путін тягне у владу ветеранів, а його "пряма лінія" зійшла на пси, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

путін починає залучати ветеранів війни проти України у владні структури, останнє засідання колегії міністерства оборони росії та продаж російських уранових активів в Казахстані Китаю, - в рамках Програми російських і білоруських студій Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Наслідки "маршу Пригожина". Російська державна дума посилює відповідальність за організацію військового заколоту

17 грудня у другому й третьому читаннях російська державна дума рф ухвалила законопроєкт про так зване "посилення відповідальності за організацію та участь в озброєному заколоті", перше читання якого відбулося 15 жовтня цього року.

Подібна швидкість прямо свідчить про те, що дані зміни ініційовані у кремлі, тому слід очікувати у найближчому майбутньому повноцінне прийняття цього закону. Фактично він є оновленням кримінального кодексу росії та вносить низку нових статей та доповнень до термінології. Також йдеться про технічні нововведення, які потенційно спрощують  юридичну процедуру застосування відповідних покарань. Відтепер санкції стають жорсткішими, розширюється перелік дій, за які передбачено довічне позбавлення волі, воднораз передбачена неможливість дострокового звільнення за "діяльність терористичного спрямування й участь в озброєному заколоті". Подібна жорсткість хоча прямо і не демонструє, що кремль боїться організації нового заколоту, але передовсім надсилає політичний сигнал – повторення ситуації з Пригожиним (вагнерівці в масі не зазнали жодних покарань) не відбудеться, а заколотники будуть покарані в будь-якому разі.

​Окрім суто технічних моментів цей законопроект демонструє нам ряд кроків з боку влади для запобігання новим заколотам. Так, у документі прямо зазначається, що у разі, коли особа добровільно повідомить органи влади про планування відповідного заколоту, то вона отримає "дострокове звільнення від покарання". В теорії це повинно застерегти потенційних "бунтівників" та внести розбрат у їхні ряди.

Водночас слід розуміти: у теперішній ситуації в росії повністю відсутня перспектива нової спроби збройного заколоту. Рішення та події, які теоретично могли би призвести до цього, наразі видаються малореальними та точно не перебувають у короткостроковій чи навіть середньостроковій перспективі. Насправді в росії залишилась лише одна структура, яка аналогічно до "пвк вагнер" має свою ієрархію та діє відносно автономно. Мова про "лідера" Чечні – Рамзана Кадирова та його особисту армію. На сьогодні він сам публічно визнає, що в розпорядженні чеченського ватажка перебуває приблизно 70 тисяч бійців. Але жодних факторів, які би дозволили нам говорити про реальну перспективу виступу Кадирова проти москви, наразі немає.

Потрібно також відзначити певний контекст напередодні потенційних переговорів з американським президентом Дональдом Трампом. З огляду на це, цей закон також політичний сигнал усередину росії – держава готова діяти жорстко напередодні будь-яких переговорів.

Путін продовжує просувати тему залучення ветеранів війни до російських владних структур

14 грудня пройшов 22-ий з’їзд провладної партії "єдина росія". На відміну від попередніх років, під час цієї зустрічі пролунало декілька важливих заяв та окреслено напрямки, важливі для подальшого існування цієї політичної сили.

Насамперед, і це найголовніше, відбулася часткова ротація у вищому ешелоні керівництва на користь невеликої кількості ветеранів війни. Ця подія фактично є продовженням тієї лінії, яку путін оголосив у федеральному посланні на початку 2024 року. Мова про проголошення російських ветеранів війни проти України "новою елітою" країни, яка має в майбутньому посісти державні посади. Для цього формально навіть почали діяти окремі структури під керівництвом першого заступника голови адміністрації президента росії та непублічного куратора внутрішньої політики росії Сєргєя Кірієнка. Йдеться про програму підготовки кадрів "час героїв", яка покликана готувати з ветеранів майбутніх чиновників і держслужбовців. За час її діяльності вже встигнули "підготувати" декількох людей, що посіли  відповідні посади в російських регіонах. На практиці путінська лінія на формування "нової еліти" наражається як на певний опір внутрішньополітичної системи, так і на неприйняття, власне, з боку населення. Це яскраво проявилось під час осінніх виборів на декількох рівнях. На них лише мізерна частка ветеранів обійняли депутатські посади – з 308 кандидатів, які перемогли, лише 37 ветеранів стали членами регіональних парламентів.

