Народ як «паливо» для чергового «первинного» накопичення капіталу

Первинне накопичення капіталу, як відомо, відбулось у 90-х роках внаслідок приватизації, нагадує у своєму дописі на Facebook економіст Олексій Кущ. Проте, на його думку, нас може чекати і повторення цього процесу. Але в чиїх інтересах і яким чином?

Бо процедура «первинного накопичення» капіталу - це завжди відчуження його від колишнього володільця. В 90-х роках - таким володільцем була держава. А зараз? Мова може йти про мільйони простих українців.

04 листопада 236 народних депутатів проголосували за законопроєкт №14005 «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення виконавчого провадження через цифровізацію».

Автори законопроєкту – народні депутати Мотовиловець Андрій Вікторович, Кравчук Євгенія Михайлівна, Брагар Євгеній Вадимович, Іванов Володимир Ілліч, Леонов Олексій Олександрович. Всі з фракції «Слуга народу».

Мета Закону нібито прогресивна – спростити виконавчу процедуру зі стягнення боргів за допомогою цифровізації відповідних алгоритмів.

Процедура банкрутства та стягнення боргів, завжди була ахілесовою п'ятою нашої правової системи. Тому механізми діджиталізації в теорії могли б суттєво спростити загальний процес стягнення боргів в інтересах кредитора.

Але, як показує аналіз законопроєкту, спрощення процедури стягнення боргів – це свого роду позірна мета. «Технократичність» та «технологізація» тут виступають як привід, фігове листячко. Але що цей листок прикриває?

Законопроєкт інтегрує автоматизовану систему виконавчого провадження з державними реєстрами, банками та платіжними системами. Створюється Єдиний реєстр боржників.

Якщо людина потрапить до реєстру, то нотаріуси відмовлять їй у посвідченні договорів з нерухомістю, банки автоматично заблокують операції з рахунками, сервісні центри МВС відмовлять у реєстрації автомобіля.

А державний виконавець отримає надзвичайно широкі повноваження: він зможе самостійно обирати спосіб стягнення та оцінювати вартість майна боржника – фізичної особи.

Причому ці обмеження будуть застосовані автоматично, без окремого судового рішення по кожному з виду санкцій.

Вся процедура відбувається лише на підставі початкового рішення суду про визнання боргу, а далі «система» розчавить боржника.

Головна новація закону – створюється механізм обходу норми Конституції (право на житло) та Цивільного процесуального кодексу (єдине житло боржника не може бути предметом стягнення).

Адже частину боргу не можна погасити іншим майном, якщо його вартість менша за заборгованість. При цьому єдине житло, у випадку наявності боргу, буде заблоковане – його не можна буде ані продати за рішенням боржника, ані передати у заставу банку з метою отримання кредиту для виплати боргу.

Лише судовий виконавець зможе реалізувати квартиру боржника, адже відповідно до цього закону він «самостійно обирає спосіб погашення».

А тепер трохи статистики.

В Україні зараз понад 8 мільйонів боржників-фізичних осіб. До війни було 6,5 млн. Але до війни населення було 37 млн, а зараз за різними оцінками – 27-28 млн.

Тобто своєрідний «індекс боржників» або їх кількість на тисячу осіб зріс ще більше.

До війни 17,5% населення були боржниками. Зараз таких 28,5%. Кожен третій мешканець країни.

Яка структура боргу?

Ключові види заборгованості – це комуналка – 30% та штрафи – 38%.

Зараз кількість боржників продовжує зростати за рахунок внутрішньо переміщених осіб, які втратили все майно, але не «втратили» зобов'язання щодо сплати своїх боргів.

Пам'ятаю, як ще у 2022 році писав, що ВПО треба надати право на відстрочку сплати боргів. Але ніхто у владі не пішов на цей крок.

А тепер законопроєкт закладає підвалини для позбавлення цих людей залишків майна – грошових коштів на рахунках, єдиного автомобіля тощо.

Решта населення, яке ще не втратило свої домівки внаслідок війни, може попасти в боргову пастку і втратити своє майно внаслідок боргів. Для них блокування майна, рахунків та пеня зроблять свою чорну справу.

Законопроект грубо суперечить Конституції і щодо інструментарію виконавчого провадження. Адже рішення суду про визнання боргу, ще не означає рішення суду щодо стягнення цього боргу за рахунок квартири боржника.

Стаття 41 Конституції чітко говорить: «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

А стаття 47 Конституції доповнює: «Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду».

Згідно з цими нормами Конституції, ніякий судовий виконавець не може «самостійно обирати спосіб погашення» боргу.

Головне науково-експертне управління ВР України одразу звернуло увагу, що вказаний вище законопроєкт має таке ж відношення до цифровізації як морська свинка до моря.

Цитую висновок головного управління: «Назва проєкту («Про внесення змін до деяких законів України щодо цифровізації виконавчого провадження») не враховує, що частина його положень спрямовані на обмеження прав боржника у розпорядженні належним йому майном, коштами та цінними паперами у зв’язку з внесенням його до Єдиного реєстру боржників як боржника у виконавчому провадженні, що навряд чи безпосередньо пов’язано з цифровізацією виконавчого провадження.

Крім цього, із змісту проєкту залишається незрозумілим, в чому саме полягає «цифровізація виконавчого процесу», до того ж в тексті проекту зміст цього терміну не розкривається, а сам він не використовується».

Що скажеш, промовистий висновок.

А де ж опозиція? Чи захищає вона права простих українців в умовах правового свавілля правлячої монокоаліції?

Виявляється, у стані опозиції є лише один «у полі воїн». «Батьківщина» – єдина фракція, яка проголосувала проти цього законопроєкту.

На жаль поіменне голосування досі офіційно не оприлюднене. Але проти точно не голосувала «Європейська Солідарність», «Голос», «За майбутнє».

Більше того, 236 голосів «за» означає, що окрім «Слуг народу» голосували і «попутники» з «депутатського болота», яке за «плюшки» проголосує за будь-яку законодавчу «Хтонь».

І ми неодмінно дізнаємось ці прізвища. Всіх, хто голосував «за». А прізвища тих, хто голосував проти, ми вже знаємо.

Олексій Кущ, економіст, сторінка у FB