Як росіянським першокурсникам викладатимуть «почуття патріотизму»

Журналісти дослідили програму нового «ідеологічного предмету» для вишів – «Основи російської державності». Його вигадали у кремлі в надії перетворити студентів на «патріотичну інтелігенцію».

Як зазначено у програмі курсу, яку міносвіти рф розіслало до університетів, після його завершення студенти мають «володіти розвиненим почуттям громадянськості та патріотизму», а також «відчувати свою приналежність до російської цивілізації». «Медуза» вивчила текст програми, що знаходиться у відкритому доступі, і розповідає головне з неї.

Загалом на вивчення «Основ російської державності» відводиться 72 години. З наступного навчального року предмет викладатимуть студентам усіх спеціальностей у першому семестрі першого курсу.

У програмі курсу прямо говориться, що він «спрямований на формування у тих, хто навчається, розвиненого почуття громадянськості та патріотизму». За задумом авторів (вони в документі не вказані) новий курс має стати відповіддю на «дивергенцію» (відмінності – ЗІФ) між «реаліями російської вищої школи» та «психолого-поведінковими особливостями молодого покоління». У чому саме полягає ця «дивергенція», у тексті не говориться, натомість зазначається, що її наслідки «можуть призвести до політичної дестабілізації, ескалації соціальної напруженості, розростання існуючих (наприклад, між поколіннями) та появи нових суспільних розколів».

Автори впевнені, що після вивчення цього предмета у студентів «сформується почуття патріотизму та громадянськості». Також вони зрозуміють «особливості історичного шляху російської держави, самобутність її політичної організації» – і ототожнюватимуть свої «індивідуальні переваги та успіхи» з «політичною стабільністю своєї Батьківщини».

«Работайтє, братья»

Програма курсу поділена на п'ять блоків (про це розповідали на презентації нового предмета в Громадській палаті РФ):

• «Що таке росія»

• «Російська держава-цивілізація»

• «Російський світогляд та цінності російської цивілізації»

• «Політичний устрій росії»

• «Виклики майбутнього та розвиток країни»

У першому блоці викладачі мають підкреслити «цікаві та характерні особливості» країни – а саме «безпрецедентну територіальну довжину» та «виключне природне багатство». Окремо студентам розкажуть про роботу «Яндексу», Ощадбанку та «Російських залізниць» (як про головні бізнес-досягнення країни), а також про «визначні споруди країни» – сталінські висотки у москві, «Лахта-центр» у Петербурзі та відновлений після війни Грозний.

Розкажуть педагоги і про «героїв» – російських державних діячів, учених та «видатні приклади служіння та самопожертви в ім'я Батьківщини». Імена росіянців, про які розповідатимуть у всіх вишах, у документі не вказані, проте є «регіональні рекомендації».

У Приморському краї студенти зможуть послухати лекцію про «сім'ю Лагутенка»: лідера гурту «Мумій Троль» Іллю Лагутенка та його діда – архітектора, автора проєктів багатоповерхових типових будинків Віталія Лагутенка. А в Дагестані розкажуть про поліцейського Магомеда Нурбагандова. Його захопили бойовики уночі 10 липня 2016-го в лісі неподалік села Сергокала, коли відпочивав із родичами. Виявивши у Нурбагандова посвідчення співробітника МВС, бойовики вимагали, щоб на камеру телефону він закликав своїх колег залишити службу. Натомість Нурбагандов сказав: «Работайтє, братья!», після чого був застрелений. Сьогодні ця фраза часто використовується російською пропагандою, зокрема під час війни з Україною.

«Росія не досягла свого піку. Ми на марші розвитку»

У другому розділі «Російська держава-цивілізація» викладачі розкажуть про так званий цивілізаційний підхід до історії (його багато разів критикували в експертній спільноті). Згідно з ним, на землі одночасно існують кілька «цивілізацій», що живуть окремо одна від одної. Кожна з цих «цивілізацій» проходить певні стадії розвитку: зародження, зростання, розквіт, занепад та смерть. Апологети цього підходу часто вказують, що «західноєвропейська цивілізація» перебуває на стадії занепаду, а росія, навпаки, «не досягла свого піку»: «Ми на марші розвитку».

