Уряд національної єдності - це чистий bullshit

А тепер — серйозно і без жартів про «Уряд національної єдності». Перше. «Уряд національної єдності» — це чистий bullshit. Щоб якийсь уряд  національної єдності існував, хоча б одна зі сторін має говорити про це серйозно. Цього немає. Навіть самі «ініціатори», які цю тему качають три роки, зрозуміли що Бойка і Тимошенко брати з собою це зашквар, і почали щось про нову коаліцію. Але ж і про це серйозної мови немає. 

Друге. Вимагати відставку уряду Свириденко (читай: уряду Зеленського) — це відверто ескалювати кризу. Гасити пожежу бензином. Історія з Міндичем і компанією огидна, токсична й абсолютно неприпустима. Але відправляти у відставку уряд, який сформовано в липні і більшість міністрів якого абсолютно притомні - такий саме bullshit. 

Особливо в розпал бюджетного процесу і різнорівневих перемовин. Максимум, про що йдеться щодо уряду, — точкові кадрові рішення, і це нормально.

Третє. На владу треба і можна тиснути, змушувати до правильної реакції. Точніше - до її продовження. Але поточна Рада на це неспроможна. Шантажувати (як зараз) і тиснути це ж геть про різне. 

Петро Олексійович хоче бути президентом або прем’єром хоча б чогось. Юлія Володимирівна хоче шматок влади й ресурсів.

А влада зараз максимально вразлива, хоча Зеленський і Єрмак повністю несуть за це політичну відповідальність. Ось вони й намагаються це використати — вигризти хоч щось. 

Який вихід?

Президенту, Уряду, міжнародним партнерам (в тиску на перші дві інституції), конструктивній частині громсуспільства - зосередитись на точкових необхідних змінах і посилені уряду, а також на тих реформах, які в принципі можна зробити під час війни. Їх дуже небагато. 

В першу чергу президенту і уряду - визнати проблему щодо корупції. Щодо енергетики приватизація, корпоративізація, незалежні наглядові ради — це реальні інструменти. Так, це бюрократично, довго, складно — але це працює. Те саме з оборонкою.

Раді  і особливе тим, хто називає себе патріотичною опозицією - спробувати все ж налагодити внутрішній діалог і навчитися відрізняти шантаж і борзоту від політичного тиску. Друге треба. Перше викликає огиду.

Зеленському особисто - мінімізувати репутаційну шкоду. Якщо чесно, я слабо вірю, що повернення довіри взагалі можливе. Але перезавантаження Офісу Президента як структури — це було б точно корисно. Для самого президента і для країни.

Я б побажав усім учасниками мудрості. Але куди там).

Юрій Богданов, аналітик, комунікаційник, проєкт-менеджер

Фотоколаж з Ютюбканалу Олександр Нотевського