Форум демсил Білорусі створює Національну Раду – без Тихановської буде сутужно

Другий день Форуму демократичних сил Білорусі, що відбувся у Берліні, минув під знаком усвідомлення необхідності єднання та залучення всіх можливих інституцій до спільної справи – повалення режиму лукашенка і звільнення білорусі від російської окупації.  Якщо у перший день учасники Форуму у Берліні висипали чимало критики на адресу діяльності Світлани Тихановської та її команди (чого тільки вартий відеоспіч зі США екс-голови Верховної Ради Білорусі ХІІІ скликання Семена Шарецького), то сьогодні гострота спала.

Тональність задав Вадим Прокоп'єв - політик, колишній бізнесмен та один із засновників добровольчого полку «Пагоня» (55 хв 30 сек - 1 год 26 хв 30 сек на відео).

Він припустив, що відсутність Світлани Тихановської зумовлена тим що «вона робить свій форум завтра», під час якого намагатиметься вирішити основну проблему. Йдеться про те, що білоруська демократична опозиція не має чіткого плану подальших дій.

«Ми вже 4 місяці у війні, - каже Вадим Прокоп’єв. - І я не розумію, чи є у головного штабу білоруської опозиції якийсь план. Я розумію, що є план у путіна, я точно розумію, що є план у лукашенка – про це ми можемо поміркувати, якщо я не втомлюватиму вас тривалою бесідою. Я точно розумію, що є план у Залужного. Джонсон мав план. Я не розумію, чи є план у нашого лідерства… У Вільнюсі побутує думка, що дуже складно співпрацювати з такими білорусами, і дуже складно створювати такі коаліції. Я вирішив, що створювати коаліції дуже просто. І якщо в мою коаліцію потрапить одна людина… я спробую з нею розробити стратегію».

На думку спікера, коаліції створювати просто. «Для цього потрібні три речі: заявити місію, звірити цінності та домовитися про етичний кодекс поведінки. Якщо ці три речі збігаються, то я готовий бути з вами в коаліції. Якщо ні, то ви мені так само цікаві, як білоруси. Мені цікаво, що у вас відбувається в головах. Бо одна справа стежити за медіапростором, а інша опинитися в середовищі та відчути співбесідника», - пояснив Прокоп’єв. Після чого перейшов до наочного прикладу моделювання створення такої коаліції.

Він запропонував присутнім невелике опитування, що вимагало надати відповіді на наступні запитання:

Хто вважає, що оксамитова революція не має шансів і владу в лукашенка можна забрати лише силоміць?

Хто вважає, що в Офісу Світлани Тихановської є мандат, а він є – я перевіряв?  

Хто вважає, що росія – це ІДіл з ядерним арсеналом, що росія – це держава-терорист, що росія – це хвороба, хто ввважає, хай вибачають пані, що путін – х.йло?

Хто погоджується з думкою, що пан Франек Вечьорка з такою ж енергією, з якою він бореться з іншими опозиціонерами – соратниками по цеху, боровся з лукашенком, ми би вже давно танцювали на могилі диктатора?

Хто вважає, що Нова Білорусь розмовляє трьома мовами: білоруською – бо це частина ідентичності, наша особливість, російською – бо це інструмент розвалу імперії,  і англійською – бо це дозволить перестрибнути декілька клітинок і вписатися у світову економіку та припинити бути бомжами, які залежать від російського газу.

Чи погоджуєтеся ви з тим, що всі амбіції у присутніх нічого не означають і всі вони повинні в останню чергу порівняно з пріоритетом під назвою «звільнення країни, звільнення Білорусі»? Тобто хто би нам що не запропонував, наші особисті інтереси нічого не означають.

Більшість присутніх ствердно відповіла на запитання. «Не така і погана компанія  - я потрапив до компанії адекватно мислячих білорусів. Не таке вже тут і ядовите товариство - «гніздо змовників, які окопалися», - підсумував результати спікер. 

Вадим Прокоп’єв визнав невдалим своє рішення боротися самостійно проти лукашенка. Для цього він виїхав в Україну, де, як не дивно, уперся об стіну, хоча мета поїздки була прозорою і чистою.

«Моє серце та мої переконання цілковито належать цій країні (Україні, - ЗІФ), яка бореться з російським фашизмом,- каже Прокоп’єв. - По-друге, мені здавалося, що якщо я побудую там спочатку військовий підрозділ, а потім політичний штаб, не створюючи конкуренції Світлані Тихановській чи Павлові Латушкові, а просто розмовляючи з білоруським народом, це і є відмичкою до нашої перемоги. Ми з вами розуміємо, що жодний армійський похід через північний кордон України еквівалентними силами білоруської армії неможливий… Ми з вами чудово розуміємо, що потрібно мати силу… Немає іншого способу перемогти, аніж військово-політичного. Політичний, бо нам потрібен масовий протест… І нам так само потрібна сила. На базі цієї сили міг виникнути політичний полюс».