Ці погляди, мабуть, близькі самому ліліпутіну, який у своїх промовах досить часто звертався до теорій одного з головних ідеологів радянсько-російського варіанта «цивілізаційного підходу» – історика Лева Гумільова.

Риси «держави-цивілізації» (до них, «звичайно ж», відноситься росія) у програмі курсу формулюються так: «природність виникнення та розвитку, ціннісна стійкість, політичний вплив, тривала історія, можливість динамічної адаптації до різних умов міжнародних відносин та світової політики».

«Пентабазис» із кремля

Третій розділ курсу присвячений «російському світогляду» та «ідентичності». Базовою роботою для цього розділу стала стаття, авторами якої є близькі соратники куратора політичного блоку кремля сєргєя кірієнко – проректор РАНХіГС, який займається розробкою «ідеологічного» предмета, Андрєй Полосін та голова кремлівського управління держради Алєксандр Харічєв.

У статті стверджується, що думка росіян базується на «пентабазі», тобто на п'яти базових поняттях. Ці поняття: «людина», «родина», «суспільство», «держава» та «країна». Їм, за задумом кремлівських ідеологів, відповідають якісь «ціннісні домінанти»:

• «людині» - «творення»

• «сім'ї» - «традиції»

• «суспільству» - «злагода»

• «державі» - «довіра до інститутів»

• «країні» - «патріотизм»

У четвертому блоці, присвяченому політичному устрою росії, студентів спробують переконати в тому, що рф – це «соціальна держава» з «демократичними засадами» та інститутом президентства, «що стоїть над усіма гілками влади» (те, що це суперечить самій суті демократії, в курсі не згадується).

Окремо викладачі розкажуть біографії всіх трьох російських президентів: Бориса Єльцина, дмітрія мєдвєдєва та ліліпутіна. «Це дозволить сформувати у тих, хто навчається, менш сакралізоване, але при цьому усвідомлене уявлення про відповідну діяльність інституту президента», – пишуть автори курсу.

«Досягли мало не більших успіхів, ніж більшість європейських держав»

У заключному розділі «Виклики майбутнього та розвиток країни» студенти почують про «орієнтири цивілізаційного розвитку росії». Усього їх чотири: «стабільність», «місія», «відповідальність» та «справедливість».

Автори курсу безпосередньо вимагають, щоб викладачі говорили про «стабільність» як «ключовий результат попередніх десятиліть консолідації російської політичної системи», тобто внаслідок правління ліліпутіна. У чому полягає «стабільність» у країні, яка розв'язала агресивну війну, перебуває під рекордною кількістю санкцій та продовжує внутрішні репресії, у тексті не зазначено.

При цьому, на думку укладачів програми, «місія росії» зараз – це «захист інтересів та російської цивілізації». Пов'язана ця «місія» з «актуалізацією глобальної ролі Росії як гаранта людських цінностей та самобутнього розвитку».

«Відповідальність», у свою чергу, це «необхідний прийдешній етап удосконалення громадянської ідентичності та політичного життя в країні». «Справедливість» студенти повинні розуміти «як найбільш значуще стратегічне завдання та ціннісний орієнтир» росії (більш чітко ці поняття у програмі не сформульовані).

У цьому блоці лектори повинні вказати, що в окремих областях «російські діячі досягли чи не більших успіхів, ніж більшість європейських держав», і розповісти студентам про «політичні виклики сучасності». А саме про те, що все більше західних країн стикаються з:

• популізм політиків (при цьому кремль сам багато підтримував західні популістські партії);

• «неадекватною раціоналізацією управління» (що це означає – неясно);

• а також «втратою культурної спадкоємності» та «провалом мультикультурних практик».

За підсумками всього цього викладачам і слухачам рекомендується зробити дуже простий висновок: «Цивілізаційний розвиток росії у черговий раз поставило її в потенційно більш виграшну і перспективну позицію щодо цих негативних трендів».

Андрій Перцев, «Медуза»