проросійської «Змяни»

У переддень травневих свят на польсько-українському кордоні трапилась подія, що зацікавила в першу чергу польських та російських націоналістів.

       29 квітня 2017 року українські прикордонники, згідно рішення Волинського управління СБУ, не впустило до України громадянина РП Здіслава Когуцюка (Zdzisław Koguciuk). Таким чином пан Когуцюк долучився до грона таких шанованих в Україні поляків, як Януш Корвін-Мікке, Матеуш Піскорський, Конрад Ренкас, Бартош Бекер, Давід Худец, Тадеуш Ісакович-Залеського.

       Про цей малопомітний факт поспішили повідомити kresy.pl та segodnia.ru  – обидва портали єднає, якщо не українофобія то, принаймні, жорсткий україноскептицизм.

      Нині Пан Когуцюк відомий  передусім, як діяч кресового (Креси – польська історична назва сучасної території західної України) середовища у Любліні.

Що ж могло стати причиною заборони в’їзду до України польському борцю з комуністами у далеких 80-тих?

       Не думаю, що українська влада боїться ініціативи, щодо перейменування люблінського скверу ім. Тараса Шевченка на сквер Справедливих українців, чи пам’ятника жертвам Волинського злочину  або Волинське СБУ пильнує честі та гідності Віктора Ющенка (тут слід нагадати, що пан Когуцюк активно лобіює позбавлення Ющенка титулу почесного доктора, що було надано Люблінськім католицьким університетом).

     До всіх цих подій та інаціатив був залучений Здіслав Когуцік у товаристві з Конрадом Ренкасом. Останній є правою рукою Матеуша Піскорьського по псевдопартії «Змяна» та Європейському центру геополітичних досліджень. В Україні та Росії Конрад Ренкас став відомий завдяки товариству «Реституція Кресів», яке навесні 2015 року проголосило про початок судових ініціатив, щодо польського майна на території західної України.

      Проте, Здіслав Когуцюк не обмежився цілком легальною діяльністю на території Польщі, він вирішив подати судовий позов проти України з вимогою повернути майно своїх батьків, що було втрачене внаслідок зміни кордонів у 1945 році. Здіслав Когуцюк став однією з перших осіб, що склала позов до Луцького міжрайонного суду з вимогою повернення втраченого майна.

       Водночас варто нагадати, що польська сторона вже закрила питання відшкодування за так зване «забужаньське майно» ще у 2008 році згідно Закону РП  від 8 липня 2005 року «Про реалізацію права на відшкодування за залишену нерухомість поза межами теперішнього кордону Республіки Польща». Натомість Тарас Качка, член переговорної команди щодо Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, в коментарі для Німецької хвилі зазначає, що в українському законодавстві немає жодних правових підстав, щодо можливої реституції, а розмови про повернення майна відбувається з огляду на політичну кон’юнктуру і лежать у політичній, а не юридичній площині.  

       Проте сам Здіслав Когуцюк переконаний, що отримав заборону на в’їзд в Україну оскільки стверджує, що УПА причинилось до злочинів над цивільним населенням Волині у 1943 році. Заради об’єктивності слід зазначити, що військові жахіття торкнулися безпосередньо родини Здіслава Когуцюка, і допоки він відвідував територію України  виключно з метою вшанування померлих до нього не було жодних претензій (останній раз Когуцік відвівав Україну весною 2016 року) .

     Але чомусь пан Когуцюк не згадує про те, що він свідомо чи не свідомо заангажувався в діяльність проросійської «Реституції Кресів» на чолі з Конрадом Ренкасом і безумовно став знаряддям політичної боротьби псевдопартії «Змяна».

      А подальші прив’язки заборони в’їзду З.Когуцюка до поширеного в пропагандистських мережах інтернет-вкиду «Помсти СБУ полякам» за ліквідацію пам’ятника в Грушовицях

та дуже цікавий запит від представників партії Кукіз’15 до Міністерства закордонних справ Польщі, щодо втручання Служби безпеки України у  кресові середовища залишають двояке відчуття.

     Водночас наявність у переліку осіб, які за повідомленнями kresy.pl звернулись до МЗС РП із запитом, ряду польських депутатів, яких навряд чи можна назвати об’єктивними по відношенню до України та спірних моментів українсько-польського минулого, вказує на те, що заборона в’їзду З.Когуцюка очевидно ще не раз буде обіграна в майбутньому.

    А для цього створено дуже чудові передумови, у запитаннях, які за твердженням kresy.pl наступні польські депутати Marek Jakubiak, Adam Andruszkiewicz, Barbara Chrobak, Agnieszka Ścigaj, Andrzej Kobylarz, Wojciech Bakun, Sylwester Chruszcz, Bartosz Józwiak, Norbert Kaczmarczyk направили до МЗС РП:

1. Чи МЗС володіє інформацією стосовно причини заборони в’їзду Здіслава Когуцюка на територію України?
2. На яких засадах інші поляки, в тому числі суспільні діячі та журналісти отримали заборону в’їзду з боку України та скільки було таких випадків?  
3. Чи турбота про пам'ять вбитих УПА є заборонена, якщо це стає приводом для заборони в’їзду в Україну?
4. Чи відомі випадки проникнення Служби безпеки України у кресові середовища в Польщі?
5. Чи існує перелік список польських громадян, які отримали заборону в’їзду на територію Україну?
6. Чи володіє МЗС інформацією стосовно стеження з боку СБУ за польськими громадянами?
7. Чи МЗС РП має намір допомогти Здіславу Когуцюку встановити причину та відмінити заборону в’їзду на територію України, в зв’язку із бажанням вшанувати пам'ять померлих?

      Не буду коментувати очевидну абсурдність цих запитань до МЗС РП, оскільки не володію точними даними щодо достовірності факту їх направлення, а залишу їх на розсуд читачів…