Homo sapiens проти Homo sovieticus : І один у полі воїн!

В радянській школі, нас привчали не аналізувати історію, а завчати її як певні факти-табу, які не дискутуються. Обов’язковим атрибутом кожної школи були ідеологічні агітаційні стенди на кшталт: «Пам'ятаймо, хто врятував Світ від коричневої чуми!» і що робити у випадку ядерного удару. Та все ж, довготривалий опір УПА, які і всі інші національні рухи опору московській комуністичній імперії робили людині життєво необхідну вакцину - жити в реальному світі, бути «мислячим очеретом» за Б. Паскалем. Соціум рухає вперед яскраві вчинки окремих людей. Ліниві засуджують, активні стараються долучатися, але ніхто не залишає неординарні вчинки поза увагою.

5 травня 2019 року, Лісабон.

На площі Аріейро збираються сотні людей (за даними російських ЗМІ - більше тисячі).

Всі вони позначені «георгіївськими стрічками», що в перекладі на людську мову означає: «Весь світ нам винен!». У повсякденному житті закордоном, вони стидаються цього. Їх не розуміють (за винятком комуністів, які ідеалізують Кубу, але хотіли би жити в США). З них насміхаються португальці, бо знають, що Друга світова війна почалася у вересні 1939 року з нападу Гітлерівської Німеччини і комуністичного СРСР на Польщу, в не у 1941, як це вчать у школах ізольованої від світової історичної правди Росії. Вони одинокі у цьому ворожому для них демократичному суспільстві, де існує право окремої людини, а не «толпи». Вони щасливі тут, зараз, у колоні «Безмертного полку», з прапорами неіснуюючоі держави. З портретами карателів, що знищили мільйони життів. З символікою, з якою ґвалтували, розстрілювали мирне населення Європи. З єдиним душевним станом: «Ми ненавидимо!».

Їхня мета не згадати. Їхня мета залякати.

Довірливі португальці безпечно проходять повз колону. Їм цікаво. Вони не пережили жахів Другої світової війни. Вони не втратили третину населення в примусовій колективізації і Голодоморах. Вони не відчули 70-ти градусних морозів Сибіру за провину говорити португальською мовою в Португалії. Їм і на думку не спадає, що страшні масакри чеченців, молдаван, грузинів, українців, організовані московитами вже після розвалу СРСР починалися з таких самих невинних «колон пам`яті».

Та це знають українці!

Не всі. Але й один українець, що має справжню пам’ять і відповідальність за майбутнє, за свою родину, за своїх дітей, за оточуючих, що мирно живуть поряд з ним, хай і не тої крові, кольору шкіри, релігії чи мови, змінює все.

Він виходить один, як вільна людина проти всієї цієї зграї і одним криком «Сталін вбивця!» перемагає її.

Потім, ще буде підступне переслідування його друга і побиття на очах маленької дитини. Потім, ще буде багато галасу у віртуальному світі соціальних мереж. Але це вже все буде пусте.

Бо одна вільна людина, одним словом незгоди зі злочином змогла показати справжнє обличчя юрби, що зібралася воювати з цілим світом.
Героям Слава!

Павло Садоха, Лісабон, травень 2019

Детальніше про вказаний інцидент - https://mailchi.mp/ukrainianworldcongress/uwc-expresses-condolences-on-death-of-osce-monitor-740413