Кількість політв’язнів у Білорусі постійно зростає. Як і кількість загиблих

На цей момент у Білорусі налічується 1 218 політв'язнів, а кількість їх збільшується майже щотижня. Дехто з них виходить із місць ув’язнення, але трапляються і випадки загибелі політв’язнів. Ці смерті – однозначна і неспокутувана провина режиму білоруського диктатора лукашенка.

Один з останніх кричущих випадків, який стався наприкінці лютого – смерть політв’язня, колишнього члена партії «Грамада» Ігоря Ледніка у бобруйській колонії №2. Активістові було 64 роки.

Ігоря Ледніка (на світлині) затримали ще у квітні 2022 року за статтю у партійному журналі БСДП – там знайшли «наклеп» на Лукашенка. Після чого активіста засудили, хоч у нього ІІ група інвалідності через проблеми із серцем.

Через два місяці – у червні – адвокатка повідомила про погіршення стану здоров’я політв’язня, його перевели до санчастини СІЗО, а потім ще й зробили операцію на шлунково-кишковому тракті. Однак здоров’я Ігоря Ледніка було катастрофічно підірване, а 2,5 роки за ґратами остаточно його добили.

«Леднік став сьомим (!) білоруським політв'язнем, який загинув в ув'язненні. Сьомим, а не п'ятим, як пишуть деякі ЗМІ. У цей страшний мартиролог треба включати двох в'язнів совісті, які наклали на себе руки, не витримавши знущань. Найжахливіше, що цей відомий перелік політв’язнів, які загинули у неволі, може бути неповним, оскільки точне число та імена всіх політв'язнів невідомі», - написала з цього приводу головна редакторка сайту Charter97.org Наталія Радіна.

Отже, 21 травня 2021 року у Шкловській колонії помер політв'язень Вітольд Ашурок.
5 січня 2022 року в Могильові наклав на себе руки політв'язень Дмитро Дудойть.
7 травня 2023 року у колонії помер політв'язень Микола Климович.
5 липня 2023 року у Лідському РВВС раптово помер 37-річний місцевий поет, учасник фестивалів сучасного мистецтва Дмитро Сорокін.
11 липня 2023 року у Гродненській в'язниці від прободної виразки помер художник Алесь Пушкін.
13 січня 2024 року у вітебській колонії №3 від пневмонії помер 50-річний політв'язень Вадим Храсько.
20 лютого 2024 року стало відомо про смерть у в'язниці активіста опозиції Ігоря Ледніка, який мав групу інвалідності через проблеми із серцем.

Як повідомляють правозахисники «Вясни», щомісяця кілька десятків політв'язнів виходять із місць ув'язнення або після закінчення терміну, або після суду до направлення у виправну установи відкритого типу (на «хімію»), або початку відбування терміну на «домашній хімії». Загалом після закінчення термінів з 2020 року з виправних установ вийшли щонайменше 1 450 осіб. 

У лютому цього року на волю вийшли щонайменше 16 осіб: 13 повністю відбули терміни, ще троє політв'язнів були помилувані диктатором лукашенком і вивезені з Білорусі.

Тим часом 9 березня виповнилося два роки перебування політв'язня Сергія Тихановського в режимі «інкомунікадо» у колонії. Крім Тихановського, без зв'язку із зовнішнім світом за ґратами перебувають ще 8 політв'язнів.

«Зупинення репресій, звільнення політв'язнів, покарання винних - необхідний крок до національного діалогу», - заявила білоруська демократична лідерка Світлана Тихановська на акції біля посольства Білорусі в Литві. Вона також нагадала, що нагадала, що практика «інкомунікадо», яку режим лукашенка застосовує до політв'язнів, є порушенням Конвенції ООН проти тортур та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. При цьому в режимі «інкомунікадо» зараз утримують іще щонайменше вісім осіб: Олександра Францкевича, Володимира Книгу, Ігоря Лосика, Андрія Новицького, Миколу Статкевича, Максима Знака, Миколу Банькова та Віктора Бабаріко.

Білоруська опозиція закликає Раду з прав людини ООН вимагати доступу до політв'язнів: «У вас є всі механізми, щоб вимагати доступу. Режим заявляє, що йому нема чого приховувати? Нехай місія ООН отримає можливість відвідати тих, хто перебуває в ізоляції, про кого вже два роки немає звісток. Риженков (міністр закордонних справ Білорусі) запрошує вас до Білорусі? Нехай покаже політв'язнів, нехай звільнить Алеся Біляцького (глава правозахисного центру «Вясна», лауреат Нобелівської премії миру) та зупинить конвеєр судових процесів», - закликала Тихановська.

«Усі політв'язні – це герої. І це військовополонені, насправді», - заявила під час акції  нещодавно звільнена політув'язена Поліна Шарендо-Панасюк. На її думку, зараз Білорусь є такою самою окупованою територією як Донецька та Луганська області в Україні. І режим у Білорусі не лише терористичний, він ще й окупаційний. А білоруси, які зараз перебувають у лукашистських концтаборах, - це військовополонені.

«На війні є зниклі безвісти. Тож політв'язні в режимі «інкомунікадо» - це люди, які зникли безвісти. Важко перебувати в концтаборах чоловікам, але наскільки важко там бути жінкам. І в цих умовах, у яких їх добивають фізично та психічно, їм не дають зв'язку із зовнішнім світом.

Потрібно вимагати доступу міжнародних організацій до цих концтаборів, треба вимагати безумовного звільнення всіх білоруських політв'язнів. Не просити, а вимагати від режиму мораторію захоплення нових військовополонених», - переконана Поліна Шарендо-Панасюк.
 

На головній світлині: політв'язні, які загинули у застінках режиму лукашенка