Країни НАТО не підтримали войовничий запал Макрона: чим це загрожує Альянсу

Після учорашньої заяви президента Франції Еммануеля Макрона про можливість введення військ із країн Заходу в Україну для того, щоби «росія не змогла виграти цю війну» низка високопоставлених політиків західних країн стала на задні лапки та почала запевняти, що таких намірів нема. Цим скористалася російська пропаганда.  

До пояснень слів Макрона вдалися й у зовнішньополітичному відомстві Франції. Міністр закордонних справ Стефан Сежурне уточнив у парламенті, що війська західних країн у разі теоретичного відправлення в Україну не братимуть участі в бойових діях.

Париж «повинен розглянути нові дії на підтримку України» і ці дії «повинні відповідати дуже конкретним потребам, я маю на увазі, зокрема, розмінування, кіберзахист, виробництво зброї на місці, на українській території. Деякі з цих дій можуть потребувати присутності на українській території, не переходячи при цьому межу бойових дій», - цитує очільника МЗС Франції «Європейська правда».

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ також поквапився заявити, що Альянс не планує відправляти війська в Україну.

На росії слова Макрона викликали загострену реакцію. Кремлівська пропаганда вдалася до класичного набору інструментів: від погроз до висміювання і заспокоєння.

Не минулося і без путінського рота пєскова, який сказав, що доведеться говорити про неминучість прямого зіткнення НАТО та росії.

А алкогном мєдвєдєв вдався до улюбленого жаргону та написав про «сечу, що вдарила в голову французькому президентові, після чого настало нетримання мови».

У стрічці ріа «новості» один за одним з’являлися повідомлення про те, що країни Альянсу не направлятимуть свої війська в Україну.

Схоже, Еммануель Макрон, який у перший рік повномасштабного російського вторгнення часто телефонував путіну й отримував за це чималу порцію критики, зрозумів, що з кремлівським вовкулакою домовитися не вдасться. Тому після другої річниці вторгнення перейшов до кардинально іншої риторики. Проте і тут не отримав підтримки колег.

Втім, напрямок дискусії він задав правильний, хоча і ризикований. Правильний, бо за такої кволої підтримки України озброєнням росія, в разі успіху, може в запалі розпочати «кошмарити» країни НАТО не лише словами. А ризикований - бо неузгодженість позицій окремих країн політично та військово послаблює весь Альянс.

До того ж у складі НАТО є країни з «особливими» лідерами, як-от Ердоган у Туреччині, Орбан в Угорщині та Фіцо у Словаччині. Окрема історія зі Сполученими Штатами, де триває виборча кампанія і які мають найвагоміший вплив у Альянсі. Прогнозувати розвал військово-політичного блоку наразі можна хіба за дуже песимістичним сценарієм. Якщо ж припустити, що росія здійснить ескалацію конфлікту у країнах Балтії, і НАТО потрібно буде ухвалювати рішення про застосування 5-ої статті договору Північноатлантичного Альянсу (напад на одного учасника НАТО є нападом на усіх його членів), то навряд чи консультації між учасниками блоку призвели б до консолідованого результату.

Історик і політичний оглядач Олександр Фрідман:

- Якщо метою заяв Макрона й Атталя щодо можливості введення «західних» військ в Україну була психологічна операція проти Кремля, то вона радше провалилася. Кремль не боїться слів, він боїться справ. А з останніми у Заходу хронічно погано.

Поспішна, навіть панічна, реакція країн НАТО, які навперебій заявляють про відсутність планів відправлення військ в Україну, дезавуює акцію Макрона і вкотре показує, що Москву, як і раніше, бояться, а ядерні погрози Мєдвєдєва та ін. досягають своєї мети.

Виходить, що Путін, Лавров, Володін можуть спокійно порушувати питання кордону інших держав і загрожувати війною, а на Заході навіть бояться спокійно обговорити саму можливість введення військ в Україну.

Боягузлива шпана з підворіття нападає тільки на слабких, точніше на тих, кого вважає такими. Макрон це, здається, зрозумів, а його західні колеги – ні.

Також читайте: Побачити Париж і… допомогти Україні

На фото AFP : Еммануель Макрон наразі виглядає одиноким Д'артаньяном серед лідерів НАТО