Екс-прем’єр Польщі вчергове вислужився перед РФ
01 червня 2017 року в інтерв’ю тижневику «Myśl Polska» колишній прем’єр-міністр РП Лєшек Міллєр висловив свою думку щодо польської східної політики. Відносно останніх подій в Україні, пов’язаних з відродженням національних традицій, Л.Міллєр сказав, що дуже розчарований позицією польської влади, а також опозиційних політиків, які байдуже ставляться до українського націоналізму. Польський політик вважає, що український націоналізм носить яскраво виражений антипольський характер. Л.Міллєр вважає, що в даний час в Україні «процвітає» бандеризм і відбувається реабілітація УПА і дивізії СС «Галичина», що є неприйнятним для Польщі, особливо в контексті пам’яті жертв Волинської трагедії.
Л.Міллєр прокоментував також політику нинішнього уряду Польщі щодо РФ, яку вважає «катастрофічною». На його думку, русофобія стала офіційною державною доктриною та призвела до відсутності польсько-російських контактів на президентському рівні, на рівні глав урядів та міністрів.
Але хто і для чого в черговий раз витягнув з нафталіну великого поціновувача «російського миру», беззмінного лідера «Союзу лівих демократів», який фактично є потомком комуністичної партії Польської народної республіки.
Логотип «Союзу лівих демократів»
Лешек Міллер - такий собі польський Петро Симоненко, Олександр Мороз та Наталія Вітренко в одній особі, який на кожному кроці повторює, що саме за його правління Польща увійшла в ЄС, і водночас не втомлюється критикувати сам Європейський Союз.
Нагадаємо, що до активного піару «русского міра» в Україні польського посткомуніста Росія почала залучати, ще за часів правління опального президента Януковича. Чого вартують лише «гучні» заяви Л.Міллера у травні 2010 року, коли він одним із перших польських політиків приїхав в Україну через неповні три місяці після інаугурації В. Януковича. Те, що заявляв тоді «досвідчений польський політики» зараз виглядає смішно, але тоді це був потужний інформаційний вплив на Україну через політика, який представляв успішну Польщу.
Принагідні наведемо тези виступів «лівого демократа» Л. Міллера, наскільки б трагікомічно вони не виглядали зараз, що були викладені в інтерв’ю інформаційному агентству «Уніан», від 22 травня 2010 року:
- Польща не змогла би заключити з Росією таких вигідних угод як харківські…
- Я ціную високі горизонти Януковича...
- Інтелектуали рідко бувають успішними в політиці (так-так це саме про Януковича)...
- Я просто люблю пана Януковича.
Більше того стосовно російського флоту в Криму, та продовження терміну його базування до 2042 року, Лешек Міллер взагалі гордо заявляв, що не
«варто робити з цього проблеми, бо це не нова база Чорноморського флоту РФ, а база, яка там постійно була, крім того бойова цінність цього флоту дуже незначна. Думаю, що це більше символічна присутність Росії ніж військова значимість флоту».
На даний час, в розпал інформаційної війни України з Росією, країна-окупант очевидно вирішила реанімувати своїх старих агентів впливу, які з 2014 року у кремлівських ЗМІ, чи точніше ЗМЗ (засобах масового зомбування), наперебій повторюють як мантру
«Россия и Украина обречены жить друг с другом. И только они сами могут договориться и сами обустроить свою жизнь. Нужно сделать все, чтобы это произошло как можно быстрее, потому что гибнут женщины и дети, происходят страшные преступления против мирных жителей. Восточная Украина пылает! Люди теряют все, что смогли накопить за свою жизнь. Нет лекарств, воды, продуктов. Это кошмарная гуманитарная катастрофа. Нужно действовать. Нужно прекратить братоубийственную войну. Тем более Польша должна помочь в примирении и активно оказать гуманитарную помощь. Я абсолютно убежден, что разрешить этот конфликт можно только политическими методами. Невозможно разрешить этот конфликт военным путем».
Це лише частина одного із безлічі інтерв’ю, російським інформаційним агентствам, які дав Л.Міллер з 2014 року.
