російська позиція для преговорів з Трампом сформована: які небезпеки, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Несподіваний внутрішньополітичний конфлікт Кадирова та силовиків, інтерв'ю Сєргєя Лаврова Такеру Карлсону, активізація критики росатому в Африці і скорочення експорту російського озброєння в Індію, - у рамках Програми російських і білоруських студій Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Рамзан Кадиров пішов на прямий та публічний конфлікт із низкою керівників федеральних силових структур

Минулого тижня “голова” Чечні Рамзан Кадиров доволі несподівано зробив низку антагоністичних заяв проти деяких лідерів російських силовиків. Мова про керівника слідчого комітету росії Алєксандра Бастрикіна та міністра внутрішніх справ Владіміра Кокольцева. Кадиров заявив, що слідчі та правоохоронні органи не справляються зі своїми завданнями, які перед ними поставив путін. А самі ж згадані двоє чиновників “перебувають не на своїх місцях”.

Приводом для такої заяви стало затримання у москві чеченського підлітка, який разом зі знайомими нападав на людей. Використовуючи цю ситуацію, Кадиров заявив, що російські правоохоронні органи переслідують приїжджих мігрантів, “братів по вірі”, які так необхідні країні. І все тому, що чиновники не знають, що відбувається всередині держави. Він навіть пов’язав цю ситуацію із погіршенням відносин з іншими країнами, які не хочуть “дружити з нами”, а також причиною “втрати України та Грузії”.

Подібний виступ чеченського ватажка є не зовсім зрозумілим, а також не вписується у стабільну лінію поведінки Кадирова, який раніше так прямо не здійснював політичних нападів на безпосередньо найвищих чиновників.

Наразі ми бачимо, що Кадиров, імовірно, прагне продемонструвати власну фігуру у вигляді “захисника” усього ісламу в росії, у тому числі й мігрантів. Це би дало йому значний політичний капітал уже на федеральному рівні. Разом із цим не є зрозумілим, чи має Кадиров за собою необхідні можливості, щоби реалізувати власні амбіції.

На сьогодні подібний прямий та публічний антагонізм щодо високих федеральних чиновників в росії відбувається вперше з часів протистояння між вбитим ватажком “пвк вагнер” Прігожиним та минулим міністром оборони Сєргєєм Шойгу. Наслідки згаданих публічних політичних “баталій” надто сильно вплинули на кремль, а тому є малоймовірним, що путін може собі дозволити повторення подібного сценарію. Таким чином дії Кадирова можуть доволі сильно вдарити по самому чеченському ватажку. Наразі є доволі очікуваним його “відхід” від цієї ситуації вже найближчим часом.

Інтерв’ю Сєргєя Лаврова американському журналісту Такеру Карлсону

Одіозний і відомий американський журналіст Такер Карлсон взяв інтерв’ю у російського міністра закордонних справ Сєргєя Лаврова. Фактично воно стало збірником усіх зовнішньополітичних наративів москви та позиції кремля із найбільш важливих питань.

Передовсім, це стосується питання переговорів про завершення війни. Як раніше вже зазначала Українська Призма, російська позиція з цього приводу повернулася до, власне, ультимативної форми. Лавров знову повторив декілька тез з виступу путіна у червні 2024 року, на якому російський президент оголосив про умови завершення війни – відмова від шляху України щодо членства в НАТО та повноцінна анексія усіх територій чотирьох українських областей.

Окрім цього, Лавров укотре наголосив на можливості вести переговори лише при поверненні до “стамбульських домовленостей”, хоча міністр прямо згадав лише про частину умов – відмова низки законів, у тому числі щодо “заборони” російської мови, української православної церкви московського патріархату, “русофобської політики”, російських ЗМІ та культури. 

Таке наголошення цікаво у тому контексті, що Лавров прямо не згадав про іншу російську вимогу, яку москва висувала раніше у Стамбулі – обмеження українських збройних сил.

