Віктора Бабарика не можуть знайти після того, як він потрапив до лікарні

Місце перебування одного із найвідоміших політв’язнів Білорусі, екскандидата у президенти Віктора Бабарика, який з 2020 року перебуває за ґратами, знову невідоме. Останні відомості про нього надійшли 26 квітня з міської лікарні Новополоцька, куди його привезли з колонії у стані середньої важкості.

Родичі Віктора Бабарика 2 травня намагалися потрапити на прийом до керівництва Департаменту виконання покарань МВС та дізнатися про його стан та де він перебуває – на жаль, це зробити не вдалося. Тож доводиться звертатись до присутніх у Мінську міжнародних організацій та дипломатів, аби ті посприяли отриманню інформації щодо стану здоров’я Бабарика. Але білоруська система не реагує ні на кого.

Тюремники-садисти

Як повідомили білоруські ТГ-канали, у ніч із 24 на 25 квітня з виправної колонії до новополоцької центральної міської лікарні було доставлено з множинними тілесними ушкодженнями Віктора Бабарика.

Наступного дня вранці представники штабу Бабаріка написали, що інформацію про госпіталізацію їм вдалося підтвердити, і він знаходиться у відділенні хірургії, лікарі відводять рідину з легенів. Це все, що вдалося дізнатися. Що спричинило гідроторакс – побиття чи захворювання, досі не знає ніхто.

«Рідина у легенях – це не захворювання, це синдром. І чим це викликано, ніхто досі не знає. Як ніхто не знає й того, де саме зараз перебуває Віктор Бабарико і в якому стані.

Непряма, але майже 100-відсоткова ознака, що його привезли явно не з нежитем – сам факт етапування до «цивільної» лікарні. У колоніях цього дуже не люблять та уникають: це транспорт, це конвой, цілодобова охорона в лікарні. Загалом, якщо є хоч найменша можливість дати ув'язненому аспірин та залишити в колонії, нею користуються. А якщо вже доставили до міської лікарні, значить ситуація справді загрозлива», - пише у своєму коментарі для видання «Новая газета Европа» білоруська журналістка Ірина Халіп (дружина кандидата в президенти Білорусі 2010 року, політв’язня Андрія Саннікова).

За інформацією Ірини Халіп, Новополоцька колонія славиться тим, що у ній практикують побиття ув’язнених, до того ж особисто начальником. Вона пригадує, як колишній політв’язень Вадим Хижняков після свого звільнення у лютому розповідав правозахисникам, що 20-річного Дивади Ліппертаріані особисто бив начальник ВК-1 Андрій Пальчик – палицею, аж до кровотечі з прямої кишки.

«Після цього Ліппертаріані розкрив собі живіт. Довелося госпіталізовувати, але представили все так, ніби силу до нього застосували у відповідь на напад. Порушили проти нього справу, але згодом закрили, отримавши від нього обіцянку мовчати. <…> Пальчик - садист і самодур. Декілька співробітників допущено до розправ, і всі про це знають. Серед решти теж є покидьки, проте без команди вони самостійно не ризикують переходити межу», - говорив звільнений Хижняков.

Ув’язнених, за його словами, б’ють, після чого закривають у штрафному ізоляторі (ШІЗО), аби приховати сліди. Там можуть тримати хоч 30, хоч 120 дів – щоб усе загоїлося. Іноді якісь ліки чи допомогу надають, щоб в’язні не помирали. Хоча там ходить приказка: ув'язненого списати легше, аніж сторожового собаку.

Наприкінці березня з'явилася інформація, що Андрія Пальчика зняли з посади. Однак справа його, судячи з усього, живе.

Людина у космосі

До Віктора Бабарика в колонії застосували класичний прийом, який активно використовує білоруський режим щодо політичних ув'язнених, – повну ізоляцію всередині зони та відсікання будь-яких контактів із зовнішнім світом. Через це ані він не має інформації, що відбувається на волі, ані у світі не знають, де і в якому стані зараз політв’язень.

