путін змусив олігархів платити за війну з власних прибутків, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

росія переглядає бюджетну політику на тлі зростання цін на нафту, конфісковує прибутки олігархів та намагається домогтися послаблення санкцій через контакти зі США. Водночас удари України по нафтогазовій інфраструктурі суттєво ускладнюють експортні можливості рф і підривають її економічну стабільність, - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти  Антон Оксентюк, Михайло Сінаюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Росія переглядає бюджетну політику через зростання цін на нафту

Останній місяць експерти Української призми, серед іншого, аналізували тему впливу поточної війни на Близькому Сході на російську економіку. Ще місяць тому російський бюджет перебував фактично в катастрофічному стані через наднизькі надходження від продажу російської нафти та газу. За перші два місяці 2026 року нафтогазові доходи росії, порівняно з 2025 роком, впали на 47%. За такої ситуації дефіцит російського бюджету за січень і лютий склав 41,4 млрд доларів. І це в умовах, коли річний плановий дефіцит бюджету в його поточному варіанті становить 46 млрд доларів. Тоді ж стало відомо і про те, що російський уряд запланував скорочення «несуттєвих» видатків бюджету на 10%.

Однак цього тижня з’явилася інформація про те, що москва не лише скасувала заплановане скорочення бюджетних витрат, а, згідно з інформацією Bloomberg, навпаки, розглядає варіант збільшення витрат на війну.

Крім того, уряд рф вже відмовляється від планів різкого зниження прогнозу економічного зростання на 2026 рік, яке розглядалося ще місяць тому: його хотіли зменшити з 1,3% річного зростання ВВП до 0,7-1%.

Те саме стосується і планів зниження ціни на нафту, закладеної в так званому бюджетному правилі, яка на сьогодні становить 59 доларів за барель, тобто є ціною, на основі якої формується російський бюджет. Адже ще до початку нової війни на Близькому Сході російська влада настільки швидко й у таких великих обсягах витрачала кошти з власних резервів, що була змушена розглядати зменшення закладеної в бюджеті ціни на нафту до 45–50 доларів, хоча на той момент навіть така цифра була завеликою.

Усі ці новини лише ще раз підтверджують, що завдяки надзвичайному зростанню цін на нафту через війну на Близькому Сході російська влада починає швидко вирішувати всі свої накопичені економічні проблеми. Разом із тим слід розуміти, що в цьому контексті все залежатиме від того, наскільки довго нафта зберігатиме високу ціну.

Вимога путіна на РСПП

Березень 2026 року став періодом остаточного демонтажу залишків автономії великого російського бізнесу. XXXV з'їзд російського союзу промисловців і підприємців (РСПП) зафіксував перехід від моделі лояльного співіснування до прямої фінансової експропріації активів на потреби затяжної війни.

Головною подією заходу стала не публічна дискусія про інвестиційний клімат чи імпортозаміщення, а закрита зустріч путіна з «топ-100» найбагатших бізнесменів країни, де було висунуто ультимативну вимогу щодо прямого фінансування воєнної машини кремля.  

В умовах критичного дефіциту бюджету, посиленого падінням нафтових доходів на початку року та щораз більшими витратами на наступ у Донбасі, держава фактично ввела режим «військового общака», де право на володіння активами тепер прямо залежить від обсягу особистих внесків у воєнну скарбницю.

Центральним елементом з'їзду став дипломатичний та фіскальний тупик. Поки міністр фінансів Антон Сілуанов публічно ухилявся від відповідей на питання про підвищення податків, наголошуючи лише на «покращенні адміністрування», за зачиненими дверима розгортався сценарій прямої мобілізації капіталу.

путін чітко дав зрозуміти олігархату, що дипломатичні вікна щодо «демілітаризованих зон» чи компромісів закриті, і стратегія «війни до переможного кінця» потребує негайного фінансового підживлення. Прохання президента «скинутися» на так звану «сво» було оформлене як «добровільна патріотична ініціатива», проте реальний характер зустрічі мав ознаки примусової конфіскації прибутків.

