Ідеальний американський шторм

Україна зненацька опинилась фактично в самому епіцентрі американської передвиборчої кампанії. При чому завдяки кільком факторам представники української влади – від президента й глави його офісу до пані посла у США – потрапили у приціл команди Трампа й отримали декілька неймовірно різких політичних заяв.

Про те, чому так сталось і як варто поводитися, описав у своєму дописі на Facebook журналіст і комунікаційник Вадим Денисенко.

1. На жаль, усе те, що зараз відбувається у США - це велика політтехнологія. Аналітики Трампа запропонували зробити передвиборчий ривок за наш рахунок. У штатах зараз іде боротьба за 8% тих, хто може змінити свою точку зору. І основна гра республіканців звелася до двох речей:

- перебити тему «росія втручається у вибори на боці Трампа» (нагадую про скандал з розслідуванням фінансування правих блогерів через Russia today). Зараз головний наратив республіканців: демократи виписали Зеленського, щоб воювати проти Трампа на боці Камали Гарріс;

- усе це відбувається на тлі ядерного загострення путіна, який дуже вчасно виліз зі своїми ядерними погрозами. І тут маємо другий наратив Трампа: «При мені такого б не було, і тільки я зупиню ядерну війну путіна».

Я далекий від того, щоби просувати конспірологічні теорію «путін підігрує Трампу» або навпаки «Трамп підігрує путіну». Але ми маємозбіг у часі двох посилів по два боки Атлантики. І це породжує дуже сильну позицію Трампа: виберіть мене, і ядерної війни не буде. Ця теза буде однією з важливих тем останніх тижнів виборів. До цього варто додати ще одну тезу трампістів, яка зводиться до того, що при демократах Ізраїль перестане існувати.

2. Україна опинилася в надскладній ситуації, коли не можна скотитися в підтримку однієї з партій при умові, що демократам складно зараз грати з Україною, а серед республіканців немає бодай кістяка впливових гравців, які б готові були зараз просто нас чути. Вся ця історія буде мати колосальні наслідки в майбутньому. Навіть за умови перемоги Гарріс ми матимемо справу з республіканським конгресом. Ситуація, за своїм напруженням, наближається до «кольчужного» скандалу, і єдине, що можна тут порадити, так це два моменти:

- найстрашніше в політиці – це почати ображатися, не маючи козирів у рукаві (детально я все це описав у своїй книзі «Політики не брешуть», якщо цікаво, прочитайте відповідну главу). Так от, якщо ми станемо в позу ображеного – ми програли;

- зараз росія розпочне розігрувати внутрішньоукраїнську карту розколів, тим більше, що всі актори українського політикуму вже бʼють копитами.

3. В іншій частині світу Саудівська Аравія вирішила де-факто вийти з угоди ОПЕК+ і тепер робить ставку не на утриманні ціни, а на збереженні долі ринку (нагадаємо, що з першого місця в КНР їх потіснили росіяни). Не вдаючись у складні нафтові колізії, треба розуміти два важливих аспекти:

- собівартість російської нафти приблизно 25-27 доларів, бюджет має проблему, коли ціна опускається до 42-44 доларів. Тому нинішнє падіння до 65-67 доларів не є критичним для росіян. Поки нафта буде в районі 60, грошей у путіна більш ніж достатньо;

- вихід саудитів із угоди розвʼязує росіянам руки в Ірані та Ємені. І це стає загрозою для нас як безпосередньо (збільшення постачання зброї, повне переключення США на врегулювання близькосхідного конфлікту) так і опосередковано. росія давно шукає Сирію-2, яка змусила би Захід сісти з нею за стіл переговорів. Я повторю тут тезу, яку говорю вже доволі давно: росіяни хочуть продавати не ситуацію в Україні, вони хочуть продати Заходу те, що вони можуть стати гарантом стримування КНДР, Ірану та низки інших країн в різних точках світу від ескалацій. Це їхня базова гра.

Це і є елементи ідеального шторму, який вже розпочався. Стати гордо проти вітру - це майже 100% загинути. Особливо на фоні того, що ми почали активно жити внутрішньою політикою.

Вадим Денисенко

Світлина: Getty Images