На його думку, опозиційним силам не потрібно кидатися обрАзами, зокрема, й у Світлану Тихановську. Адже доля її не готувала до такого політичного життя, тому вона, за словами доповідача, – «астронавтка».

«Питання в мене не до неї, а до її оточення. Питання так само до білоруської еліти, яка чомусь пропустила цей шанс. До білоруської еліти у мене запитань багато. Я вважаю, що білоруська еліта мала зауважити психологічний малюнок цього лідерства, і білоруська еліта повинна була стати колективним професором Хіґінсом. Цього не сталося, але це біда пост-радянських країн. За всієї моєї любові до українського народу, який цілковито змінився за останніх 30 років і вони (українці, - ЗІФ) стали вільними людьми – заздрість бере, як вони витратили ці 30 років. У них дуже здорове та сильне суспільство. За всієї любові до українського народу, я розумію, що українських еліт я не чую голосу. Зараз дуже мало. Я також розумію, що в Україні відсутня культура стратегічного планування. Україна живе від виборів до виборів і захищаючи своїх людей і свою землю, вони не можуть собі дозволити дивитися на 5 чи 10 років уперед. Особливо, на мій погляд, не хочу нікого ображати, вони не є геополітичним гравцем.  

Серед інших цікавих тез Вадима Прокоп’єва виокремимо такі:

• Не змінивши політичну надбудову, не змінивши конфігурацію нашого лідерства Україна не зможе мислити за нас стратегічно.
• Україна не забуде лукашенкові жодної ракети, жодного бомбардувальника, але вона буде з ним розмовляти за принципом тактичного покера.
• Нам потрібні країни-союзниці. Це Великобританія та Польща.
• Білоруської національно-визвольної армії не буде. Наші всі добровольчі батальйони роззброять після настання першого перемир’я.
• Без партнерів антипутінської коаліції нам точно не перемогти. Нам потрібні і політичні ресурси, і фінансові ресурси.
• Що би ми не вибудовували, який би куток свого пасіонарного спротиву режиму не вибудовували, ми всі прийдемо до однієї точки, повірте моєму досвіду, і вона звучатиме так: ким ви є Світлані Тихановській?! Основне питання полягає в цьому: у нас немає лідерства і є одна людина з мандатом. Нам потрібно зробити з Тихановської Queen Elithabet (королеву Єлизавету), а в неї прем’єр-міністр Черчіль – керівник військового кабінету. Тихановська п’є чай із Джо Байденом, допоки в сусідній кімнаті премє’єр-міністр розмовляє з міністром оборони Остіном... Вибачте, якщо це наївні думки.

Дмитро Болкунець, який виступав услід за Прокоп’євим, із більшістю думок свого попередника погодився і підбив підсумки ІІ Форуму.

«Настав час створити широку коаліцію демократичних сил, яка могла би стати суб’єктом, що міг би претендувати на політичне лідерство і взяти відповідальність за ситуацію в Білорусі», - сказав доповідач.

Підсумкова резолюцію ІІ Форуму демократичних сил Білорусі зводиться до таких пунктів:

• Узяти на себе відповідальність за об’єднання і координацію зусиль представників різноманітних організацій, інститутів діаспори й ініціатив, а також інших форм громадянського суспільства в Білорусі з метою ліквідації режиму лукашенка, звільнення всіх політичних в’язнів, проведення вільних демократичних виборів Республіки Білорусь.
• Для досягнення цієї мети сформувати Національну Раду об’єднаних демократичних сил Білорусі у складі, згідно з додатком до Фінальної резолюції номер 1, як постійно діючий координаційний орган Форуму;
• Звернутися до всіх інших опозиційних організацій та ініціатив, що не представлені на Форумі з пропозицією делегувати своїх представників у склад Національної Ради об’єднаних демократичних сил Білорусі;
• Заснувати Білоруський народний визвольний рух, як фронт фізичної боротьби з режимом лукашенка;
• Доручити Національній Раді об’єднаних демократичних сил Білорусі підготувати стратегію і план діяльності Руху, котрі він надасть для затвердження під час ІІІ Форуму демсил Білорусі;

Прийняту Резолюцію надішлють керівникам ООН, ОБСЄ, Ради Європи, НАТО й урядам країн-членів ООН.   

У завершальній фазі Форуму демократичних сил Білорусі відбулися панелі з обговорення стану громадянського суспільства у Білорусі, політичних переслідувань і ув’язнених режимом лукашенка за «вільнодумство», викликів для правозахисної і громадянської спільноти, культурні й освітні ініціативи.