Ідеологом цього процесу виступив глава «Роснефти» Ігор Сєчин, який запропонував механізм розміщення військових ОФЗ (облігацій федеральної позики), які великі корпорації тепер зобов’язані викуповувати, фактично кредитуючи війну власними обіговими коштами.

Масштаби оголошених «пожертв» є безпрецедентними для сучасної історії росії та свідчать про тотальний контроль кремля над приватними капіталами.

Сулейман Керімов першим публічно підтримав тренд, пообіцявши внести 100 мільярдів рублів, що було подано як «сімейне рішення».

Слідом за ним В. Потанін погодився на виплату 130 мільярдів, а найбільш «щедрим» виявився В. Євтушенков, чий внесок, за даними кулуарних джерел, сягнув 200 мільярдів рублів. Сукупно від великого бізнесу режим планує акумулювати близько 150 мільярдів доларів.

Така консолідація еліт навколо фінансування бойових дій означає, що олігархи остаточно перетворилися з суб’єктів економіки на гаманці диктатури. Вибір, залишений бізнесу, був гранично простим: або пряме спонсорство наступу, або націоналізація стратегічних підприємств за сценарієм «недостатньої лояльності», на що путін неодноразово натякав під час виступу.

З'їзд РСПП 2026 року продемонстрував, що економічна стабільність у рф тепер підтримується не ринковими механізмами, а ручним керуванням приватними активами. Відмова від ідеї вільної економічної зони в Донбасі та перехід до фінансування «удачного досягнення цілей операції» за рахунок Forbes-списку підтверджує, що кремль готується до тривалого протистояння, де внутрішній ресурс бізнесу є останнім резервом перед неминучим гіперинфляційним шоком.

Для підприємців, таких як Олег Дерипаска, які намагалися змістити акцент на «темпи економічного зростання», реальність виявилася набагато жорсткішою: їхні прибутки більше не належать їм, а є лише тимчасовим депозитом, який держава може вилучити в будь-який момент. Таким чином, березневий з'їзд став епітафією на могилі російського капіталізму, остаточно закріпивши перехід до воєнно-феодальної моделі управління, де війна є єдиним сенсом і головною статтею витрат для всього суспільства.

 Українські удари по Приморську та Усть-Лузі

Березнева кампанія Збройних сил України проти російської нафтогазової інфраструктури призвела до наймасштабнішого логістичного та фінансового колапсу в сучасній історії російської федерації. Станом на кінець місяця стратегічне поєднання дронових атак, морської блокади «тіньового флоту» та залучення нових повітряних коридорів через країни Балтії фактично паралізувало західний експортний вектор країни.

За оцінками міжнародних агентств, зокрема Reuters, з ладу виведено понад 40% загальних експортних потужностей, що еквівалентно втраті 2 мільйонів барелів нафти на добу. Найбільш критична ситуація склалася в акваторії Фінської затоки, де порти Приморськ та Усть-Луга вперше в історії зафіксували нульові показники відвантаження. Після серії точних ударів 22–25 березня, що спричинили пожежі в резервуарних парках та пошкодження нафтоналивної інфраструктури, десятки танкерів були змушені евакуюватися на якірні стоянки, залишивши причали порожніми. Це створило ефект «енергетичного цугцвангу»: росія опинилася в ситуації, коли світові ціни на нафту через війну в Ірані перевищили 100 доларів за барель, проте фізична відсутність можливості вивезти сировину позбавляє кремль очікуваних надприбутків, необхідних для фінансування воєнних операцій.

Військовий аспект цієї кризи полягає у відкритті так званого «Балтійського фронту». Використання українськими силами повітряного простору країн НАТО (Польщі та Прибалтики) для обходу російських систем ППО дозволило атакувати об'єкти в Ленінградській області з неочікуваних ракурсів та коротких дистанцій. Паралельно з цим, посилення тиску з боку Великої Британії, яка санкціонувала силове затримання танкерів з непрозорою структурою власності, фактично заблокувало Ла-Манш та Північне море для російського «тіньового флоту».

У Чорному морі ситуація не менш напружена: порти Новоросійська працюють із десятиденним відставанням від графіка, а атаки на танкери біля входу в Босфор створюють критичні ризики для страхування будь-яких вантажів з російським походженням.