Блогер Олександр Кабанов, який вийшов на волю наприкінці грудня, відбувши свій трирічний термін, розповідав про тиск адміністрації на Віктора Бабарико: «Як із Бабарико, то одразу проблема. Автоматом тебе заносять до чорного списку. Тебе починають «відстрілювати». Починаєш у ШІЗО їздити. Якщо з ним кримінальні злочинці намагалися говорити, то їм одразу профоблік могли вліпити. Його ізолюють максимально». Ув'язненим заборонено спілкуватися з ним. Навіть якщо просто привітаєшся – можеш опинитися в ШІЗО, не отримати побачення з рідними чи передачі (стукачів там вистачає, і про кожне слово чи жест адміністрація дізнається). Цей метод використовується давно.

Інші ув’язнені, що відсиділи у тій же Новополоцькій колонії, розповідали, що могли спати на сусідніх ліжках із тим, з ким заборонено спілкуватись, стояти поруч на перевірці, але не могли сказати йому ані слова. І навіть якщо він сам звертається із запитанням, у відповідь мусить бути мовчанка. Інакше прощавай дзвінок, передача, побачення.

«Вакуум довкола людини створюється легко. Якщо до того ж виключаються зовнішні контакти на кшталт дзвінків рідним та листів, то вважайте, людина у космосі. І ніхто не сміє порушити цю заборону адміністрації», - констатують колишні в’язні.

«Людина в космосі – точне визначення ситуації, у якій опинився Віктор Бабарико. У цьому космосі можна робити все, що завгодно: він нікому не зможе розповісти про це, тому що позбавлений будь-яких людських контактів», - наголошує у своєму коментарі журналістка Ірина Халіп.

За що сидить Віктор Бабарика

Що ж сталося із одним з найпопулярніших у Білорусі кандидатом у президенти, колишнім головою «Белгазпромбанку»?

Віктора Бабарико разом із сином Едуардом затримали 18 червня 2020 року, коли вони везли до Центрвиборчкому підписи, зібрані за висування Бабарика-старшого у президенти. Едуард досі – майже три роки – перебуває у СІЗО білоруського КДБ. А самого банкіра у липні 2021 року засудили до 14 років позбавлення волі. Цей термін він отримав не за зраду держави чи змову, і не за масові заворушення.  Для банкірів завжди напоготові статті про несплату податків чи хабарі.

Із близьких родичів у Бабарика на волі лише сестра. Його дружина трагічно загинула кілька років тому під час відпустки. Із сестрою він на початку ув’язнення був у телефонному контакті, до нього у Новополоцьку колонію їздили адвокати. У ВК-1 він працював у хлібопекарні, потім випалював деревне вугілля. Однак за кілька місяців це припинилося.

Наприкінці жовтня 2021 року його адвокатів позбавили ліцензій, а в березні минулого року Бабарика поставили на облік як «особу, схильну до захоплення заручників, нападу на адміністрацію та хуліганських проявів». Тепер він носить на тюремній робі жовту мітку, як і інші політв’язні – напевно, щоби працівники колоній здалеку бачили: ось іде політичний.

Кілька разів Бабарико потрапляв у ШІЗО, а останнім часом, за непідтвердженою інформацією, він перебував у ПКТ (приміщення камерного типу). Однак подробиць ніхто не знає, бо останні кілька місяців від нього не було ні дзвінків сестрі, ні листів. Останній адвокат, який прийшов на зміну тим, кого позбавили ліцензій, був затриманий 20 березня. Тож на волю вже кілька місяців не пробиваються жодні звістки від Бабарика. Що відбувається всередині колонії теж невідомо.

Після відомостей про потрапляння до міської лікарні Новополоцька достовірної інформації про його місцезнаходження та стан як і раніше немає. Лише представник адміністрації виправної колонії ще 29 квітня повідомив, що ув'язнений Бабарика нібито «живий і здоровий», продовжує відбувати своє покарання. Наскільки ця інформація відповідає дійсності, не відомо. У лікарні від коментарів укотре відмовилися.