Як у Білорусі судять підлітків за злочини

Протягом останнього року в Білорусі за різні злочини засудили приблизно 900 підлітків. У новинах регулярно повідомляють про величезні терміни для неповнолітніх за «наркотичними» звинуваченнями, а деякі з дітей стають політв'язнями. Білоруський інформаційний центр у Львові подає матеріал «Медіазони», яка разом із юристом правозахисного центру «Вясна» Павлом Сапелком вивчала покарання, що режим лукашенка передбачив для підлітків.

Злочини неповнолітніх

Згідно зі статистикою Верховного суду Білорусі (ВСБ), 2021 року у країні за різні злочини засуджено 874 неповнолітніх. Із них майже 16% (138 підлітків) засудили до позбавлення волі.

Найпоширенішими злочинами серед підлітків є економічні. У Білорусі минулого року за такими справами засуджено 502 неповнолітніх, із них 328 – за крадіжки, 49 – за пограбування, ще 44 – за крадіжки шляхом модифікації комп’ютерної інформації.

На другому місці – злочини проти громадського порядку: за хуліганство засуджено 185 підлітків. Минулого року за злочини проти громадської безпеки і здоров’я суди притягнули до відповідальності 111 неповнолітніх, з них 84 (близько 10% усіх засуджених підлітків) звинуватили у збуті наркотиків.

У списках правозахисного центру «Вясна» політв'язнями фігурує дев'ятеро засуджених підлітків – майже всіх їх звинуватили в участі у «масових заворушеннях» і засудили до відбування покарання у виховній колонії. У 2021 році, за статистикою ВСБ, за цією статтею засуджено 13 неповнолітніх.

Найкращі інтереси дитини

«У Білорусі немає спеціальної системи правосуддя для дітей, - каже юрист ПЦ «Весна» Павло Сапелка. – Це серйозний недолік, тому що загальний [прогресивний] стандарт – це спеціальні суди для дітей, спеціальні судді, навчені розглядати справи та інші процедури щодо дітей, інший характер кримінальної відповідальності – і взагалі все, що стосується дітей, має відповідати принципу найкращих інтересів дитини».

Він пояснює: навіть караючи дітей, влада має виходити з такого принципу: «Не покарання як таке, не відшкодування чи щось інше, а найкращі інтереси дитини».

– У нас це не дуже звично, але, тим не менше, так має працювати в демократичних державах, – припускає він.

За словами Сапелка, теперішня система в Білорусі не тільки не забезпечує найкращих інтересів дитини, але й не ставить перед собою такої мети.

– Навіть у найкращі часи, коли Білорусь прислухалася до думки різних міжнародних інституцій – не знаю, з якої причини, але білоруський законодавець не намагався досягнути таких норм, -переконаний юрист. – Так, час од часу змінювали Кримінальний кодекс, про адміністративні правопорушення, час од часу вводили якісь більш сприятливі умови для неповнолітніх щодо покарань, щодо можливості застосування тих чи інших покарань. Але сам принцип різного правосуддя щодо дітей не врахували – на це не пішли.

Як розповідає Сапелка, у відповідь на пропозиції Комітету ООН із прав дитини запровадити інститут ювенальних судів влада Білорусі відповіла відмовою, пояснивши це малою кількістю кримінальних справ проти неповнолітніх і неможливістю забезпечити повне завантаження суддів у таких судах.

– Звісно, це повна нісенітниця, - вважає Сапелка, - рідкісна нісенітниця, тому що, в першу чергу, треба говорити не лише про кримінальні справи, але і про адміністративні. Крім того, ці суди можуть бути не тільки для дітей – вони можуть бути для сімейних справ узагалі. І в цих судах можуть розглядати всілякі спори про виховання дитини, питання про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав. І ми вважали достатнім написати, що для розгляду справ дітей призначаємо найдосвідченіших суддів, які мають відповідну підготовку. Але це явно неправда.

