Вікно Овертона або санкції в обмін на «іхтамнєт»

Просто так тільки пташки співають. Але не в Росії

Вікно Овертона - діапазон суджень прийнятних для відкритого політичного обговорення у даний момент часу. Назву концепції задумано як пам'ять про її автора – американського юриста і громадського діяча Джозефа Овертона.

Москва відчайдушно намагається використати період пандемії для отримання політичних преференцій від Європи, зайнятої, в першу чергу, відновленням після пандемії.

Кремль продовжує нарощувати інформаційний тиск у країнах ЄС, спрямований на забезпечення підтримки поступового зняття санкцій і ослаблення політичної ізоляції. Момент для цього обрано невипадково. Існуючі в ЄС розбіжності, посилені сум’яттям  і неузгодженістю дій в період початку пандемії COVID-19, стали відмінним ґрунтом для зростання та підживлення європейських скептиків. Їх та інших лояльних європейців, які виступають за тези «ми повинні вислухати всі сторони», «не потрібно посилювати конфлікт», Москва активно використовує для реалізації власних сценаріїв у Європі.

Для цього Кремль залучає весь наявний апарат груп впливу серед:

• політиків - з метою введення в громадське обговорення необхідних ідей;
• підконтрольних або лояльних медіа - поширення вигідної інформації;
• аналітичних центрів -  розробка аналітичного обґрунтування вигідних РФ позицій;
• дипломатичних кіл - постійна підтримка позитивної дискусії про необхідність зміни позиції РФ у Євросоюзі.

Європейські аналітичні центри відіграють у зазначеній схемі важливу роль, оскільки мають значні ресурси і можливості на високому експертному рівні готувати матеріали, на які в подальшому посилаються європейські політичні сили та окремі політики, які виступають за поступове зняття санкцій і примирення з агресором.

Доповідь ICG - тільки частина тактики

Серед таких аналітичних центрів яскраво проявила себе Міжнародна кризова група (International Crisis Group, Брюссель). ICG розробила і 28 квітня ц.р. оприлюднила доповідь «Мир в Україні: Європейська війна». Основна мета документа - підготовка ґрунту для включення Росії у вирішення конфлікту на Донбасі в якості партнера, а не сторони конфлікту, із подальшим поступовим зняттям санкцій. Крім того, автори документу пропонують надалі обговорювати проблеми європейської безпеки також за участю Москви, створюючи основу для укладення нової угоди з питань безпеки в Європі. До складу експертів ICG входять колишні дипломати, експерти і аналітики, із впізнаваними на Заході іменами, яких Росія використовує для отримання експертного обґрунтування власних пріоритетів.

У цій же зв'язці необхідно розглядати і нещодавнє інтерв'ю екс-канцлера ФРН Герхарда Шредера, який зараз є одним з керівників компаній Nord Stream AG і «Роснефть», а також відомим лобістом РФ. Шредер в черговий раз запропонував зняти з Росії санкції, введені у відповідь на анексію Криму і збройну агресію на сході України.

Екс-канцлер очікувано наполягав на тому, що Європа «не має альтернативи розумним відносинам з Росією». А також погрожував, що в іншому випадку РФ буде тяжіти до Китаю, в чому не зацікавлена ані Європа, ані Німеччина. Лобіст Кремля повторює заяви інших політиків про те, що «Росія потрібна для вирішення великих міжнародних питань», а також питань енергетики і ринку.

Такі інтерв'ю і такі доповіді, зазвичай, у Європі серйозно не розглядають, але вони допомагають створити необхідний інформаційний фон, розширити те саме вікно Овертона, коли маргінальні і неприйнятні раніше ідеї, і концепції відкрито обговорюються на європейських експертних майданчиках.

Поки що це, звичайно, не мейнстрім, але у цьому-то й полягає основна мета РФ - донести підготовлені за кремлівськими методичками матеріали через експертні та дипломатичні каналами до керівництва Франції, Німеччини, і інших європейських лідерів. Програма максимум для Кремля при цьому - вплинути на хід переговорів у форматі Нормандської четвірки. Змінити статус зі сторони конфлікту і агресора, на партнера за столом переговорів.

В рамках роботи за вказаним напрямком, очікується регулярне видання різного роду доповідей, інтерв'ю, окремі думки від «небайдужих європейців», які абсолютно несподівано будуть збігатися з пріоритетними завданнями зовнішньої політики РФ. А після, ці самі «особливі думки» отримуватимуть потрібну дипломатичну підтримку, багаторазово повторяться в ході проведення різного роду круглих столів, опитувань, експертних обговорень і т.д., об'єднаних спільною метою - консолідація європейської експертної думки навколо ідеї повернення Росії в коло партнерів ЄС, зняття санкцій, укладення нового договору з безпеки і виводу питання анексії Криму за рамки обговорення при формулюванні «нової» ролі Росії в Європі.

