Вибори до ЄП-2019: як антиєвропейці планують «зруйнувати» Європу

Зважаючи наближення чергових виборів до Європарламенту з’являється дедалі більша кількість аналізів та оцінок щодо формату майбутнього існування ЄС.  Звичайно ж не всі з них становлять науковий чи бодай фаховий інтерес. Натомість доволі комплексно та фахово підійшли до прогнозування наслідків виборів до ЄП експерти Європейської ради з міжнародних відносин Суcі Деннісон та Павел Зерка. Вони підготували та представили на загал дослідження, у якому спробували спрогнозувати розстановку політичних сил після виборів у ЄП. Представлені умовиводи показують як на думку авторів результати прийдешніх виборів вплинуть на формування зовнішньої, безпекової, міграційної  та економічної політики ЄС на найближчі п’ять років. Для читачів інформаційно-аналітичного порталу силами ІА «Західний інформаційний фронт» було підготовлено адаптовану версію розлогого дослідження, доступного для ознайомлення англійською мовою за даним посиланням.

Традиційно протягом десятиліть у ЄП домінували два потужні конгломерати – право та лівоцентристського спрямування:

• Європейська народна партія  (ХДС/ХСС у Німеччині, «Народна партія» - в Іспанії, «Вперед, Італія» - в Італії, «Громадянська платформа» - в Польщі, «Республіканці» - у Франції, «Фідес» - в Угорщині);
• Прогресивний альянс соціалістів і демократів («Соціалістична партія Франції», «Соціал-демократична партія Німеччини», «Демократична партія Італії», «Іспанська соціалістична робітнича партія» та «Лейбористська партія Великобританії»).

Як правило, для прийняття відповідного рішення вказані конгломерати залучають до коаліції менші фракції. Зазвичай, третій партнером виступає центристський «Альянс лібералів і демократів за Європу».

Висновки європейських експертів свідчать про те що, антиєвропейські партії попри суттєві розбіжності, все ж таки здатні домовлятися між собою, підтримуючи цілий ряд ідей: повернення до «Європи націй», скасування санкцій проти Росії, блокування порядку денного зовнішньої торгівлі ЄС, закриття кордонів для мігрантів. Окремим вектором зазначається підтримка Москви у контексті ігнорування міжнародного права в національних інтересах РФ в Україні.

Такі домовленості можуть поставити під загрозу здатність Європи захищати своїх громадян від зовнішніх загроз з огляду на глобальні потрясіння, паралізувати процес прийняття рішень ЄС у широкому спектрі питань та в кінцевому випадку призвести до розпаду ЄС.

Експерти, провівши оцінку актуальних подій та кроків політичних сил країн ЄС, припускають, що майбутня розстановка антиєвропейських сил в Європарламенті може виглядати наступним чином:

• створення антиєвропейської коаліції лише крайніх правих  (включаючи лідера «Національного фронту» Марін Ле Пен і британського Найджела Фараджа, а також грецьких і угорських націоналістів).

Після цьогорічних виборів їх кількість у ЄП може зрости з 10% до 19%. Основним чинником збільшення кількісного показника вказується доволі прогнозований очікуваний успіх «Національного фронту», «Альтернативи для Німеччини» та італійської «Ліги» (а також «Руху п'яти зірок», яка може не об’єднуватися з крайніми правими в ЄП).

• основна крайньоправа група може також об'єднатися з правими євроскептичними партіями, особливо із Скандинавії та Центральної Європи. До таких партій експерти зараховують польську партію «Право і Справедливість», «Шведські демократи» і «Данська народна партія», які в даний час пов'язані з групою європейських консерваторів і реформістів в ЄП, а також з угорською партією «Фідес» Віктора Орбана.

За висновками експертів, членам можливої коаліції крайніх правих і консервативних євроскептиків було б порівняно легко співпрацювати один із одним у вирішенні питань міграції та верховенства права, але не погоджуватись із деякими питаннями зовнішньої політики: проросійська позиція Ле Пен і Маттео Сальвіні з «Ліги» стримала лідера партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського від приєднання до блоку захисників суверенітету напередодні виборів до ЄП. Але вони можуть досягти двох спільних тактичних цілей: стримування ліберальної орієнтації ЄС і повернення влади країнам-членам.

• альянс «всі проти істеблішменту» крайніх правих, євроскептиків і крайніх лівих. Якби до нього приєдналися такі партії, як німецька партія «Ліві» і французька партія «Нескорена Франція», то ця коаліція може ускладнити роботу проєвропейським силам, оскільки, вони вперше можуть зайняти понад третину місць в ЄП. Фахівці припускають, що об’єднавчим базисом для цих політичних сил може стати прихильність крайніх правих і крайніх лівих до Росії, ненависть до санкцій та  сильні протекціоністські нахили.

Фахівці стверджують, що маючи 33,9-44,9% місць в Європарламенті антиєвропейські партії, матимуть значний вплив на ключові процеси та рішення, зокрема: 

Склад Європейського парламенту – вони будуть в змозі перешкоджати виборам на пост президента ЄП (необхідна абсолютна більшість); призначити 4-6 віце-президентів; розмістити своїх голів в одній третині комітетів;

Контроль над Європейською Комісією – матимуть можливість перешкоджати виборам головного кандидата  на пост голови ЄК (потрібна абсолютна більшість); перешкоджати призначенню Колегії Уповноважених або послабити її політичний мандат (необхідна більшість);

Законодавча роль – зможуть впливати на форму закону за звичайною законодавчою процедурою; впливати на текст пропозицій ЄП щодо зміни угоди після скликання Конвенції Радою;  блокувати деякі міжнародні угоди ЄС за процедурою згоди;

Бюджет і верховенство права – отримають можливість впливати  на форму Багаторічної фінансової рамки ЄС та її програми; впливати на формування щорічного бюджету ЄС; блокувати механізм верховенства права згідно зі статтею 7 в ЄП.