Таким чином ми бачимо, що російська позиція напередодні потенційних переговорів з новообраним президентом США Дональдом Трампом повністю сформована. Українська Призма вважає за необхідне наголосити на небезпеці “культурних” умов завершення війни. Ми бачимо, що російська влада, найімовіргіше, вирішила повернутися до стратегії активного впливу на український соціум і політикум через культурне середовище у довгостроковій перспективі. Це дасть москві можливість продовжити експансію в Україні з допомогою політичних методів уже через певний проміжок часу. Для України на цю мить реалістичним варіантом переговорів вбачається радикальна відмова від згаданих російських “культурних” умов, а також просування позиції щодо відсутності альтернативи майбутньому членству в НАТО, навіть за умови певного відтермінування цього моменту.

Окрім “переговорних” умов, які, більшою мірою, і стали головною темою для Лаврова, російський міністр закордонних справ також торкнувся низки інших питань. Зокрема, мова стосувалася відносин зі Сполученими Штатами. У російській стандартній манері Лавров звинувачував США у всіх проблемах. Разом із цим він знову продемонстрував кремлівську стратегію двозначності позиції. Так, міністр заявив про зацікавленість росії у нормальних відносинах зі США, відсутність причин для конфронтації, а також те, що ядерна війна суперечить інтересам обох держав.

Одночасно із цим ми можемо спостерігати, як інші представники російського політикуму та наближені до влади олігархи демонструють протилежну позицію та роблять радикальні заяви як у бік США, так і на адресу новообраного президента Дональда Трампа. Це стосується нещодавніх заяв з боку відомого російського олігарха Малофєєва, одного зі спонсорів тих бойовиків, які проводили захоплення Криму та Донбасу. Він у грубій формі заявив, що ніяких переговорів з американцями стосовно завершення війни не відбудеться, а сама москва не прийме поточний план Дональда Трампа. Це вже викликало жорстку реакцію з боку спецпредставника Трампа щодо питань, пов’язаних з Україною, Кіта Келлога. Таким чином слід зазначити, що про бажання російської влади реально завершити протистояння із Заходом не йдеться. Все, що ми спостерігаємо, є лише стратегією двозначності та бажання публічно демонструвати власну зацікавленість у врегулюванні.

Візит Лаврова на зустріч у рамках ОБСЄ

Окрім інтерв’ю Такеру Карлсону, Сєргєй Лавров також відвідав засідання ОБСЄ, що відбулося на Мальті. Ця поїздка до країни ЄС стала першою для міністра закордонних справ росії з моменту початку повномасштабного вторгнення.

Його виступ на засіданні став ще одним доказом того, що росія не бажає йти на деескалацію конфлікту із Заходом, а також завершувати війну з Україною. У своєму виступі Лавров, уже стандартно для російських чиновників, звинувачував західні країни фактично у всіх проблемах безпекового формату за останні десятиліття, “захоплення” ОБСЄ країнами-членами ЄС та НАТО, а також прямо протиставив цій організації низку міждержавних об'єднань – ОДКБ, СНД, ШОС та Євразійський економічний союз, де спостерігається позитивне ставлення до росії. Сам Лавров, одразу після виступу, покинув засідання, а представники інших країн – України, Польщі, Чехії, Литви, Латвії та Естонії, покинули засідання ОБСЄ на час виступу російського міністра. Загалом же дана зустріч і низка реакцій інших держав на виступ Лаврова прямо продемонстрували, що про жодне врегулювання конфлікту не йдеться, а сама росія не має бажання відходити від власної конфронтаційної стратегії.

Росія радикально втрачає індійський ринок збуту військової техніки

Видання Bloomberg з посиланням на власні джерела опублікувало матеріал про те, що Індія радикально скоротила закупівлі російського озброєння, попри те, що москва традиційно була одним із основних експортерів зброї у дану країну. Фактично на сьогодні росія постачає Делі лише техніку за старими контрактами. Те саме стосується і її обслуговування. Індійські чиновники, яких опитав Bloomberg, також заявили, що деякий час тому відкладено плани щодо спільної розробки та виробництва вертольотів і сучасних літаків-винищувачів. На противагу російському озброєнню Індія нарощує закупівлі західної військової техніки.

