кремль формує інформаційне поле для вторгнення в Європу, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Путінська пропозиція Дональду Трампу по договору СНО-III, визнання того, що відсутні результати в рамках переговорів із США, одіозний виступ Лаврова в ООН і питання атомної енергетики як інструменту російської політики - в рамках Програми російських і білоруських студій експерти Антон Оксентюк та Ярослав Чорногора, а також інтерн Михайло Сінаюк представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Ситуація із СНО-III. Путін пропонує США продовжити на рік дію договору

Протягом останнього тижня ми спостерігали за тим, як кремль вирішив ввести у російсько-американський переговорний дискурс новий аспект, цього разу - безпековий. Мова йде про заяву путіна під час зустрічі радбезу рф про те, що росія готова протягом одного року дотримуватися обмежень за Договором про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-III) після закінчення терміну його дії 5 лютого 2026 року. Це той самий договір, участь у якому самі росіяни призупинили ще у лютому 2023 року. На той момент це фактично було зроблено в рамках кампанії залякування країн Заходу, у першу чергу США, аби вони припинили військову підтримку України. Але основна суть російської “пропозиції” полягає у іншому. За словами путіна, росія готова піде на таке продовження дії договору лише у тому випадку, якщо США “не вживатимуть заходів, які підірвуть сформоване на даний момент співвідношення потенціалів стримування”.

Цілком зрозуміло, що мета москви – шляхом подібної, насправді доволі слабкої пропозиції, зупинити створення нової американської стратегічної оборонної системи ППО, “Золотого куполу”, який має дозволити США захиститись від балістичних та гіперзвукових ракет (пам’ятаємо, що останні є таким собі “козирем” путіна, який любить говорити про російську зброю, від якої немає захисту).

Потрібно розуміти, що усі фактори навколо цієї заяви демонструють, що для москви ця тема є дійсно важливою. Перш за все, прес-секретар путіна Дмітрій Пєсков анонсував її заздалегідь, заявивши про “важливу заяву президента в ході зустрічі ради безпеки рф. А вже після самої пропозиції всі наступні дні російські посадовці продовжували демонструвати, що вони “очікують від американців реакції”. Щобільше, вони продовжують фактично на щоденній основі робити подібні заяви. Наприклад, навіть через тиждень після зустрічі радбезу рф, 28 вересня, Пєсков публічно заявив, що кремль не отримував по закритих каналах ніякої реакції на пропозицію путіна.

Виникає питання – чому для кремля важлива саме ця тема? Скоріш за все, путін дійсно вбачає у майбутній системі ППО США “Золотий купол” небезпеку для стратегічних ядерних сил рф. Адже у разі її реалізації російська глобальна ідея про силу її гіперзвукових ракет вже не буде ефективною. До того ж постає питання, наскільки в сучасних економічних реаліях москва може собі дозволити нову “гонку озброєнь” такого рівня після припинення дії СНО-III. Адже на сьогодні ми спостерігаємо ознаки неспроможності без проблем фінансувати поточний рівень воєнного бюджету. Як наслідок – спроби організації нової “гонки озброєнь” стануть значною довгострокової економічною проблемою для російської економіки.

Кремль заявляє про фактичну відсутність результатів в рамках переговорів із США

Прес-секретар президента росії Дмітрій Пєсков в інтерв’ю російському провладному виданню РБК заявив про те, що переговори між рф та США щодо нормалізації двосторонніх відносин просуваються вкрай повільно і майже не приносять результатів. Він зазначив, що ті контакти, які були побудовані між сторонами та які повинні були усувати різні проблеми, що накопичилися за десятиліття, демонструють “нульову ефективність”. Все через те, що американська сторона пов'язує будь-які подібні процеси виключно з темою врегулювання російсько-української війни. Пєсков заявив, що з погляду кремля росія “не повинна цього робити” та знову підтвердив, що москва продовжує опиратися на свою стратегію економічних пропозицій для співпраці, які повинні були б замінити собою тему врегулювання війни. Так, прес-секретар зазначив, що “паралельний розвиток торгівельно-економічних зв'язків міг би принести багато вигоди для американського бізнесу”.

Що це означає для України? В першу чергу заяви Пєскова підтверджують висновки стосовно неефективності російської переговорної стратегії, про що експерти “Української призми” писали протягом літа 2025 року. Початкова стратегія москви не приносить ніяких результатів. Ймовірно, що ми вже можемо говорити й про загальний провал цієї стратегії, адже актуальна риторика Дональда Трампа стосовно росії не демонструє ознак “нормалізації” в російському розумінні. А тому найближчим часом Україні не слід хвилюватися про те, що США та росія можуть почати повноцінно відновлювати економічні відносини в обхід теми мирних переговорів.

Разом із цим ми не спостерігаємо й відходу кремля від своєї стратегії. Нам відомо, що на сьогодні сторони ведуть певну підготовку до нової зустрічі в рамках наступного етапу двосторонніх консультацій. Вона має відбутися протягом цієї осені. А заяви Пєскова підтверджують, що як мінімум до цього моменту ми не спостерігатимемо реальних змін у спробах кремля перевести увагу Вашингтону з теми врегулювання війни на двосторонню економічну співпрацю.

Виступ Лаврова в ООН

Виступ Сергєя Лаврова на 80-й Генеральній Асамблеї ООН, хоча і був формально присвячений багатополярності та дипломатії, насправді слугував димовою завісою для маскування стратегічних цілей кремля, головною з яких є потенційне вторгнення або пряма військова конфронтація з Європою та НАТО. Аналізуючи його заяви, стає очевидно, що москва активно формує як внутрішній, так і зовнішній наратив легітимізації майбутньої ескалації, виставляючи себе жертвою, яка діє виключно превентивно.