Водночас не дає спокою запитання - хто змусив затятого комуніста в минулому дати інтерв’ю виданню націонал-демократичних сил в Польщі?
При чому, ще й хвалити в ньому головного редактора «Mysl Polska», Яна Енгельгарда, який з жовтня 2016 року почав публікуватись на шпальтах ІА РЕГНУМ, за посередництвом та безпосереднім перекладом його текстів вже відомим «політичним підприємцем» Олександром Усовським. Задекларовані головним редактором націонал-демократичного видання тези про те, що «Власти Польши не способны и на сотую долю того, что сделали коммунисты», доволі дивно виглядають зважаючи на його видиму політичну «ендеківську» орієнтацію.
Та вочевидь за російські гроші і колишні польські комуністи, які перефарбувались в лівих демократів і новітні націонал-демократи, готові прославляти «великі дари СРСР Польщі», одним з яких вважають зокрема палац культури та спорту у Варшаві споруджений в 1955 році, що тривалий час носив назву «Палац культури і науки ім. Йосипа Сталіна».
Але повернемось до польського політика, який очолює ліву політичну силу, керівників якої прямо звинувачували у співробітництві із Комітетом державної безпеки СРСР, а також у негласній роботі із польською військовою розвідкою в 1970–1978 роках.
Мова йде про найближчого соратника Лешека Міллера, вже покійного Юзефа Олекси. Нагадаємо, що в лютому 1996 року Ю.Олекси змушений був скласти повноваження прем’єр-міністра Польщі, а в січні 2005 року піти з посади голови Сейму РП, саме через доведені факти таємного співробітництва із найбільш засекреченим органом військової розвідки ПНР - Агентурною Оперативною Розвідкою, яка в часи СРСР фактично була філіалом КДБ у ПНР.
Юзеф Олекси
Щодо самого Лешека Міллера, немає прямих доказів його співробітництва із радянськими чи російськими спецслужбами, але його постійні гасла в російських пропагандистських виданнях без сумнівів вказують на те, що він виступає одним із інструментів, які Росія використовує для вбивання клину між українським та польським народами. Його намагання посварити керівників РП та України, не обмежуються лише виступами на польських каналах і публікаціями в російській пресі на кшалт «Порошенко сумел оскорбить уже двух президентов Польши». Прихильники партії «Союз лівих демократів» вже неодноразово ходили по Польщі 1 травня з червоними прапорами та комуністичними плакатами, прославляючи «Власть Совєтов» і «вєлікого Лєніна».
Члени «Союзу лівих демократів» на «першотравневому мітингу» в Польщі
В останньому ж інтерв’ю «Mysl Polska», про яке йдеться на початку даної статті, Лешек Міллер, як по нотам заспівав пісню російського агітпрому останніх кількох років. Тут і «профашистський український націоналізм» і «волинська різня, як геноцид жінок та дітей», і «злочинна УПА з СС «Галичина», і «русофобія в Польщі».
Але обійшлось якось без «хунти» та «каратєлей»! О от без чого не обійшлось, то це без питання до Лешека Міллера стосовно відомого російського агента впливу та палкого прихильника Новоросії Матеуша Піскорського, який з травня 2016 року перебуває під арештом Агенції внутрішньої безпеки у Республіці Польщі за звинуваченням у роботі на російську розвідку.
Зліва-направо: Олександр Захарченко – ватажок терористів ДНР та Матеуш Піскорський 1 листопада 2014 року, Донецьк)
Очільник польських лівих демократів підтвердив, що знав лідера проросійської партії «Змяна» М.Піскорського особисто і мовляв «не вірить у те, що цей польський політик може бути причетний до шпигунських дій». Більше того Л.Міллер гнівно заявив, що «справа Піскорського» є скандалом, бо до цього часу не представлено йому офіційно жодних обвинувачень та «виразив впевненість, що в майбутньому ця справа потрапить до Європейського суду з прав людини».