У цій ситуації найбільш вірогідним є не політичне рішення індійської влади, але суто практична компонента. За останні роки експорт російської зброї впав фактично у 15 разів. Якщо у 2021 році цифри експорту становили близько 15 мільярдів доларів, то за результатами 2024 лише 1 мільярд. Самі російські чиновники, а саме голова “ростеха” (компанія, яка безпосередньо відповідає за виробництво військової техніки) прямо заявляв, що причина подібного зниження – необхідність закривати потреби армії. На цьому тлі росія і втрачає індійський ринок.

Влітку 2024 року стало відомо, що Делі та Вашингтон підписали контракт на заміну 2000 старих БМП-2. Замість них Індія побудує власне на своїй території заводи з виробництва американських колісних бронетранспортерів Stryker, як і саму техніку. Хоча ще у 2023 році російські ЗМІ публікували інформацію, що росія бере участь у відповідному тендері.

На цьому фоні за останні дні в мережу злили документи внутрішнього листування російського “рособоронекспорту”. З них стає відомо про серйозні проблеми із різними технічними виробами для військової техніки, яка йде на експорт до Індії. Це стосується як постачань до ВМФ Індії, так і деталей для індійських винищувачів. Мовилося також про величезні обсяги браку товару, про зриви термінів постачання. Тому слова російських чиновників про відновлення експорту військової техніки вже після завершення війни виглядає примарно, адже на місцях традиційних ринків росію продовжують замінювати інші гравців. І йдеться саме про довготривалі контракти. Таким чином майбутнє російського оборонного експорту на цей час виглядає доволі негативним.

Активізація негативної риторики навколо діяльності “росатому” в Намібії

Інформаційне агентство «Al Jazeera» випустило статтю про діяльність російської корпорації з атомної енергії «росатом» довкола великого уранового покладу у східній частині Намібії. Мова про загрозу початку видобування урану для життєдіяльності місцевого населення, стабільність життя якого повʼязане із водопостачанням з місцевого водоносного горизонту, одного з найбільших у світі.

Після скасування намібійським урядом мораторію на видобуток урану в січні 2017 р., такі підрядні організації як “Headspring Investments”, “Uranium One”, “Green Mining” отримали 9 ліцензій на буріння свердловин для видобутку стратегічно важливої сировини, з яких у листопаді 2021 р. дві було відкликано через те, що «кількість пробурених свердловин не відповідає умовам щодо належної герметизації й цементуванню» за словами міністра сільського господарства Намібії Калле Шлеттвейна. Згадується, що метод буріння, який використовують росіяни, загрожує урановим забрудненням водних мас, що щоденно використовуються у господарстві місцевих мешканців. У листопаді 2022 р. перший заступник директора «росатом» Кірілл Комаров в межах міжнародного форуму «Атомекспо-2022» в місті Сочі заявив, що «безпечний, екологічно щадний проєкт» забезпечить приріст ВВП Намібії у 1-2% і створення близько 600 робочих місць на урановому руднику, а також близько 20 тисяч у суміжних галузях. Фактично, росіяни наголошують на можливих перевагах для намібійської держави без врахування сталого майбутнього її населення.

Російське керівництво також намагається встановити контроль над повним циклом атомного енергозабезпечення. Є відомості щодо здійснення корупції серед управлінського кола Намібії: зокрема очільник регіону Охамеке Піжу Нгананте визнав, що частина поїздок до РФ фінансував енергетичний холдинг.

Враховуючи додаткову інформацію про перспективну видобувну активність Китаю й Ірану в Намібії, можна зробити висновок, що поки увага звернена в основному на російсько-українську війну, інші невоєнні інструменти російської влади непомітним чином закріплюють позиції рф на інших конкурентних середовищах міжнародної взаємодії, у цьому випадку - на світовому енергетичному ринку, де місце росії досі залишається вагомим.