Як пропагандисти Кремля загнали Путіна у власну пастку

Кремль не зміг (і не зможе) агресивно зреагувати на Джанкой. Джанкой зламав (надломив) дві важливі скрєпи. Перша – сліпа віра в те, що після референдумів по анексії, колективний Захід злякається третьої світової і почне тиснути на Україну, щоби ми припинили бойові дії (по суті, це казус 2014 року, коли Крим став недоторканним).

Друга скрєпа складніша для сприйняття, але не менш важлива. Джанкой дав величезну пробоїну в віртуальному світі, який 22 роки будували російські пропагандисти.

І справа тут не тільки в тому, що росіяни не можуть у відповідь на «хлопки» зробити «судний день», як обіцяв нам Дмитро Мєдвєдєв. Справа в тому, що росіяни застрягли у словах свого новітнього новоязу. Для тих, хто не пам‘ятає, нагадаю, що Оруел запропонував термін «новояз», щоби пояснити тоталітарну мову. Так от, коли ми сміємося з хлопків, отріцатєльних всплитій і т.д, ми маємо чітко зрозуміти – путінська Росія створює цю нову мову не тому, що їм нічого робити. А тому, що мова – це останній бастіон свободи навіть найнікчемнішого раба. Ми живемо в мові, та за її межі ми ніколи не можемо вийти (якщо ви, звичайно, не вмієте досягати нірвани).

Так от, віртуальний світ сучасної Росії живе в цьому самому новоязі, який регламентує внутрішнє «я» кожного, навіть найліберальнішого росіянина. І цей найліберальніший росіянин кожен раз мусить вмикати самоцензуру, навіть у себе дома, бо навпроти може сидіти феесбешний сексот.

Поки ми лише сміємося з чоловіків, які здають своїх жінок, які щось погане говорять про Путіна. Але це лише ягідки, порівняно з тим, що буде далі. Самоцензура російського новоязу вже роз‘їдає зсередини мільйони росіян. І перш за все лібералів та тих, хто сумнівається. Але «упоротих» ватників, це також торкнеться, бо Павлік Морозов не має свого інтелектуального цензу.

Справа в тому, що зараз, саме в ці дні, відбувається те, чого в російській свідомості не було з початку 80-их. Віртуальний світ, що створювався останні 22 роки, іде в повний дисонанс із реальністю. Досі ці два світи (реальний та пропагандистський) жили в повній гармонії один з одним, але як писав класик, «всі сім’ї щасливі однаково, а нещасні по-різному». І ось, економічна криза, війна, смерть, візи в ЄС - усе це повертає в реальність і бомбардує віртуальний світ, а влада ніяк не встигає латати дірки свого віртуального світу. Влада вважала, що вона дотягнулася до кожного. І кожен, навіть самому собі, боявся щось сказати. Але поки це був не стільки страх, скільки примирення з відносно комфортним віртуальним світом новоязу. Досі росіяни жили в повному підпорядкуванні до повістки дня держави, але при цьому вони не відповідати за те, що робило керівництво цієї держави. Це влаштовувало всіх. Аж тут все почало змінюватися. Комфортний віртуальний світ почав ламатися.

Як би це парадоксально не звучало, але в нашій інформвійні прийшов новий етап. Ми пройшли етап масового донесення інформації і пояснень. Натомість, прийшов етап війни за слова. І ключові слова цієї війни більш ніж прості: вибухи (замість хлопків), криза та дефіцит (замість імпортозамєщєнія), корупція, безпорадність, некомпетентність (злочинна некомпетентність), замість «шаг за шагом ми достіґаєм целєй), брехня і безнаказаність. Росіянин має вставити у свій офіційний новояз саме ці слова.

Звичайно, на вершині цієї словесної піраміди має бути два заборонених слова: війна та Путін. Але до них ми прийдемо трохи пізніше. А поки, завдяки тому, що 6 місяців росіяни нічого не можуть зробити в Україні, і тепер, завдяки «хлопкам» у Джанкої та Саках, вдалося прорвати віртуальний світ пересічного росіянина. Тепер головне – заповнити цю діру правильними словами.

Вадим Денисенко, Український інститут майбутнього (сторінка у FB)