Кривава Олімпіада

Усупереч здоровому глузду керівництво Міжнародного олімпійського комітету дотримується думки, що спортсменів з Росії та Білорусі варто допустити на Ігри в Парижі під олімпійським прапором. Про абсурдність такої позиції кричать не лише в Україні, МОК намагаються усовістити голоси з багатьох країн світу. Наразі невідомо, чи чиновники з МОК, яких підозрюють у любові до Росії ще з часів скандальної Олімпіади в Сочі, схаменуться, але про всяк випадок їм би не зле нагадати собі події Олімпіади в Мельбурні.

Отож, 6 грудня 1956 року, менше, як за місяць після того, як радянські танки «переїхали» Угорське повстання, в олімпійському басейні відбувався матч ватерполістів Угорщини та СРСР. Гра розпочалася у далеко не олімпійській атмосфері – угорські емігранти, які масово прийшли на матч, за підтримки американських і місцевих уболівальників влаштували «совєтам» неймовірну обструкцію, проклинаючи на чім світ стоїть. Мадяри навмисне вигукували і кричали російською мовою – щоби більше допекти.

Нервозність передалася спортсменам. Події в басейні нагадували не так гру у водне поло, як бокс на воді. Невідомо, хто першим почав бити суперника не під водою по придатках, аби ніхто не бачив, а відкрито гамселити в голову. Наче б то першим, кого впіймали «за руку», коли він хуком намагався вирубати суперника, став легендарний капітан угорської збірної Дежо Дьярматі. Петро Мшвенієрадзе, якому дісталося від мадяра, згадував: «Якби я зумів його догнати, то б задушив і втопив».

А далі – пішло-поїхало. Увесь світ облетіли кадри розбитої голови угорця Ервіна Задора. А сам матч увійшов в історію під назвою «Кров у басейні». До речі, арбітри не змогли дати собі ради та зупинили гру, віддавши перемогу мадярам, які на той час перемагали 4:0. Після незакінченого матчу спортсменів розводила охорона.

Ось така історія, яка нічому не вчить засліплених газпромівськими калачами функціонерів МОКу. І все таки дуже сподіваємося на пробудження їхнього розуму. Бо інакше важко уявити, як відбуватимуться поєдинки, скажімо, українських боксерів і борців з їхніми суперниками з боліт. Дуже ймовірно, що олімпійське гасло барона де Кубертена «О, спорт! Ти –мир!» доведеться забути на довгі роки.

Роман Онишкевич, журналіст, (сторінка у FB)