Для зняття санкцій Росія вже двічі за останній час намагалася використовувати механізми ООН, посилаючись на те, що вони нібито перешкоджають боротьбі з пандемією. Однак Генеральна Асамблея ООН не пішла на поводу, і спроби Росії використовувати кризу з COVID-19 для того, щоб уникнути міжнародної юридичної відповідальності зазнали невдачі. Гірше те, що цим Москва дає сигнал іншим країнам, що потерпають від обмежувальних заходів, що саме вона є їх єдиним захисником. Ключове завдання Росії в ООН на час коронавірусу - не зняти санкції, а підірвати саму організацію.

Дезінформаційні кампанії - основні напрямки

З експертами і аналітичними центрами розібралися, переходимо до практичної частини - дезінформаційних кампаній, які це все супроводжують і спрямовані на досягнення тих же самих цілком конкретних цілей. 

Зняття санкцій є для Кремля питанням виживання. Російська економіка переживає кризовий період через падіння цін на нафту, в той час як COVID-19 уповільнює російську промисловість і споживання на міжнародних ринках. Тому скасування санкцій дозволило б російським компаніям безперешкодно отримувати позики і працювати на Заході без субсидування з боку держави. Зараз же під ударом знаходяться одночасно і економіка Росії, і збереження режиму Володимира Путіна.

Звідси і основна мета - фрагментація ЄС і підрив європейської цілісності і ідеї спільної Європи. Москва намагається досягти цього збільшенням інтенсивності російської дезінформації, використовуючи інформаційні атаки на основні інститути ЄС. Розділена, ослаблена Європа є стратегічним пріоритетом для Кремля, адже зі слабким суперником розмовляти завжди простіше. Кінцевою ж метою Москви є припинення економічних санкцій з подальшим відкриттям європейської ліквідності для російського бізнесу. Проте, відразу відзначимо, що зараз ймовірність зняття санкцій мінімальна.

Роботу російської «дезінформаційної машини» серйозно аналізують у ЄС. Петер Стано, речник із закордонних справ і політики безпеки Європейської служби зовнішніх зв’язків, заявляв, що спрямовані проти російських компаній і осіб санкції пов'язані з незаконною анексією Криму і Севастополя, отже, ці санкції застосовані через дії, які підривають суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України. Минулого тижня у цьому ж ключі висловився і Верховний представник ЄС Жосеп Боррель, який у зверненні до Європарламенту вказав, що умисні і скоординовані кампанії дезінформації становлять гібридну загрозу для європейської і глобальної безпеки, а також назвав Росію і Китай відповідальними за маніпуляції, спрямовані проти цінностей і інтересів ЄС.

Балтійські країни, які давно є майданчиком для російської пропаганди, опублікували звіти спецслужб, які вказують на постійне посилення російських дезінформаційних кампаній. Остання з таких доповідей - щорічна доповідь латвійської спецслужби SAB, Бюро по захисту Конституції, вказує, що основну загрозу національній безпеці Латвії - сюрприз! - представляють російські спецслужби. Серед ключових напрямків дезінформації - США, НАТО і Україна. Їх метою було збільшення міжнародного впливу РФ за рахунок зменшення впливу інших центрів сили: ослаблення трансатлантичного зв'язку; підрив єдності європейських країн; поділ суспільства всередині окремих країн.

Які ж завдання переслідує Москва в Білорусі і в Україні? Різні чи цілі Кремля? І яку позицію слід зайняти країнам, які протягом тривалого часу є мішенню для маніпуляцій «made in Russia».

Загальна мета одна - прагнення Росії використовувати існуючі внутрішні розбіжності у своїх власних інтересах. А якщо вийде - заодно провокувати нові вогнища напруги, які в майбутньому допоможуть зміцнити вже завойовані позиції.

Крим вже окуповано - Білорусі приготуватися?

У момент, коли світ бореться з пандемією, вводячи жорсткі карантинні заходи і дотримуючись рекомендацій ВООЗ, білоруський лідер Олександр Лукашенко ігнорує епідемію, проводячи 9 травня парад на честь перемоги над нацистською Німеччиною. Більш того, Білорусь не ввела карантин і не закрила кордон, у цій країні - єдиній у Європі - проводиться національний футбольний турнір, працюють ресторани, а студенти і школярі в своїй більшості продовжують відвідувати заняття в навчальних закладах.

Днями парламент Білорусі призначив дату чергових президентських виборів - 9 серпня, й ігнорування COVID-19 очевидно є однією з передвиборних фішок Лукашенко. Він знову візьме участь у виборах, розраховуючи, що сміливість і презирство до вірусу підніме його рейтинг і консолідує націю.

Важливою змінною в цьому електоральному дійстві проте є стратегія Кремля, яка підпорядкована завданню відродження імперії, і офіційний Мінськ своїми руками відкрив вікно Овертона, надавши російській пропагандистській машині такий обсяг робочого матеріалу у вигляді прямих цитат глави держави, що немає потреби щось вигадувати і фантазувати.

Організований iSANS моніторинг публікацій на тему коронавірусної інфекції в Білорусі у пов'язаних із Кремлем російських ЗМІ і телеграм-каналах показав, що фактично всі умовні «вежі» Кремля стурбовані коронавірусом в Білорусі і насамперед тим, як цю тему використати для відкушування ще одного шматка від суверенітету сусіда. Заклопотаність відбивається в публікаціях по всьому контуру білякремлівських медіа. На думку експертів iSANS, це означає лише одне - рішення про посилення тиску на Білорусь приймалося не в АП РФ, а вище.

