Із паршивого кума хоч «український синдром»

Ньюзмейкером дня без перебільшення став прихвостень Путіна Віктор Медведчук. Хоча цей персонаж давно не є носієм політичної суб'єктності будь-де, наявність родинних зв’язків із господарем Кремля все-таки викликає якусь цікавість до його публічних еманацій. Якраз перед початком Всесвітнього економічного форуму в Давосі, шлях куди представникам російської терористичної диктатури тепер заборонений, за підписом Медведчука в «Известиях» вийшла доволі халтурна стаття. Така собі «наша відповідь Чемберлену» на мінімалках.

«Агент Соколовський» різко виплив неспроста. Днями Медведчука та ще трьох проросійських політиканів позбавили українських паспортів. Було чітко заявлено, що поденщики російських окупантів самі зробили свій вибір. Досить закономірна та довгоочікувана подія викликала хвилю інтересу до призабутої маріонетки Кремля. Той, хто стоїть за спробою реінкарнувати Медведчука, явно врахував даний, фактично останній, інформаційний сплеск. Щонайменше, треба було хоч побічно відреагувати на крок Києва. Нині не так важливо, чиє це було замовлення: опального Дмітрія Козака з АП, зятя-олігарха Андрєя Рюміна чи якогось союзу «Меча та орала», збитого зі залишків політутікачів команди Януковича. Важливо, що хоча б одне завдання організатори акції реалізували: завдяки безлічі негативних коментарів і відгуків буквально кожного собаки рунета Медведчук потрапив в інформаційні зведення для єдиного адресата статті, свого родича Путіна.

Але без перебільшення несподіваним ефектом стала сама можливість спонтанної організації широкої дискусії з метанням стріл у прокремлівського персонажа за умов тотального інформаційного нагляду. Відра негативу, вилиті на Медведчука, свідчать про повний провал путінсько-медведівської політики на українському напрямку за період 2004-2022 років.

Коментатори, що розривають на шматки архаїчні тужливі тези автора «українського синдрому», приховано замахуються на самого Путіна. Мало хто із сонму хулителів узагалі розуміє факт наруги над «збирачем земель». Нарешті розкрилося справжнє ставлення холуїв до своєї першої особи. Небезпечні симптоми.

Значення низки публікацій свідчить, що автори повністю відірвані від реальності. І хочуть через Медведчука вирішити багато завдань. Заявити про існування якоїсь «партії миру», надихнути нечисленних ждунів до деяких дій для організації сил опору на південному сході України, продемонструвати наявність каналу для комунікації та налагодження мостів. Традиційно вся провина покладається виключно на підступи Заходу, ніби це не російська армія бомбардує ракетами житлові квартали українських міст, перетворюючи на руїни мільйони людських доль.

Ось і засвітили один із компонентів нової стратегії гібридного тиску на Україну після повернення Герасимова на командні висоти. Якщо у Медведчука і є якась місія, то вона полягає у поширенні хаосу та політичного підриву України зсередини. А ззовні хвилі ракетного терору мають схилити шальки терезів на користь російського варіанта «мирного» рішення.

Резюме: у Кремлі не відмовляються від повного захоплення всієї України, роблячи ставку на зростаючу втому від затяжного та виснажливого протистояння. Навіть персонажі з цілком негативною репутацією не утилізуються. Відсталість Путіна та його віра у свою непогрішність не мають меж, і він готовий і далі стрибати по граблях, не зважаючи на ціну. Відповідно, народу України потрібно посилити згуртованість, а країнам-союзникам – суттєво посилити усіляку підтримку твердині на шляху російської імперської експансії.

Телеграм-канал «Сито Сократа»