У 2018 році схожу риторику використовував голова Верховного суду Валентин Сукала на зустрічі з представниками посольства Нідерландів. Тоді він заявив, що створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх є «недоцільним», і додав, що в кожному суді Білорусі є судді, які спеціалізуються на розгляді справ про злочини, вчинені неповнолітніми.

Різниця між дорослими та дітьми

У Білорусі кримінальна відповідальність настає зі 16-ти років, але за окремими статтями Кримінального кодексу – за насильницькі злочини, незаконний обіг наркотиків, розбій та інші – до неї можна притягнути із 14-ти років.

Усього КК передбачає декілька видів кримінальних покарань, які застосовують до неповнолітніх: громадські роботи, штраф, позбавлення права займатися певною діяльністю, виправні роботи, арешт, обмеження волі та позбавлення волі.

Водночас для неповнолітніх умови відбування таких покарань м'якші. Наприклад, їм можуть призначити лише домашній арешт – згідно із законом, неповнолітніх не можна відправляти у ВУАТ, якщо їм до дня вироку не виповнилося 18 років. Окрім того, неповнолітні мають відбувати покарання не у виправній колонії, а у виховній.

За словами Сапелка, умови перебування у спецшколах дають підстави розглядати це покарання як вид позбавлення волі.

– Діти їдуть туди, вони повинні залишатися на території цієї школи. Їм не можна залишати приміщення цієї школи, вони повинні дотримуватися вимог розпорядку дня, виконувати всі законні розпорядження персоналу. За невідповідність можуть помістити в так звану реабілітаційну кімнату – по суті, це колонія, – описує він.

Відповідно до закону, до учнів спеціальних закладів, окрім заходів, передбачених у всіх інших школах і ПТУ, можуть застосовувати ще два способи покарання: заборона залишати навчальний заклад — наприклад, під час класних екскурсій, і розміщення їх у реабілітаційному кабінеті. Останній описують як кімнату для ізоляції підлітка від інших учнів. Максимальний термін такої ізоляції – дві доби.

В іншому студенти спецзакладів мають право на контакти з рідними в будь-якому обсязі; посилки та листи також не обмежують, але проходять процедуру контролю.

18 травня Олександр Лукашенко підписав зміни до закону про попередження бездоглядності і правопорушень неповнолітніх. За його словами, тепер з усіма підлітками, до яких застосовували попередження чи виховні заходи, проводитимуть індивідуально-профілактичну роботу. Ті з них, до яких не менше 4-ох разів на рік застосовували такі заходи та попередження, і які повторно вчинили правопорушення, можуть бути поміщені до спеціального виправного або виховного закладу. Мова про конкретні види правопорушень: умисне нанесення тілесних ушкоджень, дрібні крадіжки, дрібне хуліганство, розпивання алкогольних напоїв, вживання наркотичних чи психотропних речовин та інші.

Виховні колонії

Найсуворішим можливим покаранням для неповнолітнього є позбавлення волі. За статистикою Верховного Суду, торік таке покарання отримали приблизно 16% з усіх засуджених. Відповідно до закону, підлітки відбувають терміни у виховній колонії. У Білорусі така лише одна - чоловіча виховна колонія № 2 у Бобруйську. Неповнолітніх дівчат відправляють до Гомельської жіночої колонії №4.

Засуджені у виховних колоніях, на відміну від виправних колоній, мають право на більшу кількість побачень і передач – вісім передач замість чотирьох протягом року, а також вісім скорочених і чотири тривалі побачення на рік.

Окрім того, за порушення режиму їх не можуть перевести до колонії камерного типу, а замість штрафної ізоляції їм загрожує лише дисциплінарне стягнення. Відповідно до закону, умови в ньому більш м'які: немає заборони на побачення та одержання листів, є право на годинну прогулянку на день, видають постільну білизну. Максимальний термін поміщення в дисциплінарний ізолятор – сім діб, а не 10, як у випадку зі штрафним ізолятором.

