Війна вже в Польщі

Анджей Клімчак

Польський журналіст, спеціалізується на східних питаннях, головний редактор «Форуму журналістів». Член головної ради Спілки журналістів Польщі (SDP), ініціатор та учасник багатьох міжнародних медіапроектів

Час від часу можна почути, як один із відомих європейських політиків каже, що не вірить у напад Росії на жодну країну НАТО. Нещодавно президент Анджей Дуда також поставив під сумнів такий сценарій. Що ж, це лише видавання бажаного за дійсне президентом та іншими політиками ЄС, оскільки війна з країнами НАТО уже розпочалася. Найзапекліші бої точаться у Польщі.

Це не війна із застосуванням артилерії, танків і ракет – хоча останні вже були помічені на території Польщі. Йдеться про пропагандистську війну, цілі якої гранично зрозумілі. Насамперед ворог хоче погіршити або навіть розірвати позитивні відносини між країнами НАТО й Україною і створити взаємні ворожі відносини. Це добре видно зі звітів, описаних по обидва боки кордону, які були затьмарені протестами транспортників, а тепер і фермерів, до яких приєднуються інші професійні групи. З обох боків кордону часто можна почути звинувачення, що лунають із вуст деяких протестувальників і тих, хто стоїть на протилежному боці. Польські й українські політики іноді звинувачують один одного в недоброзичливості, використовуючи епітети та погрози, яких у мові політиків чи дипломатів ніколи не повинно бути. Тим більше, що ми говоримо про стратегічних партнерів, які переслідують одні й ті ж цілі. Деякі журналісти також вносять свій вклад у розбрат. Велика кількість негативної, неточної або односторонньої інформації призводить до того, що реципієнти втрачають здатність судити про те, що є правдою, а що пропагандою фейкових новин.

Схоже, що Росія досягнула певних успіхів у цьому напрямку, «підвищивши» температуру протестів у Польщі та їх оцінку в Україні. У країнах НАТО вибудовується наратив, що фальсифікує факти, звинувачує Україну та показує збитки для Європи в результаті, наприклад, продажу чи транзиту сільськогосподарської продукції.

Ще однією метою Росії є поляризація суспільств у країнах НАТО. Войовничий характер таких дій Росії найяскравіше простежується в Польщі. Наростаючий соціальний розкол, дедалі жорстокіша політична боротьба, яка полегшує Росії ослаблювати державу. Також цілком зрозуміло, на які теми ініціюються дії для розколу суспільств. У Польщі однією із таких тем незмінно є питання Волині й історичних поселень. Іноді риторика оцінювання історії не обмежується лише очікуванням і необхідністю зведення рахунків з минулим, а й оцінкою тих подій у спосіб, шо сприяє наративу однієї зі сторін, але поперемінно викликає сильний спротив з боку польських чи українських кіл, які не погоджуються з тією чи іншою оцінкою історії. Часто інформація про важке минуле обох країн настільки абсурдна, що може свідчити лише про дурість або навмисні дії. В обох випадках пропаганда Росії намагається розділити якомога більше громад і націй. Ця війна стосується не лише Польщі й України.

Нещодавно президент і представники французьких спецслужб виступили з офіційним зверненням до громадськості з проханням звернути увагу на людей, які будуть агітувати на теми, які є суперечливими в цій країні та можуть призвести до соціальних розколів. Звісно, йдеться про діяльність російської агентури у Франції.

У країнах НАТО все частіше лунають попередження про шкідливу пропаганду, яку розповсюджує Росія. Країною, яка найбільше потерпає від таких атак, є Польща.

28 лютого з посиланням на сайт Центру безпеки польського  уряду – wp.pl опублікована інформація під назвою: «RCB попереджає. Акція Росії проти Польщі»

Там ми читаємо, серед іншого, про методи роботи російських агентів впливу: «Меседжі також служать для того, щоби показати Польщу та інші країни Європейського Союзу як «зону хаосу та дефіциту», в якій винувата Україна та дії урядів, які думають лише про «інтереси США» та «київського режиму», а не про долю своїх громадян. Водночас Москва докладає зусиль, щоби подати протести як подію «суто антиукраїнського» характеру».

Далі в матеріалі йдеться: «У цьому спотвореному баченні реальності поляки, як кажуть, «повсюдно» виступають проти постійної підтримки Києва з боку Варшави та нібито демонструють «дедалі сильніші» проросійські настрої».

На щастя, це російське бачення далеке від реальності. Поляки продовжують підтримувати Україну, допомагаючи її громадянам, які втекли від війни та опинилися на західному кордоні. На жаль, ці хороші приклади взаємовідносин з'являються рідше, ніж епізодичні, але з негативним відтінком.

Війна в Польщі триває. Ризики чітко визначені. Хвиля різноманітних протестів стає все сильнішою і сильнішою, дії Кремля стають дедалі помітнішими, і стає все більш імовірним, що в рамках провокації в Польщі будуть заявлені перші загиблі.

Так само, як Україна потребує постійної військової підтримки, Польща потребує підтримки у боротьбі з російськими провокаціями і пропагандою. Інші країни також повинні продемонструвати цю підтримку. Цю підтримку має проявити сама Україна та сама Польща, намагаючись вирішувати навіть найскладніші проблеми дипломатичними зусиллями, а не конфронтацією, якою так переймається ворог.

Анджей Клімчак, польський журналіст, спеціалізується на східних   питаннях,   головний редактор «Форуму журналістів». Член головної ради Спілки журналістів Польщі (SDP), ініціатор та учасник багатьох міжнародних медіапроектів

Колаж ukrayina.pl