Таким чином, Україна та її союзники змогли перерізати головні фінансові артерії агресора саме в той момент, коли вони мали стати фундаментом для весняного наступу рф у Донбасі.

Водночас у патріотичному сегменті російського суспільства наростає хвиля критики: Z-канали відкрито задають питання про профнепридатність командування та безсилля перед атаками, які відбуваються за тисячі кілометрів від зони бойових дій.

Рекордна за масштабами відповідь рф у вигляді масованих обстрілів цивільної інфраструктури України мала на меті лише заспокоїти внутрішню аудиторію, проте вона не здатна відновити роботу спалених портів чи повернути танкери до причалів. Березневий колапс 2026 року продемонстрував, що технологічна та логістична вразливість російського експорту стала стратегічною перевагою України, здатною підірвати економічний фундамент путінського режиму швидше, ніж будь-які класичні санкції.

 Аналіз результатів візиту делегації російських депутатів до США

Ще однією суттєвою подією тижня став перший за багато років офіційний візит делегації російських депутатів з державної думи до Сполучених Штатів. Мова йде про мінімум про трьох парламентарів: В’ячеслава Ніконова, Свєтлану Журову та Боріса Черниша. Російські ЗМІ додатково повідомляють ще про двох – Владіміра Ісакова та Міхаіла Делягіна.

Ініціаторкою та організаторкою цього візиту з американського боку виступила конгресменка-республіканка Анна Пауліна Луна, а сам візит був санкціонований Держдепартаментом, який дозволив цим підсанкційним депутатам в’їзд для неформальних переговорів із членами Конгресу.

Повідомляється, що росіяни провели зустрічі з представниками обох партій. І хоча на перший погляд може здатися, що теми для обговорення в ході такого візиту були цілком зрозумілими – двостороння співпраця, врегулювання війни та інші проблемні питання, на практиці, схоже, кремль вирішив використати цей візит як ще один метод просування потрібних для себе рішень у межах російсько-американського діалогу.

Мова йде про дві теми, які росіяни ще з початку 2025 року намагаються вибороти для себе поза контекстом врегулювання російсько-української війни. Це відновлення авіаційного сполучення між США та росією, а також повноцінне відновлення дипломатичних контактів.

Але якщо поверхнево може здатися, що москва хоче отримати від Вашингтона певні суто показові або формальні поступки, то на практиці ситуація є зовсім іншою. Наприклад, під відновленням авіаційного сполучення москва розглядає насамперед зняття американських санкцій з усього російського цивільного авіаційного сектору, який особливо потерпає від обмежень, які не дозволяють росіянам закуповувати необхідні деталі для власних літаків. Через це за останні роки росія неодноразово стикалася з аварійними проблемами.

Говорячи ж про відновлення повноцінних дипломатичних контактів, москва насамперед має на увазі повернення арештованих російських дипломатичних установ, які використовувалися росією як частина її шпигунської мережі. Саме ці дві теми систематично згадують усі російські високопосадовці в контексті двостороннього російсько-американського треку. При цьому Сполучені Штати, зі свого боку, неодноразово заявляли, що будь-яке покращення таких двосторонніх відносин відбудеться лише після завершення російсько-української війни, чого москва, навпаки, не хоче робити.

Власне, судячи з повідомлень медіа, перед російською делегацією було поставлене завдання вкотре порушити, зокрема, ці дві важливі для кремля теми. Таким чином ми можемо говорити не стільки про показову демонстрацію покращення російсько-американських відносин, як про чергову спробу москви використати подібну зустріч для чергового введення в дискурс зняття санкцій з авіаційного сектору росії та «повернення» дипломатичних установ.

Водночас коментарі від росіян не містять суттєвого оптимізму щодо цього процесу. Зокрема, це випливає з коментаря члена російської делегації, першого заступника голови комітету держдуми з міжнародних справ Ніконова, який прямо заявив, що зняття з росії санкцій не буде до кінця другого терміну президента США Дональда Трампа і великого оптимізму плекати не слід.