У більш глобальному вимірі,  антиєвропейські сили ЄП впливатимуть на формування:

зовнішньої політики - шляхом блокування прийняття тих чи інших резолюцій, з якими ЄП може впливати на зовнішню політику ЄС - як через Європейську службу зовнішніх справ, так і через Раду (наприклад, скасування санкцій проти РФ, що було запропоновано  італійською партією «Ліга», «Австрійською партією свободи», «Альтернативою для Німеччини», грецькою партією «Золотий світанок», угорською партією «Йоббік» та чеською партією «Свобода і пряма демократія»);

безпекової політики – шляхом ослаблення НАТО (пропонують німецька партія «Ліві», грецька партія «Золотий світанок» і словацька «Котлеба - народна партія Наша Словаччина»);

зовнішньої торгівлі - шляхом блокування надання згоди ЄП на укладення тієї чи іншої торгівельної угоди, наприклад, про вільну торгівлю з будь якою країною світу (за підтримки італійської партії «Рух п'яти зірок», французької партії «Національний фронт», партії «Нескорена Франція», Данської народної партії, бельгійської партії «Фламандський інтерес», грецької партії «Золотий світанок», угорської партії «Йоббік», нідерландських партій «Партія свободи» і «Форум за демократію», Австрійською партією свободи і партією  «Котлеба - Народна партія Наша Словаччина);

верховенство права  - блокування механізму, передбаченого статтею 7 договору про ЄС (за підтримки членів парламенту від угорської партії «Фідес», польської партії «Право і Справедливість» та Австрійської партії свободи), що  підриватиме легітимність верховенства права в державах-членах;

міграційної політики  - маючи виключно консультаційні повноваження у цій сфері, ЄП вливає на роботу Ради ЄС при формуванні гуманітарного і солідарного підходу до проблем міграції  (наприклад, відновлення жорсткого прикордонного контролю як основного рішення для міграційних викликів ЄС (як запропонували нідерландська «Партія свободи», французький «Національний фронт», бельгійська партій «Фламандський інтерес», Австрійська партія свободи, Шведські демократи і чеська партія «Свобода і пряма демократія»);

розпад  ЄС зсередини - вихід деяких країн-членів з ЄС (як запропонували «Партія Свободи» і «Форум за демократію» (Нідерланди), «Свобода і пряма демократія» (Словаччина) і «Шведські демократи»); перехід від ЄС до Європи націй (за підтримки французької партії «Національний фронт») або до розпуску Європейського парламенту (як пропонує партія «Альтернатива для Німеччини»).

Для досягнення цих цілей, антиєвропейський табір використовуватиме «силу конфронтаційних образів», щоб керувати європейськими націоналістами.

Вони вже об'єднуються за трьома основними переконаннями:

• інституції ЄС мають занадто багато влади;
• європейські громадяни хочуть, щоб уряди приділяли більше уваги безпеці;
• Європа потребує більш жорсткого прикордонного контролю.

Вочевидь тема міграції стає основним напрямком їх кампанії. За словами  угорського прем’єра Віктора Орбана, «звичайний розподіл партій на правих і лівих буде замінено на розподіл між тими, які є проміграційними, і тими, які є анти імміграційними».

Таке формулювання, на думку експертів,  дає можливість антиєвропейським партіям, в основному правого спрямування, зміцнювати почуття внутрішньої єдності і виходити за рамки основного антиєвропейського електорату.

Здобуття більшої кількості місць у ЄП антиєвропейськими партіями буде використано як плацдарм для боротьби на національних виборах по всій Європі в найближчі роки.

За прогнозами авторів дослідження, якщо польська партія «Право і Справедливість» буде успішною на виборах до ЄП, то вона покращить свою позицію напередодні національних парламентських виборів, запланованих на осінь 2019 року. Водночас, якщо євроскептики збережуть свою владу в Польщі та Італії, і отримають хоча б певний вплив на правлячі коаліції в таких країнах, як Данія, Естонія та Словаччина, то це може значно посили позиції неліберального табору у перешкоджанні роботі ЄС через Європейську Раду.

За такого сценарію уряди Будапешту, Варшави та Риму будуть почувати себе уповноваженою асоціацією, яка можливо допоможе їм безкарно порушувати правила ЄС.

За висновками експертів, проєвропейські ж партії, незважаючи на різні ідеологічні традиції, повинні шукати компроміс, щоб захистити європейський проект, зберегти внутрішню єдність своїх політичних груп у Європарламенті.

Висновкові твердження авторів дослідження констатують, що прийдешні вибори до Європейського Парламенту будуть одними із вирішальних  в контексті збереження Європейського Союзу, як одного із провідних світових політичних альянсів, формування зовнішньополітичного курсу його країн-членів та глобального безпекового майбутнього цілої Європи (з урахуванням зростаючих геополітичних амбіцій РФ).

При цьому, більшість провідних аналітиків світу вказують на те, що  у цьогорічні вибори, активно втручатимуться політтехнологи з РФ та США - чого не було раніше. У цьому контексті достеменно відома активна участь  колишнього радника президента США Дональда Трампа – Стівена Беннона (правий радикал), який протягом тривалого часу надає підтримку правим та праворадикальним партіям країн-членів ЄС. А цей факт може дійсно вплинути на позиції лібералів у ході передвиборчої гонки, що у свою чергу впливатиме на формування зовнішньополітичного вектора ЄС, у тому числі щодо України. У той же час, вказані вибори можуть «легалізувати» маргінальні політичні рухи, які є прихильниками Кремля, та противниками європейської інтеграції України.