Гучний крах плану «делегітимізація»

Путінський режим загнав російське суспільство у глухий кут беззаконня, підпорядкував населення свавіллю та нігілізму політикана, який задумав правити довічно, поглумившись над усіма конституційними нормами Росії.

У цивілізованій частині світової спільноти Путіна сприймають як нелегітимного керівника, адже неможливо встановити справжність народного волевиявлення на опереткових виборах ще із 2018 року.

Разом із тим одним із найважливіших інструментів утримання влади в руках Путіна-узурпатора є війна проти України. Спочатку її замислювали як швидкоплинний процес, у рамках якого вдасться створити умови для зміни політичного керівництва сусідньої суверенної держави. Даний епізод планували подати як падіння демократії в Україні. Попри це, для більшого невдоволення Кремля українське політичне керівництво не тільки встояло, але й змогло консолідувати навколо себе народну підтримку, а також коаліцію міжнародних партнерів для протидії повномасштабному вторгненню. Понад два роки, тобто половину свого мандату президент Зеленський змушений майже всі свої зусилля присвячувати організації відсічі путінської агресії, яка скалічила життя мільйонів українців, і несе колосальну загрозу всьому вільному від авторитаризму світу.

Стійкість становища влади у Києві руйнує саму ідею російської неоімперії. Саме з цієї причини після стратегічної поразки у війні в Москві прийняли рішення шукати будь-які приводи для хаотизації України.

Російські спецслужби осмислюють досвід планування державних переворотів у країнах Африки й інспірування антиурядових протестів у пострадянських країнах для чергового розгойдування України. Цього разу надуманим приводом, який роздмухують, виступає нібито закінчення періоду перебування на президентській посаді Зеленського. Йдеться про горезвісний «кейс 20 травня 2024 року», коли, згідно з Конституцією України, присягу мав би скласти новообраний президент.

Навколо цієї теми реалізовують широкий комплекс заходів інформаційно-психологічного впливу на українську та міжнародну авдиторію, мета якої полягає у розкручуванні тези про «впадання України в беззаконне існування». Хоча спроби путінських «безпрєдєльщіков» звернутися до проблематики правової законності уже нагадують якийсь казус.

По-перше, саме російське вторгнення, кривава війна та тимчасова окупація частини української суверенної території унеможливлюють проведення президентських виборів. Адже згідно з українським законодавством, в умовах дії військового стану неможливо організувати нормальний електоральний процес. Тут цікаво інше: після березневих псевдовиборів у РФ у Кремлі самі розглядають варіант запровадження військового стану для початку масової мобілізації, що доручено опрацювати новому міністру оборони Бєлоусову.

По-друге, інтерес представляє публікація у виданні The Economist від 16 травня, в якій всебічно проаналізовано тему легітимності Зеленського після п'ятирічної каденції. Іноземні експерти вказують на відсутність навіть натяку на політико-правову кризу в Україні. Фундаментальною нормою щодо нинішнього визначення легітимності президента України є стаття 108 Конституції. У ній чітко сказано: «президент виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного президента». Що і маємо зараз. Як би це не звучало парадоксально, але путінці своїми руками продовжили мандат Зеленського. При цьому самі українці, згідно з наявними опитуваннями, усвідомлено проти проведення виборів в умовах війни.

Зрештою, найважливішою ознакою легітимності українського керівництва є збереження його визнання з боку міжнародних партнерів. Наприклад, на рівні ЄС, а також з боку Німеччини, прозвучали чіткі заяви про безумовну підтримку чинного українського керівництва до завершення російської війни.

ТГ-канал «Сито Сократа»