XVII ст. Часи буремні, лиховісні, криваві…

Олег Говда

Лауреат всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова», член НСПУ

Українські землі стали полем битви чужих амбіцій. Із півдня невпинно сунуть татарські орди, залишаючи за собою згарища, сльози й ясир. На заході панує польська шляхта, дедалі дужче стискаючи зашморг кріпацтва. На півночі набирає сили Московія. А між усіма ними — Україна. Родюча, багата, але розділена й беззахисна.

1620-ті роки стали одним із найтривожніших десятиліть нашої історії. Поразка під Цецорою, загибель великого коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, а вже наступного року — героїчна Хотинська війна, де запорозькі козаки на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним разом із польським військом зупинили величезну османську армію. Та навіть ця перемога не принесла людям спокою.

Війни не припинялися. Чоловіки роками не поверталися додому. Одні гинули в походах, інших забирали в полон, а про багатьох просто не було жодної звістки. Жінки чекали. Господарства занепадали. Степами блукали ватаги розбійників, у лісах знаходили прихисток утікачі, а старі млини, покинуті хутори й глухі байраки швидко обростали моторошними легендами.

Саме в такий час і починається історія Нестора Журби.

Коли я починав писати «Хазяїна Чортового млина», то хотів, щоб це була не лише пригодницька історія про козаків, сутички, містику чи пошуки стародавнього скарбу.

Насамперед мені було цікаво розповісти про людей.

Про Нестора Журбу — запорозького козака, який після загибелі побратима несподівано стає власником шматка землі та старого млина неподалік Сміли. Здавалося б, звичайний спадок: поле, байрак, млин. Але дуже швидко виявляється, що довкола цього місця вже давно переплелися людська жадоба, давні таємниці й легенда про бусурманський скарб, за який уже не раз заплачено надто високу ціну.

Та, як це часто буває, найбільші зміни в житті починаються зовсім не з пошуків скарбу, а з випадкової зустрічі.

Під час лютої хуртовини Нестор натрапляє на самотній хутір, де живе Горпина. Молодиця вже третій рік чекає чоловіка, який зник безвісти на війні. Ніхто не бачив його мертвим, але й живим він не повернувся. Усі радять їй почати нове життя, а вона щовечора запалює свічку у вікні — стародавній звичай, щоб допомогти подорожнім не загубитися і не загинути серед хуртовини у зимовому степу.

Саме цей благенький вогник і приводить Нестора до її порога.

Далі буде багато всього: козацькі пригоди, небезпечні вороги, давні образи, містичні події, упир, який тримає в страху навколишні хутори, і таємниця проклятого скарбу, що не дає спокою вже не одному поколінню людей.

Але мені хотілося, щоб у центрі всіх цих подій залишалися не золото й не містика, а люди.

Їхні страхи, надії, втрати. Їхня здатність довіряти, навіть коли життя вже не раз обпекло. І справжнє кохання, яке приходить тоді, коли його вже ніхто не чекає.

Мабуть, саме тому для мене «Хазяїн Чортового млина» — це не стільки роман про проклятий скарб, як історія про те, що справжні цінності не лежать у закопаній скрині.

Сподіваюся, що й ви, гортаючи сторінки книги, переживатимете не лише за те, чи знайде Нестор проклятий скарб. А чи зможуть двоє людей, яких доля звела посеред лиха та буревію життя, нарешті знайти те, чого обоє так давно були позбавлені — дім і сімейне щастя.

Якщо вас зацікавила ця історія, пишіть — подам інформацію про те, де книгу можна придбати. Вона саме вийшла з друку у видавництві ЛІТВИР.