Замовний характер останнього інтерв’ю колишнього польського комуніста, звідусіль оточеного соратниками та колегами, яких одного за одним звинувачують у співробітництві із радянськими та російськими спеціальними службами, взагалі не викликає сумніву. Публікація цього російського темника від імені лідера лівих сил у виданні націонал-демократичного спрямування, головний редактор якого крім активної участі у кресових патріотичних польських організаціях, відмічений у контактах із Олександром Усовським, також виглядає м’яко кажучи доволі дивно.
Чергове питання - чому ж інтерв’ю відверто лівого політика, опиняється крім сайту «Myśl Polska» одразу на двох інших відверто праворадикальних порталах konserwatyzm.pl та kresy.pl? – також залишається відкритим.
Нагадаємо що головним редактором видання «konserwatyzm.pl» є відомий в Польщі націоналіст Міхал Крупа, який водночас є членом політради польської партії «Національний Рух».
Плакат «Національного Руху», яким праві націоналісти пропагували ідею муру на українсько-польському кордоні
В свою чергу члени «Національного Руху» вже неодноразово «світились» у проросійських та антиукраїнських заходах на території Польщі, що вчергове підтверджує припущення щодо «російського сліду» у неймовірному об’єднанні абсолютно полярних за політичними поглядами сил в Польщі – лівих демократів (читай - комуністів) та націонал-демократів (читай - правих націоналістів).
Вихід цього проросійського пасквілю у номері 23-24 (4-11.06.2017) тижневика «Myśl Polska», саме перед початком безвізового режиму України з ЄС, також не залишає сумнівів у «замовності матеріалу», який вочевидь за планами кремлівських пропагандистів повинен і надалі «тримати в тонусі» натягнуті українсько-польські відносини.
Наприкінці цього невеликого дослідження хочеться також нагадати, що незважаючи на великі посади в минулому, та колишню присутність у польському сеймі партії «Союз лівих демократів», на останніх виборах до польського парламенту зазнав повного фіаско. Не допомогло навіть об’єднання всіх лівих політичних сил Польщі у виборчу коаліцію під назвою «Об’єднані ліві», до складу якої крім СЛД увійшли партії Twój Ruch, Polską Partiа Socjalistyczną, Uniа Pracy i Partiа Zieloni. Із результатом 7,55% голосів виборців ліві сили не змогли перетнути 8 відсотковий бар’єр та ввести своїх представників у Сейм Польщі.
Ще більшого фіаско зазнав Лешек Міллер на фронті президентських перегонів у тому ж 2015 році, коли представниця «Союзу лівих демократів» акторка та ведуча Магдалена Огурек, набрала аж 2,38% голосів. Після чого фактично одразу втекла з лав такої «потужної» політичної сили в Польщі.
Магдалена Огурек та Лешек Міллер/Jan Bielecki/East News
Та й останні опитування громадської думки в Польщі для «Союзу лівих демократів» далеко не райдужні. Станом на кінець травня 2017 року на майбутніх парламентських виборах у 2019 році ліві демократи можуть розраховувати аж на 3%. Як бачимо до прохідних 8% послідовникам комуністичних постулатів у новій обгортці, ще «працювати і працювати».
То, що ж залишається «Союзу лівих демократів»? Уповати на «велікую Расію», яка і грошей дасть, і може у виборчих перегонах допоможе...
Але за все треба платити - відданістю та постійними інформаційними «вкидами», підготовленими московськими спеціалістами з галузі «правильного зомбування свідомості» та «дружнього розбрату».
Хоча навряд чи ті кремлівські тридцять срібняків допоможуть нащадкам соціал-комуністичних ідей досягти чогось у польському політичному просторі.
фото та використані матеріали:
http://fakty.interia.pl https://pl.wikipedia.org http://www.parlamentarny.pl http://www.mysl-polska.pl/1248 http://www.prawica.net/michal-krupa https://www.unian.net https://ria.ru http://www.newsweek.pl http://www.politnavigator.net/ https://regnum.ru https://zahidfront.com.ua http://konserwatyzm.pl http://kresy.pl http://euromaidanpress.com http://www.newsweek.pl https://pl.wikipedia.org/ https://uk.wikipedia.org
ілюстративне фото (PAP, фотограф Adam Warżawa)
Відгуки
Немає відгуків.
Залишити коментар