Командир полку Кастуся Калиновського про офіс Світлани Тихановської: їм треба нас визнати

У складі української армії воює білоруський полк імені Кастуся Калиновського. Своїм першочерговим завданням полк вважає допомогу Україні у звільненні територій від російських окупаційних військ, а відтак звільнення Білорусі від диктатури Лукашенка. В інтерв'ю Lrt.lt командир полку Калиновського Денис Прохоров (позивний Кіт) розповів про складні стосунки між полком Калиновського й офісом Світлани Тихановської.

- Розкажіть про свою взаємодію з кабінетом Світлани Тихановської.

- Коли наш батальйон тільки створювався, нам удалося зустрітися з кабінетом Світлани Тихановської, і вже тоді ми не знайшли порозуміння з їхнього боку. Люди міркували про інавгурацію Світлани Тихановської, коли вже йшла війна. Ми їм сказали, що треба сконцентруватися на важливому, і якщо ви хочете допомагати, то допомагайте, ми приймемо від вас будь-яку допомогу. Після цього ми тривалий час мовчали в політичній сфері, не висловлювали своєї думки про кабінет, хоча ми бачили, що вони йдуть не в тому напрямку. Згодом з нами зв'язалися люди з кабінету Світлани Тихановської, ми їм розповіли, чого потребуємо. Але за їхніх великих можливостей дали вони нам мінімально, і ми зрозуміли їхню «зацікавленість» у нас.

- Я чув, що кабінет Світлани Тихановської передав вашому полку банки з тушонкою.

- Так. Заради справедливості треба сказати, що таке було. Але треба розуміти, які вони мають ресурси. Коли нам стало ясно їхнє ставлення до нас, ми нічого не сказали, просто продовжували робити свій порядок денний. Потім у кабінеті Тихановської з’явився колишній підполковник Валерій Сахащик, з ним вони почали обговорювати, як ділитимуть вільну Білорусь, у якій Сахащик обійме посаду міністра оборони. Тобто, вони почали ділити шкуру невбитого ведмедя. А потім спливли подробиці Сахащика, з'ясувалося, що в нього є російський паспорт. І коли ми побачили, що вони роблять дуже багато помилок, ми зрозуміли, що настав час відкрити свій вектор у політиці, як ми це бачимо. Саме тому ми почали зустрічатися з політиками. До нас навіть прийшов запит від Верховної Ради України, вони хотіли спілкуватися з нами як з офіційними представниками білоруського народу, бо ми «прозорі» хлопці (Я – Денис Кіт, один мій друг загинув під Бучею, другий залишився інвалідом, ми воюємо за свободу України, деякі наші хлопці в Україні із 2014 року). І це запрошення викликало такий ажіотаж, люди почали обурюватися, чому саме з нами спілкуються. Але зараз, під час війни, насамперед звертаються до тих, хто зі зброєю в руках захищає праву справу. І коли нас запитують – чому ми не з кабінетом, ми відповідаємо – а чому ми маємо бути з ним?

- Після кожних виборів у Білорусі з'являвся демократичний рух, з'являлася єдина позиція, яка потім ділилася. Наразі ми теж бачимо, що спочатку була Світлана Тихановська, потім Павло Латушко, потім у них один до одного почали з'являтися претензії. Це політика, що так відбувається завжди. Ви зараз кажете, що у вас є політична програма, чи це не створює проблеми? Чи це не поділяє опозицію?

- Ми це розуміємо, але ми не хочемо йти шляхом звичайного «Добробату» («Добробат» – це добровільні будівельні батальйони в Україні, створені для відновлення зруйнованої інфраструктури). Ми маємо в Україні дати свій порядок денний, щоб Україна бачила, що ми хочемо. Ми ж нічого не вимагаємо, ми просто допомагаємо Україні, сподіваючись на те, що і вона нам допоможе, бо маємо дзеркальну ситуацію. Хтось сказав, що без вільної України не буде вільної Білорусі та без вільної Білорусі не буде вільної України. Чому ми даємо цей політичний порядок денний?

Не для того, щоби сказати, що всі погані, а ми одні добрі. Ми говоримо, що є багато позицій – Світлана Тихановська, її кабінет, Павло Латушко, а є ми.

І звичайні люди бачать, як вони збираються, розмовляють про своє бачення майбутнього, і у людей постає питання – а війна в Україні вже закінчилася, чому ці люди щось вирішують, щось ділять? Я розумію важливість Світлани Тихановської, вона зустрічається з багатьма провідними закордонними політиками, у її силах налагодити з ними контакти, на таких зустрічах вона навіть розповідала про наш полк. Але потім з'являється Сахащик і каже, що нас не сприймають серйозно, бо в нашому підрозділі немає ППО. Це просто абсурд. Людина каже, що правильно, а що ні людям, які зараз воюють. Це неправильно. Їм треба нас визнати, тому що багатьох білорусів це спантеличує, вони не розуміють, чому у нас дві різні політичні повістки, і чому ми не об'єднаємося. Я не знаю, чому вони так чинять, зараз ми самі почали об'єднуватися, до нас уже приєдналися «Кіберпартизани» («Кіберпартизани» - білоруська група анонімних хакер-активістів, що з'явилася у вересні 2020 року), і ми робимо свою структуру.

Lrt.lt