Концепція «молдовенізму» як приклад історичної маніпуляції в політиці

БІБЛІОТЕКА 18.05.2020 Коментарі 0

Говорячи про взаємодію історії та політики в Молдові, треба звернути особливу увагу на концепт «молдовенізму». Ця, на перший погляд, суто історична концепція вже сто останніх років впливає на політичні процеси в Молдові. Цікавою особливістю «молдовенізму» є той факт, що він не є автохтонним продуктом, а є результатом зусиль радянських академіків обґрунтувати претензії Радянського Союзу на територію між Прутом та Дністром, більш відомою, як Бессарабія.

Ця територія, яка до початку ХІХ століття належала Молдовському князівству, в 1812 році були анексована Російською Імперією і входила до її складу до 1917 року. Після розвалу імперії в 1918 році, Бессарабія приєдналася до Румунії, яка була сформована в 1859 році, як результат об’єднання Молдовського та Валашського князівств.

Радянський Союз ніколи не визнавав Бессарабію румунською і висував претензії на ці терени.

Для обґрунтовування цих зазіхань і з`являється молдавський народ, який отримує свою автономну республіку у складі УРСР. Радянська пропаганда демонструвала це як справедливість СРСР, яка, на відміну від «боярської Румунії», дає можливість всім націям розвиватися. Що цікаво, в перші роки в молдавській автономії мова практично не відрізнялася  від тої, що була по той бік Дністра. Однак використовувалося більше елементів з місцевих говірок.

Політика змінюється в 1930-х роках, коли стало зрозуміло, що опиратися на діалект не є достатнім для створення молдавської мови.

Тоді і був запроваджений  новий правопис, нашпигований великою кількістю русизмів з використанням російської версії кирилиці, замість звичного латинського алфавіту. Багато з науковців були репресовані за просування «румунського націоналізму»  або як «румунські шпигуни». Також починається  жорстка кампанія по просуванню ідеї існування молдован  як окремого етносу, висування різних радикальних теорій: від походження румунів та молдован від різних стародавніх племен до зачислення молдован в слов’яни. Для цього вченим потрібно було займатися справжньою еквілібристикою, щоб ігнорувати всю існуючу історичну базу, яка доводила зворотне.

Починаючи з 1950-х років, змінюються наративи і мова вже починає йти про молдован як колишніх румун, які розвивалися в інших умовах.

Ця зміна сталася на фоні нових зовнішньополітичних умов. В 1940 році Бессарабія знов зазнає анексії з боку СРСР і на її теренах з’являється  Молдавська РСР. З 1947 року Румунія стає союзницькою державою по комуністичному блоку, але питання історії залишили свій слід і так у дуже складних відносинах двох соціалістичних держав.

З розвалом Радянського Союзу на деякий час «молдовенізм» пішов у минуле.

Саме національно-визвольний рух, який привів до проголошення незалежності Молдови, починався як рух за визнання населення Молдови частиною румунського етносу.

Повернення «молдовенізму» в інформаційне поле країни сталося вже за часи правління Партії Комуністів Молдови на чолі з Володимиром Вороніним.

Але воно було більш схоже на спробу легітимізації встановленого режиму, продовження історичної традиції МСРС як частини його політики повернення в СРСР, що обіцяв Воронін молдавським виборцям.  І хоча на початку були перекоси на кшталт «молдо-румунського словника»,  вже під кінець правління молдовських комуністів, в 2008 році, Маріан Лупу, друга на той момент людина в партії, говорить, що «румуни та молдовани - то один народ». Більш радикальні варіанти ідей залишилися маргіналам.

Справжній ренесанс «молдовенізму» і формування його сучасної  форми стався вже після 2010-го року.

Пов’язаний він з появою на політичній арені партії соціалістів Молдови і її лідера, теперішнього президента Республіки  Молдова, Ігора Додона, та початком пропагандистського наступу Росії. Новий «молдовенізм» став частиною московського антизахідного меседжу, з акцентом на давні братерські стосунки з Росією. На підтримку цих тез виділяється  багато коштів як партією так і особисто президентом Додоном. Так, минулого року, при підтримці останнього був знятий 3-х серійний документальний фільм «Історія Молдови», що висвітлює історичний період від кам’яної доби до сучасності. Окрему увагу автори приділили ХХ століттю і подіям Другої Світової війни.

