Хочеш їсти – мобілізуйся: щодо порушень прав українців у  новому Законі про мобілізацію

У Верховну Раду внесено черговий проєкт змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,  №10449, від 30.01.2024 р.

Як і в будь-якому законі, у Законі про мобілізацію передбачені юридичні санкції за його порушення. Однак покарання чи обмеження за невиконання закону мають бути такими, що не порушують ні прав людини, ні положень Конституції.

Тож, як українців хочуть карати за ухилення від мобілізації і чи не обмежує це базових прав і свобод громадянина і людини, спробуймо з'ясувати відповіді на ці запитання.

Згідно із запропонованими нововведеннями повістка про виклик до територіального центру комплектування (ТЦК) може бути надіслана громадянину через електронний кабінет призовника. Тобто, відпаде потреба в загонах «ловців», які так «яскраво» проявили себе останнім часом на «мобілізаційному полюванні».

Тепер повістки отримуватимуть всі, і в разі якщо призовник добровільно, протягом десяти календарних днів з дня отримання повістки не з’явився в ТЦК, то держава звертатиметься в суд, щоб покарати ухилянта.

І тут буде відбуватись найцікавіше, адже бажання простих громадян захищати Батьківщину на тлі скандалів з приводу багатомільярдних корупційних оборудок, різко контрастує з патріотичним покликом перших днів війни. Тому стоси справ у судах або довго чекатимуть своєї черги, або рішення будуть ухвалюватись пачками. Більше того, враховуючи якість роботи української Феміди і боязнь судів виносити рішення, що суперечать політиці держави, можна спрогнозувати результат. Власне, щоб не створювати судового прецеденту, який може стати індульгенцією для ухилянтів, суди масово будуть виносити обвинувальні вироки. 

Санкції за вироком суду щодо ухилянтів передбачають:

-  обмеження у праві виїзду за межі України;

- обмеження громадянина у праві керування транспортними засобами;

- накладення арешту на кошти та інші цінності, що на рахунках та на зберіганні у банках, на електронні гроші та на цінні папери.

Виходить, держава зможе позбавити людину можливості купити їжу чи ліки, скористатись власним транспортом, коли це життєво необхідно, оплатити медичні послуги чи навіть купити квиток у метро, тобто може порушити гарантовані Конституцією базові права.

У контексті вищезгаданого хочеться нагадати, що згідно зі ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань, і дуже прикро, що ці посягання генерують ті, хто зобов’язаний ці Права захищати.

 Роман ТЕРЛЕЦЬКИЙ, правник, аналітик