Останні ж кроки демонструють, що путін намагатиметься прямо залучати ветеранів у керівні структури власної партії. Ймовірно, що він спробує змінити імідж "єдиної росії" в післявоєнний період задля орієнтації на ветеранську спілку. Подібний крок хоч і дозволить кремлю обмежити політичний вплив ветеранів, фактично зав'язавши їх на власній партії, має очевидні проблеми. Перш за все вони стосуються потенційного антагонізму російської бюрократії, її традиційних членів, щодо ветеранів. Подібні ознаки вже проступають в поодиноких прикладах. путін у довгостроковій перспективі може зіткнутись із реальним розколом всередині власної ж партії. Він або не бере до уваги подібний сценарій, або ж просто грає на публічній риториці, не збираючись в реальності включати ветеранську спілку до владних структур. Саме останній варіант вбачається більш реальним.

Загалом же ми можемо бачити ознаки того, на що збирається орієнтуватися путін та "єдина росія" у процесі підготовки до виборів до державної думи у 2026 році. Йдеться про потенційний образ “перемоги”, про тему повернення суверенітету країни й орієнтацію на пасіонарну частину суспільства, яка буде позитивно ставитися до путінської риторики  про "нову еліту".

Політичні аспекти останнього засідання колегії міністерства оборони росії

16 грудня проведено розширене засідання колегії міноборони рф, на якому виступили путін та міністр оборони Бєлоусов. Ця зустріч доволі широко висвітлювалася у російських ЗМІ, на ній була присутня низка силовиків-високопосадовців та інших російських чиновників.

Певним чином для Бєлоусова колегія стала можливістю публічно продемонструвати проміжні результати своєї роботи на посаді міністра. Для путіна ж це була лише чергова нагода виголосити політичні заяви. Він знову повторив мантру звинувачень в бік США та Європи, сказав, що буцімто у росії нема бажання втягуватись у гонку озброєнь, але, мовляв, необхідно посилювати виробництво новітньої зброї.

Єдиним важливим моментом у виступу російського президента стали слова про те, що серійний випуск комплексів "орєшнік", нової жахалки кремля, буде налагоджений найближчим часом. Це не збігається з попереднім заявами путіна, який вже говорив, що росія почала серійне виробництво цієї ракети. Таким чином ми можемо говорити про те, що москва досі не здатна серійно виробляти цю зброю у достатній кількості. Загалом ж виступ путіна не приніс жодної додаткової інформації, на відміну від виступу Бєлоусова.

Промова міністра оборони містила цілу вервечку тез, важливих для розуміння потенційного інтересу москви вже у найближчій перспективі. Як і путін, бєлоусов висловив вже традиційну мантру про жорстке протистояння "колективному Заходу", що було очікувано та віддавна притаманне публічній риториці російської влади.

Важливими стали подальші тези з промови міністра оборони. Передовсім, Бєлоусов назвав ключові фактори, що визначають поточне функціонування міністерства оборони. Це ведення війни, виконання окремих завдань і військова присутність армії в Африці, Центральній Азії, на Кавказі та Придністров’ї, готовність до відкритого конфлікту з НАТО у найближчі десятиліття, фактор ШІ та інформаційних технологій, а також потреба в ефективних витратах значного оборонного бюджету. І тут вкрай необхідно наголосити на двох важливих моментах, що потенційно свідчать про подальші плани росії, або, щонайменше, про увагу до них москви.

● москва чи не вперше на такому високому рівні відкрито заявила не просто про можливість збройного конфлікту з НАТО, про що російські чиновники постійно говорять, а саме про підготовку до такого конфлікту. Окреслення часового проміжку, а також низки технічних військових нововведень свідчить про реальний характер підготовки до подібного сценарію.

●  Також уперше за достатньо тривалий час російська влада виокремила фактор Придністров’я. Наразі неможливо сказати, чи це лише пропагандистська риторика, чи ж реальне свідчення планів москви актуалізувати конфронтацію навколо Молдови. У будь-якому разі теперішні можливості російської армії, особливо її ВМС, не дозволяють говорити про реальну небезпеку з боку цього регіону для України.

Ще один важливий момент. На колегії путін і бєлоусов сказали про “перехоплення ініціативи” на фронті та перелом на лінії зіткнення. Це не нова риторика, подібні заяви представники російської влади висловлюють останні тижні. Але продовження цієї теми прямо демонструє нам, що кремль максимально підвищує ставки напередодні можливих переговорів з Дональдом Трампом. Те саме стосується і того факту, що путін повернувся до риторики про "нелегітимність" української влади. Усе це ставить під питання перспективу ймовірних переговорів після інавгурації обраного американського президента.