В сучасній інтерпретації «молдовенізм» формується навколо тези про існування  молдавського народу, який походить від даків, має давні дружні зв’язки з Росією, свої давні традиції, основою  котрих є сім’я і православ’я.

Румуни і молдовани - то різні народи, які з часів даків формувалися різними шляхами і які здавна воювали між собою.  При цьому ігноруються документи, що підтверджують схожість і культурну єдність населення всього регіону, який займають сьогодні Румунія і Молдова.

Велика увага надається дружбі з Росією, яка звільняла молдован і від турків, і від німців, і зараз є головним другом і безкорисним партнером Молдови. 

При цьому виносяться за дужки будь-які моменти, які можуть заплямувати образ «східного друга»: анексії, репресії, депортації і голод.

Щодо румунів - все навпаки. Особливо це стосується історії ХХ століття і Другої світової війни.

Так, минулого року молдовським інтернетом поширювалося відео, де румунів навіть звинувачували у геноциді молдован. За приклад бралися повстання, які охопили Бессарабію в 1920-х роках і які насправді мали соціальний характер, викликані проблемами інтеграції регіону з однієї економічної системи в іншу. Однак у ролику повстання були показані як такі, що мали етнічний характер, а дії румунської армії -  як спланована акція по знищенню молдован.

Чому саме румуни стали жертвою демонізації?

Румунія сьогодні є головним партнером Молдови на шляху до євроінтеграції. Для звичайного громадянина Румунія і ЄС об’єднуються в один образ. Тому, створюючи негативний образ західного сусіда, він автоматично переноситься і на всю Європу. Схожий принцип використовує Росія, коли розповідаючи  про напад нацистської Німеччини на СРСР в 1941 році, говорить про навалу всієї Європи. Негативні почуття, які викликає історична травма, переносяться на всю Європу і на сучасний ЄС. Тому анти-румунські історичні меседжі транслюються поряд з критикою сучасного ЄС.

Коли слухати спочатку про румун, які нібито вивозили промисловість і людей під час Другої Світової Війни, а потім про те, як ЄС, МВФ і Сорос «розорять Молдову» у випадку інтеграції в європейське співтовариство, у глядача формуються потрібні погляди.

Прикладом цього може послужити інцидент, що стався 2018 році, коли в сторіччя об`єднання Бессарабії з Румунією деякі місцеві ради виступили з символічним закликом до нового об`єднання. Це викликало обурення на півдні країни, особливо в Гагаузії, де були скликані з`їзди місцевих депутатів (що дуже нагадує подібні з`їзди депутатів південного сходу України, які проходили після обох майданів), де народні обранці ділилися своїми побоюваннями, що зводилися до приходу так званого «румунського жандарма».

Сьогодні більшість громадян Молдови вважають себе молдованами, а своєю мовою – молдовську, хоча вона звучить однаково як у Бухаресті, так і в Кишиневі.

Та все ж відсоток людей, які вважають себе румунами, зростає з кожним роком. Згідно з останнім  переписом, він піднявся  з 0,1 %  - в 2004 до 7% - в 2014. Молодь все більше бачить себе румунами. Досліджуючи історію Молдови, неможливо не говорити про Румунію та спільність культур населення цього регіону, про що говориться і в літописі  Мірона Костіна і навіть у творі Дімітрія Кантеміра «Опис Молдови», який дуже люблять цитувати прихильники «молдовенізму», опускаючи при цьому сторінки про спільну культуру і коріння Молдови, Валахії і Трансільванії. Однак завданням концепту «молдовенізму» не є завдання відповідати на ці запитання.

Він продовжує виконувати ту місію, заради якої колись був створений: відокремлення території Молдови від Європейского простору, частиною якого він історично був, і посилення впливу Москви у Чорноморському регіоні.

Дуже іронічно, що Росія, яка завжди звинувачує інших у штучному створенні українців та білорусів у ХІХ-ХХ столітті, сама сприяє живленню безпідставної ідеї існування вигаданого у 20-х роках минулого століття народу.

Руссу Роман

вказаний матеріал підготовлено автором для участі у міжнародному круглому столі «Історична політика між Балтикою та Чорним Морем», 29 квітня 2020 року. Публікується в рамках інформаційного партерства. 

ілюстративне фото:digi24.ro  

 

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com