Велика нафтова війна проти росії. Початок

У відповідь на обмеження Заходом цін на російську нафту у москві готують власні контрзаходи. Жодних «цінових стель» рашисти визнавати не збираються. А як далеко вони готові зайти у цьому протистоянні, світ скоро побачить.

Речник російського фюрера пєсков зазначив, що ця ситуація не вплине на перебіг так званої «сво» в Україні, адже росіянська економіка має усе необхідне для забезпечення пов’язаних із нею потреб. А ще кремлівці традиційно повідомили, що після такої підступності з боку Заходу світові енергетичні ринки обов’язково будуть дестабілізовані, і всім варто очікувати на галактичну катастрофу.

Заборона й обмеження

У ЄС заборонили морські перевезення російської нафти з 5 грудня, а з лютого – і нафтопродуктів. Паралельно (після запеклих дискусій) погодили цінову стелю на купівлю нафти російського походження – 60 доларів за барель.

Минулого тижня – не лише країни ЄС, але й «Велика сімка» й Австралія узгодили граничну вартість купівлі нафти з рф. У подальшому цінову стелю планують час від часу переглядати. Мета цих заходів – максимально скоротити доходи москви від нафтоекспорту, а отже і коштів, необхідних для продовження війни в Україні.

Виняток зроблено лише для країн, через які пролягає нафтопровід «Дружба» – Угорщина, Чехія та Словаччина ще певний час ним користуватимуться. Якщо чергові обстріли по Україні не завадять цю нафту прокачувати.

Очікується, що після початку дії європейського ембарго на морські постачання обсяг рашанафти до ЄС зменшиться на 90%. Якщо врахувати, що донедавна рф майже половину свого нафтоекспорту спрямовувала до країн Євросоюзу (за даними росмитниці – 108 млн тон), удар має бути доволі відчутним.

Тим паче, що Штати та Канада запровадили ембарго щодо російської нафти цього року, але значно раніше. А найближчим часом відмовитись від імпорту нафти з рф планує й Великобританія.

Чому така висока стеля?

Запроваджена нафтова стеля справді виглядає не надто переконливо. Адже собівартість рашанафти становить в межах $20-40 за барель. А ціна на Urals коливається в межах $60-65 за барель. Тож схоже, що московія не сильно і втратить від запроваджених обмежень. Тим паче, що тих же $60-70 за барель росіянські урядовці закладали й у план доходів на наступні три роки.

Встановленою «стелею» ЄС прагнув зберегти постачання російської нафти на світові ринки, уникнувши різкого стрибка цін у разі раптового припинення росією нафтоекспорту. І з часом цю планку у принципі можуть знижувати, прикрутивши московії потік експортних надходжень.

У росії заперечують реальність

Стелю цін на нафту москва не прийме і дотримуватись не буде, навіть якщо доведеться скоротити видобуток, заявив віце-прем’єр рф Олександр Новак.

На практиці уряд планує... заборонити російським компаніям торгувати нафтою із застосуванням цінової стелі. Просто та майже елегантно!

Власна відповідь є і в рашафюрера: путін заявив, що до країн, які братимуть участь у схемі цінової стелі, росія нафту не постачатиме. Це підтвердили і в уряді рф. Здавалося би, за високої стелі нафту можна і продавати, проте є висока вірогідність, що «гордий» бункерний дідок вирішить: нема чого принижуватись, постачати їм нафту не будемо. Насправді це своєрідний «постріл у ногу», але хто би то росіян відмовляв?

Також рашисти вихвалялись, що вже підготували цілий пакет контрзаходів, за допомогою яких долатимуть «світову змову» проти них.

Зокрема, у відповідь на відмову світових страховиків (вони зосереджені переважно у ЄС та Британії) працювати з постачаннями, які виходять за межі цінової стелі росіянці повідомили, що створили власну «потужну перестрахувальну компанію». Її активи гарантовані державою (цікаво, хто взагалі зв’язуватиметься з державою-терористом?). І тепер росіянським страховикам треба домовлятися з дружніми отримувачами нафти, щоби цю перестрахувальну компанію визнавали в інших країнах.

