Нові пріоритети у війні, – стаття Залужного для CNN

«Друга світова війна завершилася майже 80 років тому, але її спадщина у визначенні стратегічного бачення війни зберігається донині. Наприклад, якими б значними не були досягнення в галузі авіації, ракетних технологій і космічних засобів, концепція перемоги залишається незмінною: знищити ворога і захопити або звільнити територію», – пише Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у статті для CNN. Подаємо її переклад нижче.

І все ж, кожна війна унікальна. На мою думку, немає більшого виклику для військового командира, ніж своєчасне розуміння того, що кожна війна формується по-різному. По-перше, технологічним прогресом, який визначає розвиток озброєння і техніки. І, по-друге, політичними умовами всередині країни та за кордоном, а також економічним середовищем.

Перемога потребує унікальної стратегії і підпорядковується унікальній логіці. Вже добре відомо, що головним рушієм цієї війни є розвиток безпілотних систем озброєнь. Вони поширюються із запаморочливою швидкістю, а сфера їх застосування стає дедалі ширшою.

Важливо, що саме ці безпілотні системи – такі як дрони – разом з іншими видами сучасного озброєння є найкращим способом для України уникнути втягування в позиційну війну, де ми не володіємо перевагою.

Але хоча оволодіння такими технологіями є ключовим, це не єдиний фактор, що впливає на поточну стратегію.

Ми маємо боротися зі зменшенням військової підтримки з боку ключових союзників, які борються з власною політичною напруженістю. Запаси ракет для ППО і боєприпасів для артилерії у наших партнерів вичерпуються через інтенсивність бойових дій в Україні, а також через глобальний дефіцит палива для зарядів.

росія, беручи до уваги те, як події на Близькому Сході відволікають міжнародну увагу, може спробувати спровокувати подальші конфлікти в інших регіонах.

Слабкість режиму міжнародних санкцій означає, що росія, у партнерстві з деякими іншими, все ще здатна розгортати свій військово-промисловий комплекс для ведення війни на виснаження проти нас.

Ми повинні визнати значну перевагу, яку має ворог у мобілізації людських ресурсів, і те, як це співвідноситься з нездатністю державних інституцій в Україні покращити рівень укомплектованості наших збройних сил без застосування непопулярних заходів.

Нарешті, на заваді стоїть недосконалість нормативно-правової бази в нашій країні, а також часткова монополізація оборонної промисловості. Це призводить до вузьких місць у виробництві, наприклад, боєприпасів, що ще більше поглиблює залежність України від союзників у постачанні.

Наш бойовий досвід, особливо з 2022 року, є унікальним – але в інтересах перемоги ми повинні постійно шукати нові шляхи та нові можливості, які допоможуть нам отримати перевагу над ворогом.

Мабуть, пріоритетом номер один тут є оволодіння цілим арсеналом (відносно) дешевих, сучасних і високоефективних безпілотних літальних апаратів та інших технологічних засобів. Вже зараз такі засоби дозволяють командирам контролювати ситуацію на полі бою в режимі реального часу, вдень і вночі, за будь-яких погодних умов. Але не лише це.

Вони надають розвіддані в режимі реального часу, що дозволяє коригувати вогонь цілодобово, без пауз – що дає нам можливість наносити високоточні удари по ворожих цілях на передових позиціях та в глибині.

Коротше кажучи, це означає ніщо інше, як повне переосмислення операцій на полі бою – і відмову від застарілого, стереотипного мислення.

Нові операції можуть включати створення цифрового поля, контроль радіоелектронної обстановки або комбіновану операцію з використанням ударних дронів і кіберактивів. Такі операції будуть координуватись і проводитись за єдиною концепцією і планом. Важливо, що метою не завжди буде виключно ведення бойових дій. Вони можуть бути спрямовані на зменшення економічних можливостей противника, його ізоляцію або виснаження. Операції можуть мати і психологічні цілі.

Тим не менш, поки що пріоритетом залишається покращення ситуації на полі бою. І тут технології мають безсумнівну перевагу над традиціями.

Дистанційне керування цими засобами означає меншу кількість солдатів, які наражаються на небезпеку, а отже, зменшує рівень людських втрат. Це дає можливість зменшити (хоча, звісно, не усунути) залежність від важкої техніки при виконанні бойових завдань і в цілому при веденні бойових дій. А також відкриває можливість нанесення раптових масованих ударів по об'єктах критичної інфраструктури і вузлах зв'язку без розгортання дорогих ракет або пілотованих літаків.

Інші переваги стануть зрозумілими з часом, хоча, звичайно, противник весь час шукатиме способи захисту від таких операцій і перехоплення або повернення ініціативи.

Отже, оборонні системи також потребують постійного вдосконалення, як і заходи протидії використанню ворогом нових технологій.

Виклик, який стоїть перед нашими збройними силами, не можна недооцінювати. Він полягає у створенні абсолютно нової державної системи технологічного переозброєння. Враховуючи все, що є на даний момент, ми вважаємо, що створення такої системи може бути досягнуто за п'ять місяців. Наші партнери дотримуються такої ж думки.

Цей час піде на створення відповідної організаційної структури, заповнення та оснащення посад, навчання та підтримку, розбудову допоміжної інфраструктури та логістики, розробку доктринальних засад.

Отже, у 2024 році ми маємо зосередити наші основні зусилля на трьох напрямках:

• Створення системи забезпечення наших збройних сил високотехнологічними засобами.

• Впровадження нової філософії підготовки та ведення бойових дій, яка б враховувала обмеження в засобах та способах їх застосування.

• І якнайшвидше опановувати нові бойові можливості.

Ми вже володіємо можливостями для знищення ворога і забезпечення існування державності. Нашою метою має бути використання моменту – максимальне накопичення новітніх бойових спроможностей, які дозволять нам менше ресурсів спрямовувати на нанесення максимальної шкоди ворогу, припинення агресії та захист України від неї в майбутньому.

Від редакції: Відзначимо, що аналогічна стаття Залужного, щоправда дещо більш розширена, була опублікована й на сайті Міністерства оборони.