Китай не допустить ядерного удару по Україні

78 років тому, 6 серпня 1945 року, уперше застосовано ядерну зброю: Сполучені Штати скинули атомну бомбу на японське місто Хіросіма. 9 серпня це сталося вдруге і, сподіватимемося, востаннє в історії: атомна бомба впала на Нагасакі. Довкола ролі ядерних бомбардувань у закінченні Другої світової війни, особливо в капітуляції Японії, та моральної оцінки тих подій дотепер точаться суперечки серед світових експертів.

Затяжні та короткі війни періоду протистояння двох світових антагоністичних систем СРСР і США та НАТО відбувалися без застосування ядерної зброї. США не застосовували ядерну зброю ні під час війни у В’єтнамі, ні під час війни в Іраку або Афганістані. СРСР не застосовував ядерну зброю у війні в Афганістані, в умовах переважно гірської місцевості і програної партизанам війни проти місцевого населення й антикомуністичного опору всіх племен-сусідів.

До 1994 року Казахстан, а до 1996 року Україна та Білорусь, на території яких перебувала частина ядерного озброєння, передали його Росії, згідно з підписаним 1992 року Лісабонським протоколом після розвалу СРСР рік перед тим. ПАР теж мала ядерну зброю, але добровільно від неї відмовилася на початку 1990-х років зважаючи на демонтаж режиму апартеїду.

Розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі ставить виклик перед ядерним клубом держав щодо виконання зобов’язань країною по Лісабонському протоколу 1992 року та питання про повернення Білоруссю 123 млн. доларів, отриманих від США як компенсацію за витрати з передачі ядерної зброї в розпорядження Росії.

Статус «старих» ядерних держав (США, Великобританія, Франція, Китай і Росія), в якості єдиних дійсних членів «ядерного клубу», на міжнародно-правовому рівні виходить з положень Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року.

Історія виникнення, перше застосування ядерної зброї масового ураження породили у країн різноманітні підходи-доктрини до її використання з метою власної безпеки. Ядерну зброю більшість країн, які нею володіють, вважають зброєю «не першого нападу», а зброєю «стримування від агресії».

19 жовтня 2022 року китайський посол при ООН з питань роззброєння Лі Сун оприлюднив ядерну доктрину Китаю на найближчі п'ять років. Згідно з нею, Китай не застосовуватиме ядерну зброю першим у будь-який час і за жодних обставин, не погрожуватиме застосуванням ядерної зброї проти держав, що не мають ядерної зброї або зон, вільних від ядерної зброї. Принагідно згадаємо, що  Китай завжди серйозно та негативно реагував на останні ядерні загрози ліліпутіна щодо України чи європейських країн.

Так чому для Китаю це так важливо? Адже Китай – комуністична диктатура, а зараз фактично комуністична імперія. Китай – не друг ні Україні, ні демократичній Європі. Китай розвивається у філософії антагонізму зі США, готується до майбутньої війни та готовий пожертвувати зараз державним капіталізмом, згорнути реформи і приватну власність в економіці через небезпеку зараження «демократичними цінностями» збагатілого населення.

У китайських національних  інтересах – не допустити прецеденту першого ядерного удару у війні, що у Європі, що в Азії. Тому що в нього велика територія, яку не захистиш на 100% засобами ППО чи ПРО. А це загроза для країни у випадку війни з Індією, Японією чи Тайванем. Для Китаю вкрай небажаним є також процес переміщення ядерної зброї серед країн – можливих учасників війни, таких як Білорусь. Адже, якщо Росії можна розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі під час війни з Україною, то що спинить США розмістити тактичну чи навіть стратегічну ядерну зброю у Тайвані в контексті ймовірної війни з Китаєм, або у тій же Японії чи Південній Кореї для стримування геополітичних амбіцій Китаю в регіоні, що наростають.

Реальне ж застосування московитами ядерної зброї зруйнує «китайську стратегію» - сценарій  панування Китаю у світі через виробництво та торгівлю, «китайський  шовковий шлях» і поширення конфуціанства. Це відкриє епоху регіональних ядерних воєн, до якої країна, в якої неймовірний дефіцит ліквідності в економіці (приблизно 2 трлн доларів), на сьогодні просто не готова.

Тому не буде ніяких реальних ядерних ударів. Не буде ніякого розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі. Це все – московитський шантаж та блеф.  Путін не посміє перечити своєму домініону, від якого став критично залежним. Китай не дасть створити невигідний йому ядерний прецедент.

Юрій Кміть, голова ГО «Західний інформаційний фронт», шеф-редактор ІА ЗІФ