Незважаючи на певну різницю в суворості умов тримання між виховною та виправною колоніями, Сапелка відразу зазначає, що суттєвих відмінностей між ними немає: «Принцип один: це місце позбавлення волі, це стіни, колючий дріт, пропускний режим, заборона доступу в час не призначений для побачень».

У квітні 2019 року журнал Mspring.media назвав Бобруйську виховну колонію місцем, «де, можна сказати, катують дітей». Автори матеріалу стверджують, що деякі з ув'язнених пішли на співпрацю з адміністрацією, тому адміністрація закриває очі, коли б'є дерев'яними палицями підлітків, які їм не подобаються. Крім того, йшлося у тексті, ув'язнених незаконно обмежували у тривалості телефонних розмов і погано годували.

У звіті держагентства «Мінськ-Навіни», наданому пів року тому, про скарги ув'язнених на умови не йдеться: «На запитання, чого їм не вистачає, вони відповідають, що «все добре». Єдине, про що просять – зменшити термін за наркотики».

Дітей у виховних колоніях, як і ув'язнених у виправних колоніях, зазначає Сапелка, теж залучають до роботи – різниця лише у її тривалості.

Агентство «Мінськ-Навіни» в матеріалі про Бобруйську виховну колонію писало, що ув'язнені шиють одяг (наприклад, утеплені куртки, костюми зварювальників і сигнальні жилети), виготовляють меблі й інші вироби з дерева, а також займаються металообробкою і випікають хліб. Видання Mspring.media у своєму матеріалі вказує, що підлітки в колонії витягують металеві троси з автомобільних шин і отримують за це мізерну зарплату – до п'яти рублів на місяць.

За загальним правилом, засуджені неповнолітні продовжують відбувати покарання у виховній колонії до досягнення 21 року, хоча можуть бути переведені у виправну колонію одразу після повноліття – так сталося з політв’язнем Микитою Золотарьовим, якого засудили до 4,5 років позбавлення волі за насильство над поліцейським, масові заворушення та незаконне виготовлення вибухівки.

Тут криється інша проблема: залишені у виховній колонії дорослі створюють вікову нерівність серед ув'язнених, вважає Сапелка.

– Про це говорили багато засуджених дітей. Виходить, що в одному закладі утримують як дітей від 14 років, так і дорослих до 21 року. І не завжди це добре для дітей — у 14-15 років триматися разом із дорослими. З іншого боку, для тих, хто досягнув цього віку, вже відбувши покарання, це, безумовно, добре – їм надають таку «пільгову» можливість не поринути у дорослий злочинний світ», - вважає він.

Безкарність, страх, озлобленість

На запитання, якою в ідеалі має бути ювенальна юстиція в Білорусі, Сапелка відповідає: «ідеального рецепту не існує».

- Бо якщо ми подивимося на ті країни, які визначили певні пільгові можливості щодо процедури розгляду справ дітей, то вони також часом недосконало використовують ці інструменти. Зокрема, є інша крайність, коли практично жодне з діянь підлітка, навіть не перше і не друге, і навіть не 10-те, не тягне за собою застосування заходів кримінальної відповідальності. І іноді це, можливо, сприяє безкарності в повному розумінні цього слова, – вважає юрист.

Так чи інакше, каже він, система, що склалася в Білорусі, потребує серйозної реформи, що повинна враховувати досвід країн, подібних до Білорусі за рівнем розвитку та культурними особливостями.

– Усе потрібно формувати, передовсім, звісно, за принципом врахування найкращих інтересів дитини. А по-друге, необхідно враховувати всі психологічні особливості дітей. Це теж одна велика проблема, тому що у дітей інша розумова діяльність, вони не так думають, як дорослі. Вони не вміють думати так, як думають дорослі. А якщо цього не враховувати, то маємо таких наляканих та озлоблених випускників виправних закладів, які, цілком можливо, знову туди потраплять, бо не побачили іншого світу, дорослішаючи, - підсумовує юрист.