Ще одним варіантом є залучення пулу страхових компаній з азійського регіону, насамперед з Китаю. Але це станеться у випадку, якщо країни Азії будуть у цьому безпосередньо зацікавлені.

Як воно піде, ще поки не зовсім зрозуміло, проте Туреччина через контрольовані нею протоки охоче пропускає танкери з російською нафтою та їхньою ж страховкою. Натомість від нафтовозів з іншими страховиками Туреччина почала вимагати додаткові підтвердження їх забезпечення і покриття ризиків. Через це біля Босфору і Дарданелл утворилась черга з близько двох десятків танкерів, які хотіли би вийти з Чорного моря через протоки. Іронія полягає в тому, що чимало цих танкерів перевозять казахстанську нафту, яку трубами помпують до російських портів. Питання з ними мало би незабаром вирішитись, але незручності вже розпочалися.

Пробили дно, проб’ють і стелю?

Ще одним тузом у рукаві росіянців став «тіньовий флот», який вони почали формувати ще на початку року (можливо, передбачивши ситуацію з нафтовим ембарго). Тільки за цей рік рф придбала понад 100 танкерів, які незабаром мали бути списані.

Традиційно, нічого нового московити не придумали – такий флот зі старих танкерів вже мають Іран і Венесуела: обидві країни вже давно перебувають під нафтовим ембарго. Там нафтоекспорт відбувається за допомогою різноманітних фокусів, таких як змішування їхньої нафти із сировиною з інших країн, перевантаження на інші судна, підробка супровідних документів тощо.

Попри складність, дорожнечу і сповільнення процесу, ці методи усе ж працюють. І росіянці залюбки готові їх застосувати.

- Можливо, будуть бартерні угоди. Припустимо, щоб росія не везла нафту за десятки тисяч кілометрів, а могла бартером передати її іншій компанії-перевізнику, те саме зроблять і в тому дальньому краї. До речі, ці бартерні схеми дуже добре скорочують логістику та час доставки нафти. Припустимо, Венесуела постачає нафту нашим покупцям, а ми – покупцям Венесуели десь тут, ближче до Європи. Щоби фізично не ганяти два танкери один у напрямку до іншого, – пояснив Андрій Листовський, гендиректор Фонду енергетичного розвитку.

Чого чекати від терористів

Не таємниця, що найбільші сподівання росіянці покладають на азійські ринки, якими вони дуже хотіли би замістити втрачений ринок Євросоюзу. Проте хоч Китай та Індія ніби й декларують готовність і надалі купувати значні обсяги рашанафти, проте останнім часом вони отримували її з суттєвим дисконтом (до 30%) від світової ціни.

Зараз, після вступу в дію ембарго, Китай та Індія не поспішають викуповувати надлишки російської нафти. Адже про наслідки за порушення «цінової стелі» попереджені усі країни. Тож Пекін наразі зайняв очікувальну позицію – хоче оцінити, які загрожують вторинні санкції, чи можна виторгувати якісь пільги тощо. У Делі також не поспішають – сусідні азійські країни, яким теж потрібен ринок збуту, вже обіцяють суттєві знижки на свою нафту.

У цій ситуації найбільші побоювання традиційно викликає непередбачуваність поведінки «мавпи з гранатою», яку намагаються приструнити.

Адже якщо декілька іржавих «корит» привезуть незастраховану російську нафту під якийсь порт чи важливу протоку, і їх там довго не пропускатимуть, рашатерористам нічого не вартує влаштувати одну-дві екологічні катастрофи із витоками нафти, щоби спробувати переконати опонентів бути більш «гуманними».

Це мало чим відрізняється від ядерного чи іншого шантажу, який так полюбляє москва. Але, як і в інших випадках, усе залежатиме від твердості та рішучості світового співтовариства протистояти державі-терористу.