Російські телеграм-канали, як, наприклад, «Незыгарь», «стотысячники» - «Мейстер», «Бойлерная», «Кстати», а також кілька конгломератів каналів на кілька десятків тисяч передплатників на один голос сурмлять про те, що «Білорусь не справляється з епідемією коронавірусу, і вирішувати наслідки доведеться Росії ».

При цьому головною причиною всіх бід призначена незалежність Білорусі.

В якості яскравого прикладу можна навести розтиражовані у інтернеті висловлювання журналіста Антона Красовського, який співпрацює із каналом Russia Today, що входить до групи «Росія Сегодня»: «Насправді не повинно бути ніякого Лукашенка. І ніякої Білорусі» і «6 додаткових областей в складі Росії врятують 9 мільйонів чоловік ».

Не тільки телеграм-канали, а й медіа важковаговики працюють по білоруської темі узгоджено і використовують один і той же наратив. «Врятувати Білорусію може тільки Росія» - з таким заголовком вийшла стаття в російському «Комерсанті». «У нинішній ситуації у Лукашенко може не залишитися іншого виходу, крім як самому просити союзника про глибоку інтеграцію ... Але може так статися, що суверенітетом все-таки доведеться жертвувати» - пише «Комерсант». Ну і, куди ж без турботи про брата меншому: «Але ми ж своїх не кидаємо. Який би не був, але все-таки свій - це не політичне гасло, а неминучість, від якої нікуди не дітися. Врятувати Білорусію може тільки Росія, в першу чергу, тому що колапс у сусіда не зможе нас не торкнутись».

До пандемії російські актори в рамках стратегії по «примусу до інтеграції» Білорусі використовували як економічні пастки, так і давні історичні міфологеми. Пандемія ж показала, що для досягнення цілей Кремлівські стратеги не гребують нічим і готові використовувати в своїх гібридних війнах навіть смертоносний вірус, від якого самі не захищені. За статистикою захворювань Росія обійшла Китай і займає третю сходинку серед країн світу. І зовсім не боротьбою з COVID-19 стурбовані в Кремлі, а відновленням колишнього імперської величі.

У такій ситуації пом'якшення політичної ізоляції Росії або можливість зняття санкцій, накладених за анексію Криму і розв'язання конфлікту на Сході України, лише переконає провідників агресивної політики з відновлення імперії в безкарності. Для Кремля це буде важлива геополітична перемога над Заходом і сигнал до ескалації нових конфліктів на пострадянському просторі.

У ситуації, що розширюється в країні пандемії і майбутнього слідом економічної кризи для Білорусі це буде означати лише одне - міжнародні механізми і колективні заходи перестануть бути для Кремля стримуючим фактором, а незалежність і територіальна цілісність ще однієї європейської країни, а разом з тим і вся регіональна безпека опиняться під загрозою.

Моніторинг? Це ми вміємо!

У моніторингу iSANS відзначено тренд на скасування санкцій проти Росії в різних комбінаціях - замаскований під гуманітарну турботу про бідніші країни, що борються з COVID-19 або турботу про «падаючу у прірву» економіку країн ЄС.

Спочатку пропаганда зняття санкцій спиралася на лист Генcека ООН про заходи щодо боротьби з пандемією. У ньому був лише один рядок про можливе призупинення санкцій, але саме він став центром листа для російської пропаганди.

Потім, виступаючи на віртуальному саміті G20, Путін в якості заходів по боротьбі з пандемією запропонував зняти «неправові» «односторонні» санкції. І разом з Китаєм за підтримки інших «видатних демократій», нібито для боротьби з COVID-19 Росія спробувала протягнути на Генасамблеї ООН резолюцію про зняття всіх санкцій, які були накладені не Радою Безпеки ООН.

Після того, як резолюція провалилася, російські медіа звинуватили США і ЄС в невдячності, незважаючи на попередні твердження про те, що ніхто в Росії не очікує від Італії, наприклад, на знак подяки за медичну допомогу, підтримку у скасуванні санкцій.

Зараз російські діячі підкреслюють, що пост-коронавірусний світ ще запитає з тих, хто заблокував прийняття рішення щодо зняття санкцій і поставив під удар весь світ, перешкоджаючи боротьбі з пандемією.

Всі спроби Кремля і найнятих ним лобістів, і корумпованих політиків, і чиновників, використовуючи момент, коли світ бореться з пандемією COVID-19, зняти з Росії санкції є незаконними і підпорядковані лише одній меті – уникнути відповідальності за порушення міжнародного права, за конкретні злочинні дії проти України, змусити усіх забути про те за що саме ці санкції були накладені.

Ми повинні дати чітко зрозуміти, що скасування санкцій може статися тільки в тому випадку, якщо Росія відмовиться від порушень міжнародного права, в тому числі від агресії, окупації і порушення прав людини. Тільки від спільних дій з протидії пропаганді та інформаційного впливу буде залежати чи закриється для Росії Вікно Овертона в Європі.

ілюстративне фото: petrimazepa.com