Росія продовжує розширювати свій "тіньовий флот"

Судноброкерська компанія BRS Shipbrokers опублікувала інформацію про те, що російський "тіньовий флот" продовжує збільшуватися. Так, за останні декілька тижнів частка регулярних суден, які перевозять нафту з росії, зросла приблизно на 2%. Загалом же компанія заявила, що кількість суден у "тіньовому флоті" рф збільшується приблизно на 10 одиниць на місяць, а їх загальна кількість вже становить 850 суден, це 9% від світового флоту.

Повідомлено, що росія дає значні премії власникам танкерів за продаж їх кораблів до "сірого флоту". На цьому тлі слід розуміти, що нинішня ситуація дозволяє Україні більш ефективно порушувати питання подальших санкцій проти російського нафтового ринку. Передовсім, мовиться про дві корабельні аварії двох подібних танкерів поблизу Криму, які призвели до значного розливу нафти та мазуту. Обидва судна мали були виведені з експлуатації ще 10-15 років тому. Політичне тло в самій Європі також сприяє перспективі посилення тиску на російський "тіньовий флот". Так, 18 грудня у столиці Естонії відбувся саміт Об’єднаних експедиційних сил, який об’єднав 12 країн Європи. З-поміж інших тем, учасники саміту прийняли рішення посилити боротьбу з "тіньовим флотом" росії.

17 грудня стало відомо про те, що дочірня компанія російського "росатому" продала свою частку у декількох спільних проєктах із казахстанською компанією "Казатомпром" з видобутку урану. Покупцями стали компанії, що перебувають під контролем Китаю. Найбільш імовірно, що подібне рішення прийняте з огляду на західні санкції.

Повідомлено, що через росіян Казахстан стикався з проблемами під час продажу урану на міжнародному ринку. Для росії втрата низки родовищ є значною проблемою. "Росатом" до цього рішення контролював 14% світового ринку видобутку урану.

Не слід також виключати й варіанту, що Казахстан готується до можливого впровадження санкцій безпосередньо щодо компанії "росатом". Разом із тим саме на казахстанські родовища припадає більша частина видобутої росією сировини.

Ця подія відбувається на фоні переговорів щодо будівництва першої АЕС у Казахстані. москва активно намагається долучитися до цього процесу. Але такі новини не додають оптимізму російській владі.

19 грудня путін провів чергову щорічну "пряму лінію", один із заходів, що їх кремль використовує у форматі "спілкування" президента із власним населенням. Таким чином пропаганда намагається демонструвати єднання влади з народом.

Окрім того, путін з початком війни поєднав цей захід із традиційним спілкуванням із представниками різних ЗМІ, російських та іноземних. Фактично, завжди йшлося про можливість для кремля артикулювати необхідні їй політичні сигнали, передовсім для країн Заходу. Таким чином щорічна "пряма лінія" була доволі подібною до інших масштабних виступів диктатора, як от, федеральне послання.

Але цьогорічний захід став кардинально іншим. Власне, ми вперше за багато років не почули від путіна абсолютно жодної нової інформації, жодних нових політичних сигналів. Замість цього ми спостерігали за доволі масштабним внутрішнім пропагандистським шоу, яке нічим не відрізняється від будь-яких інших виступів путіна.

Єдиною "важливою" заявою російського президента стала незрозуміла пропозиція провести "технологічну дуель між ракетою "Орєшнік" і західними системами ППО в Києві", яка політично взагалі не піддається розумінню.  До того ж, уже після "прямої лінії" путін знову повторив цю "пропозицію".

Отже, ми спостерігали доволі відкриту маргіналізацію самого формату "прямої лінії", як платформи для посилання зовнішньополітичних сигналів.

Якщо ж говорити про інші важливі аспекти його виступу, то ми знову почули заяви про "готовність до переговорів", відсутність попередніх умов і навіть путін заявив про певні компроміси, при цьому звинувативши Україну у неготовності розмовляти.

Це доволі погано корелюється із заявами путіна напередодні "прямої лінії", в яких відсутні навіть натяки на компроміси. Усе це дозволяє зробити такий висновок – кремль, попри постійні заяви про готовність до миру на "ультимативних умовах", оголошених у червні 2024 року, насправді не має ніякої позиції стосовно мирних переговорів.

Сама червнева промова про мир за умови отримання росією усіх територій чотирьох українських областей фактично і є попередньою умовою, про відсутність яких заявляє путін. А слова про "компроміси" є радше публічною підготовкою до переговорів із Дональдом Трампом. Тобто, ми бачимо, що кремль готує власну переговорну риторику, яка зводитиметься до того, що росія хоче досягнути миру, але Україна не хоче йти на компроміси. Разом із цим досі невідомо, наскільки успішною буде така стратегія у діалозі із Трампом.