Ворогам у жодному разі не можна давати будь-якого піару - ізраїльський аналітик

Не мені вказувати українцям, кого та коли слухати, але я маю повне право розповісти, кого та коли ми слухали, коли служили. Або не слухали.

Ми ніколи не слухали та не слухаємо, що кажуть іранські лідери. Ми ніколи не слухаємо, що говорить Насралла чи будь-який інший лідер терористів. Їх слухають та аналізують наші розвідники та наші профільні фахівці. І якщо там є реально щось важливе, то це озвучать громадянам наші офіційні особи.

Немислимо було під час Другої світової, щоби громадяни СРСР слухали промови Гітлера, чи громадяни Рейху слухали промови Сталіна. Немислимо було, щоб японські громадяни слухали промови Рузвельта, а громадяни США слухали промови Хірохіто.

Ви могли звернути увагу на те, що Ізраїль часто не коментує багато подій. Що на 100% подій так чи інакше пов'язаних із державою євреїв, Єрусалим коментує лише 30%. Ви могли звернути увагу, ті, хто давно мене читає, що я не коментую безліч інфоприводів, у тому числі безліч хейту та наклепу в мій бік. Тому що коментар – це дискусія. Це означає, що ти слухаєш свого ворога. Отже, визнаєш його суб'єктом.

Це – величезна послуга ворогові – визнання його суб'єктом, отже, рівним противником. Коли я навчався у профільних школах, нас, молодих кадетів, навчили простій істині: чорний піар – це також піар. Страшніше очорнення – тільки забуття, коли про тебе взагалі не говорять, коли тебе не помічають, не звертають уваги на твоє існування.

Тому ворогам у жодному разі не можна давати будь-якого піару. Не очорнювати, не сміятися з них, не виправдовуватися і реагувати на їхні адженди.

У народі це нехитре правило набуло форми афоризму «собаки гавкають, караван іде». Напевно буде не зайвим, якщо я підкреслю банальну істину, що собаку, яка тявкає, можна або ігнорувати, або пристрелити нафіґ, якщо вона виявиться шаленою і ризикне напасти на караван.

Іґаль Левін, офіцер Армії оборони Ізраїля, військовий експерт. Tелеграм-канал