Литва – Білорусь: залізобетонна перевага свободи або Чому Україна копіює Лукашенка, а не робить висновків з успіху Литви

Історія прямо перед нашим носом викладає дуже цінний урок. Урок матеріального благополуччя, успіху і процвітання. Ось життєвий приклад того, що робити, щоби жити багатше та довше, щоби бути щасливішим та здоровішим, щоби дружити і співпрацювати з усім світом.

Білорусь і Литва – сусіди. Історично були в одному державному об'єднанні. У XX столітті потрапили до радянської тоталітарної в'язниці народів. 1991 року обидві країни здобули незалежність. Політичні, культурні, інтелектуальні, економічні еліти постали перед вибором.

- Литва обрала режим політичної, громадянської та економічної свободи.

Білорусь обрала Лукашенка та відновлення радянського минулого.

- Литва обрала Європейський Союз і НАТО.

Лукашенко, захопивши Білорусь, обрав Росію та ОДКБ.

- Литва обрала приватну ринкову економіку.

Білорусь обрала a-la радянський номенклатурний Держплан

- Литва лібералізувала ціни, відкрила ринки.

Білорусь передала ціни до рук чиновників і закрилася від усього світу.

- Литва дала змогу своїм громадянам заробляти.

Білорусь прив'язала громадян пільгами, квотами, преференціями та безкоштовним сиром.

- Литва заявила: «Ми беремо від світу найкраще. Ми живемо з науки».

Білорусь ротом диктатора прокричала: «Я за цивілізованим світом свою країну не поведу. Краще за Радянський Союз немає».

Можна наводити багато різних індексів, рейтингів і показників. Головний показник економічного успіху – ВВП (валовий внутрішній продукт). У 2023 р. сталася історична подія. Литва з населенням 2,9 млн. осіб отримала більшу економіку (ВВП), аніж 9-мільйонна Білорусь. ВВП Литви минулого року становив $ 77,9 млрд., а Білорусі - $ 71,8 млрд. У 2022р. ВВП Литви був $ 71 млрд., а Білорусі - $ 72,8 млрд. У 2010р. ВВП Білорусі був $ 57,2 млрд, а Литви - $ 37,2 млрд., на 35% менше.

Ми навіть не говоримо про такий показник як ВВП на душу населення. За ним Литва обігнала Білорусь у 1990-тих. 2023 р. ВВП на душу населення Литви становив $ 27 026, а Білорусі - $ 7 820.

Білорусь і Литва мають приблизно однакові природні, географічні умови.

Білорусь і Литва не мають своїх багатих вуглеводневих запасів. Більше того, Білорусь має калійні добрива, а Литва – ні.

Білорусь і Литва не мають свого золота та діамантів.

Білорусь і Литва – християнські країни, з часткою байдужих до релігії людей, що збільшується.

Білорусь і Литва радикально відрізняються ТІЛЬКИ в одному критично важливому факторі: Литва обрала свободу, а Білорусь – несвободу, тоталітаризм.

Свобода – найпотужніший нематеріальний актив, форма капіталу, що дозволила Литві обігнати Білорусь за розміром економіки з утричі меншим населенням.

Литва знайшла свободу (політичну, особисту, громадянську) в інститутах Європейського Союзу.

Білорусь Лукашенко сховала свободу у в'язницю радянських інститутів і рашистського імперіалізму.

Литовська молодь (до 30-ти років) – найщасливіша у світі, згідно з Індексом щастя -2024. Литва загалом посіла 19-те місце. Білорусь в Індексі щастя 2019-2021рр. була на 65-му місці.

Перед нами свіжий приклад того, що брати в основу стратегії тривалого розвитку і зростання Литву чи Білорусь. І ось що найгірше й образливе.

Український уряд у своїй економічній політиці набагато більше орієнтується на тоталітарну, совкову, номенклатурно-силову Білорусь, аніж на вільну Литву. В Індексі економічної свободи-2024р. вона на 15-му місці, а Білорусь – на 153-му.

Ручне регулювання цін, тарифів, процентних ставок і зарплат – це білоруське/совкове.

Державна власність, чиновник – головний бізнесмен, він же законодавець, ліцензіар, контролер і суддя – це білоруське/совкове.

Різні податкові/митні режими, податкові пільги – хто зможе вибирати, те й отримує. Суцільна дискримінація. Номенклатурна дискреція – це білоруське/совкове.

Виокремлення «точок зростання», стратегічно важливих підприємств/секторів та створення для них тепличних, ізольованих від конкурентного ринку умов – це білоруське/совкове.

Надання пільгових кредитів, списання боргів, надання відтермінувань, розтермінувань, націоналізація збитків фінансових компаній і підприємств реального сектора – це білоруське/совкове.

Активне використання бар'єрів, заборон на переміщення капіталу за поточним і фінансовим рахунками платіжного балансу – це білоруське/совкове.

Жорсткий торговельний протекціонізм, програма «купуйте своє», імпортозаміщення, примус до локалізації – це білоруське/совкове.

Усе це активно використовує уряд України.

Усе це призвело до поразки Білорусі, совкової, держпланівської моделі.

Як Україна, яка воює з нацистськими, тоталітарними агресорами в особі Росії та Білорусі, яка декларує відданість свободі, верховенству права та цінностям західної цивілізації, може проводити економічну політику за лекалами совка та Лукашенка?! Це головне питання у світлі схвалення 15 квітня 2024 р. Європейською комісією Ukraine Facility plan на €50 млрд. 2024-2027рр. Чи мова лише про освоєння ресурсів та імітацію реформ? Учергове українські дисижнмейкери обирають шашечки, а не їхати.

Ярослав Романчук, сторінка у FB

Довідково

Яросла́в Чесла́вович Романчу́к (біл. Яраслаў Часлававіч Раманчук; нар. 10 січня 1966, Сопоцькин) –український і білоруський економіст, автор книг про економіку та реформи у країнах пострадянського простору, керівник економічних реформ Офісу простих рішень та результатів (Київ), президент Науково-дослідного центру Мізеса (Мінськ), засновник білоруської школи ліберального сталого розвитку. Консультант з економіки бізнесу, влади та НУО в Україні.

Спеціалізується на реформах в економіці на постсоціалістичному просторі. Лауреат міжнародних премій за книги про феномен економічного дива та системних ринкових реформ для перехідних країн. Автор понад 6 500 публікацій на економічну тему у різних друкованих та електронних виданнях Білорусі, України, Польщі, США та інших країн. Автор 13 книг з економіки, реформ, транзиту від держплану до вільного ринку.

Екскандидат у президенти Білорусі на виборах 2010 року (посів 3-тє місце).

2021 року вимушено покинув Білорусь. Відтоді мешкає та працює у Києві. Один зі спікерів Форуму Вільних Держав Постросії. Головний економіст «Праволiберального руху», АЕШ, теорія та практика свободи.

Фото – Укрінформ