Нове свято в Білорусі – свято без майбутнього

Влада Білорусі намагається вкоренити у свідомості мешканців країни нове свято. У РБ вже третій рік відзначають День народної єдності, але єдності у народі це не додає. Про це у колонці DW пише Олександр Фрідман. Нижче подаємо переклад авторської статті, у якій окупація радянськими військами у вересні 1939 року західних регіонів Білорусі мало чим відрізнялася від подій у західних областях України. Проте лукашенко два роки тому трагічну сторінку білоруського народу спробував перетворити на свято.

17 вересня виповнилася 84-та річниця вступу військ Червоної Армії на територію Західної Білорусі, що входила із 1921 по 1939 рік до складу Польщі. Радянська пропаганда називала вторгнення «визвольним походом». Об'єднання історичних білоруських земель у складі СРСР, що настало опісля, стало прямим наслідком пакту Молотова-Ріббентропа, відбулося в контексті Другої світової війни та супроводжувалося репресіями в Західній Білорусі.

Драматичні події вересня 1939 року тривалий час залишалися поза увагою білоруської влади та набули політичного значення лише останнім часом. 2021 року Олександр Лукашенко оголосив 17 вересня Днем народної єдності.

Цього року напередодні 17 вересня в Білорусі проходить масштабна пропагандистська кампанія, а глава адміністрації президента Ігор Сергієнко не приховує, що влада робить усе від них залежне, щоби День народної єдності вкоренився в суспільній свідомості та посів «такі ж позиції, як 3 липня та 9 травня».

Навіщо Лукашенкові знадобився День народної єдності? Чи вдасться перетворити його на народне свято – особливо на тлі репресій у Білорусі та війни Росії проти України?

Тріада військових свят доби Лукашенка

Прототипом для білоруського Дня народної єдності стало однойменне російське свято, 4 листопада, приурочене до вигнання військ Речі Посполитої з Москви в 1612 році, яке отримало офіційний статус у 2005 році. Це рішення було викликане як особистими історичними пристрастями Володимира Путіна, так і його бажанням позбутися спадщини Дня Жовтневої революції 7 листопада. Крім того, розпочинаючи з кінця 2000-их років, День народної єдності використовується в Росії для розпалювання антизахідних настроїв.

Але на той час Олександр Лукашенко – на відміну від свого російського колеги – не бачив потреби у Дні народної єдності. День Жовтневої революції продовжує залишатися в Білорусі державним святом, а сам Лукашенко не приховує своєї симпатії до радянського минулого і традицій.

Ситуація, однак, докорінно змінилася після протестів 2020 року. Замість діалогу із противниками диктатури режим Лукашенка взяв курс на викорінення інакодумства, переслідування опонентів та витіснення їх із країни, а також на «ідеологічне перевиховання» населення. День народної єдності є важливим елементом цього ідеологічного проекту. Вибір на користь 17 вересня був обумовлений як ставкою на антизахідні та, насамперед, антипольські наративи, так і неорадянським характером режиму та його зацикленістю на періоді Великої Вітчизняної війни.

Разом із Днем Перемоги 9 травня і Днем Незалежності 3 липня, який перенесли ще 1997 року з дня ухвалення декларації про державний суверенітет 27 липня 1990 року на день звільнення Мінська від нацистів 1944 року, став останньою ланкою у тріаді військових свят епохи Лукашенка. Тріада покликана продемонструвати наступність між БРСР, що об'єднала у своєму складі історичні білоруські землі та переможницею, що вийшла з бою з нацизмом, і сьогоднішньою Республікою Білорусь.

Чи стане 17 вересня новим 9 травня у Білорусі?

Дослідження московського «Левада-центру» показують, що путінський День народної єдності, про який у 2005 році знали лише 8% росіян, знайомий тепер майже 2/3 жителям РФ. Відзначають його, проте, менше 20% опитаних, а серед молоді він має ще меншу популярність. Не зважаючи на кампанію з популяризації, події 1612 року залишаються для багатьох росіян далеким минулим, до якого вони - на відміну від свого президента - не мають особливого інтересу.

Стартові позиції білоруського Дня народної згоди виглядали у 2021 році набагато краще. У рамках опитування британського дослідницького центру Chatham House у квітні 2021 року 18% містян заявили, що знайомі з подіями вересня 1939 року. 61% опитаних оцінили їх як «початок возз'єднання земель Білорусі», а майже 40% вважали, що 17 вересня добре підходить на роль дня єдності білорусів.

Можна припустити, що за минулі роки ставлення до цього дня принципово не погіршилося, а його впізнаваність напевно лише збільшилася. І все-таки перспективи Дня народної єдності видаються туманними, а його шанси зайняти місце у свідомості білорусів поряд із 3 липня, не кажучи вже про 9 травня, мають примарний вигляд.

Військові свята в РБ – продукти та жертви пропаганди

Якщо День Перемоги 9 травня перекочував у незалежну Білорусь із СРСР, де набув справді народного характеру, то День Незалежності 3 липня виникнув на зорі епохи Лукашенка і став за минулі роки звичним святом для більшості білорусів. Але назвати його народним святом було б явним перебільшенням.

Що ж до Дня народної єдності, то він асоціюється в Білорусі з періодом насильства та репресій. Окрім того, тему Другої світової війни Кремль використовує як важливий пропагандистський та ідеологічний інструмент у війні проти України. Російські наративи поширені й у білоруській державній пропаганді. Ці особливості відкладають відбиток сприйняття нового свята в РБ, а переосмислення історії війни у майбутньому виглядає неминучим.

День народної єдності прийшов у білоруський політичний календар разом із Лукашенком. Разом із ним він, найімовірніше, його і полишить.

Автор: Олександр Фрідман, історик, викладає новітню історію та історію країн Східної Європи в університеті імені Генріха Гейне в Дюссельдорфі та Саарському університеті.

Ілюстрація – скріншот відео