Ключова заява Лаврова про те, що росія «не має і не мала наміру нападати на НАТО та ЄС», у цьому контексті, є класичним запереченням-превентивною брехнею. Історія агресій кремля свідчить, що такі публічні гарантії завжди передують військовим діям. Це запевнення, посилене твердженням, що рф «ніколи не направляє свої БПЛА або ракети по державах ЄС чи НАТО», має на меті знизити пильність західних країн і створити хибне відчуття безпеки. Водночас, він прямо заявляє, що «будь-яка агресія проти росії отримає рішучу відсіч», створюючи «червону лінію», провокування якої в майбутньому може бути використане як привід для виправдання агресії.

Лавров активно створює наратив про «військове кільце» навколо росії та Китаю, заявляючи, що НАТО намагається «взяти у військове кільце всю Євразію». Це твердження позиціонує дії росії не як агресію, а як захист від гіпотетичного оточення. Ідея про те, що Європа «дозволяє Києву теракти, страти та безрозсудні диверсії» в одержимості завдати рф «стратегічної поразки», додатково демонізує Європу та Україну, перекладаючи відповідальність за будь-яку майбутню ескалацію на Захід. Це створює інформаційний фон, на якому будь-яка пряма дія росії проти сусідів може бути представлена як «превентивний удар» або «примус до миру». Його натяки щодо БПЛА на польській території - це приховане повідомлення про можливості та межі, що тестує реакцію НАТО та показує готовність москви піддавати сумніву факти, що можуть її компрометувати. Нарешті, заява про те, що росія «натерпілася від революцій» і «не агітує за революцію», спрямована на консолідацію авторитарних режимів по всьому світу, заявляючи, що рф є природним союзником у боротьбі проти західного втручання та заохочення демократії.

У сукупності, виступ Лаврова – це не заклик до діалогу, а програма гібридної підготовки до ширшого конфлікту. Усі його тези, від запевнень про мир, до демонізації НАТО та маніпуляцій щодо України спрямовані на створення необхідних умов для внутрішньої та зовнішньої легітимізації агресивних дій проти Європи та Північноатлантичного альянсу, коли політичне вікно для таких дій, на думку кремля, відкриється.

”Атомний саміт” в Москві

25 вересня в російській столиці відбувся “атомний саміт”, на якому росіяни зібрали лідерів та представників ряду держав-партнерів рф. Сама подія в основному була потрібна заради реклами російських технологій будівництва АЕС. З цією метою путін зосереджував увагу на тому, що російські АЕС є найпопулярнішими у світі, що москва готова будувати атомні станції незалежно від політичної кон'юнктури у відповідних державах, що лише росія має компетенцію у всьому технологічному ланцюжку атомної енергетики, а також представляв різні новітні технології. Наприклад, диктатор заявив, що до 2030 року рф створить ядерну енергосистему із замкнутим паливним циклом, а також серійне виробництво малих та плавучих АЕС. Зрозуміло, що усе це є піаром, у першу чергу перед країнами так званого Глобального півдня, покликаним збільшити політичний вплив на відповідні країни, які погодяться на будівництво російським атомних станцій.

На цьому форумі ми бачили й певні результати. Наприклад, представник хунти Нігеру, місцевий “міністр гірничорудної промисловості” Усман Арабчі заявив про те, що його країна запросила “росатом” побудувати АЕС у Нігері разом. Але одночасно із цим вони хочуть й проводити спільне видобування урану (Нігер є країною з великими запасами урану).

Зустріч Путіна та Лукашенка у Москві

На згаданий раніше “атомний форум” прилетів й Лукашенко, самопроголошений президент Білорусі. Цілком зрозуміло, що основною причиною його візиту стала зустріч з путіним. Вона була особливо важливою в контексті останніх подій навколо Білорусі та її контактів з адміністрацією Трампа. Слід нагадати, що в ході подібного “потепління” у відносинах Лукашенко відпустив на свободу частину опозиційних білорусів, які перебували у в’язницях, у тому числі й лідерів опозиції. Але найбільш важливим аспектом у цій темі стало нещодавнє рішення США зняти санкції з білоруської компанії “Белавиа” – цілком зрозумілий політичний сигнал Білого дому. Він означає, що у разі подальшого поліпшення відносин та відповідної політичної кон'юнктури Сполучені Штати можуть зняти й інші, більш важливі санкції. Наприклад, проти білоруського калію, який є важливою частиною білоруських доходів.

Ймовірно, що для кремля подібні кроки та рішення американців не розглядалися у позитивному контексті. Слід згадати, що москва й сама протягом майже року намагається домогтися зняття санкцій з російської сфери “цивільної авіації” під будь-якими приводами, починаючи від “зернової угоди” та завершуючи двосторонніми консультаціями для створення позитивного фону. До того ж невідомо, чи буде здатна росія використати зняття санкцій з “Белавиа” для своїх цілей, наприклад закупівель потрібного обладнання, адже американці вже зазначили, що будуть за цим уважно слідкувати. Але в цілому ж зустріч путіна та Лукашенка була потрібна аби наживо підтвердити лояльність білоруського диктатора, а також як можливість передати сигнали та пропозиції від Дональда Трампа. Останнє було підтверджено самим Лукашенком.