Валдай-2025: путін робить ставку на війну, пропаганду і репресії, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Посилення паливної кризи в рф, аналіз російської проекту бюджету на 2026 рік та радикальний виступ путіна на Валдаї, - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, а також експерти  Антон Оксентюк та Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Аналіз проекту російського бюджету на 2026 рік

29 вересня уряд росії вніс до Держдуми проект закону про бюджет на 2026–2028 роки. Перш за все зі слів міністра фінансів рф Антона Сілуанова стало відомо, що витрати на оборону у 2026 році залишаться на рівні 2025 року, фіксуючи продовження високого військового навантаження як нову норму. Проте реалістичність цього бюджету викликає серйозні сумніви через незбалансованість пріоритетів та сумнівні джерела доходів. Новий бюджет чітко відображає пріоритети кремля: посилення пропаганди та фінансування війни. Так, витрати на державне телебачення у 2026 році зростуть до 106,4 млрд рублів, що на 54% перевищує раніше заплановану суму. При цьому загальні витрати на війну та силовий апарат складатимуть 38% від усього бюджету, хоча практика демонструє, що в реальності ці цифри будуть ще більшими.

Найбільш помітний дисбаланс спостерігається у сфері регіональних субсидій. Загальні витрати на «вирівнювання бюджетної забезпеченості» у 2026 році зростуть до 1,14 трлн рублів. Ці кошти мають виразний політичний характер. Дагестан отримає найбільшу дотацію (117,5 млрд рублів), а т.зв. днр (77,8 млрд рублів) та лнр (55,5 млрд рублів) отримають значно більше, ніж планувалося, підтверджуючи колосальну фінансову вартість окупації. Чечня також отримає на 21,5 млрд рублів більше, що є платою за політичну лояльність. Для порівняння, прифронтова Курська область, що пережила на своїй території бойові дії, отримає лише 3,9 млрд рублів, що вказує на перерозподіл ресурсів на користь політично важливих та окупованих регіонів.

Головний ризик криється у джерелах наповнення бюджету. Уряд різко підвищив план зі збору штрафів, санкцій та відшкодувань збитків на 2026–2028 роки до 936 млрд рублів, збільшивши планові «апетити» в 1,5 рази. Це, по суті, «податкова репресія», спрямована на населення та бізнес, і є прямою спробою компенсувати дефіцит не за рахунок економічного зростання чи скасування дороговартісних воєнних статей, а через фіскальний тиск. Особливо це видно на підвищенні ПДВ з 20% до 22%, яке також має принести кремлю додаткові кошти.

Паливна криза в рф набуває системного характеру

Протягом останнього тижня в росії продовжуються ознаки посилення паливної кризи в результаті інтенсифікації атак українських БПЛА по російській сфері нафтопереробки. Станом на 28 вересня 2025 року, за даними агентства «Сіала», на російських нафтопереробних заводах вже простоювали 38% потужностей з первинної переробки нафти, що еквівалентно 338 тисячам тонн на добу. Цей показник став історично безпрецедентним, перевищивши попередні рекорди простоїв, зафіксовані у травні 2022 та серпні 2024 років. Згідно з оцінками, приблизно 70% цих простоїв є прямим результатом атак українських БПЛА, які вивели з ладу близько чверті (25%) всієї російської нафтопереробки (приблизно 236 тис. тонн на добу).

Серед постраждалих об'єктів є гіганти галузі: «кинеф» у Ленінградській області (другий за потужністю в РФ), Рязанський НПЗ «роснефти» (входить до топ-5), а також Новокуйбишевський НПЗ та Астраханський ГПЗ «газпрома». Постраждали щонайменше 16 із 38 НПЗ, причому багато з них зазнавали ударів неодноразово. Цей фізичний збиток миттєво позначився на виробництві. Випуск бензину за вересень скоротився на 1 млн тонн, а загальне відставання виробництва бензину та дизельного палива від плану склало 10-11%. Як наслідок, дефіцит бензину на внутрішньому ринку досяг критичної позначки – 20% від загального споживання.

Влада рф намагалася використати класичний адміністративний інструмент — заборону на експорт бензину та дизельного палива. Російські нафтовики традиційно експортували до 15% виробленого бензину. Логічно було б очікувати, що заборона створить надлишок на внутрішньому ринку. Проте, як визнав віце-прем'єр Алєксандр Новак, дефіцит не зник, а посилився. Ці заборони, хоч і продовжені до кінця 2025 року, мало чим можуть допомогти в умовах масових вимушених ремонтів. Перевезення нафти та нафтопродуктів залізницею, ключовим транспортним каналом, у вересні 2025 року також впали на 9,6% порівняно з минулим роком. Це падіння прискорюється, що свідчить про системний кризовий стан у паливній логістиці росії.

Наслідки в першу чергу відчутні на споживчому рівні. Найбільш сильно перебої відчуваються в окупованому Криму, Східній Сибірі, на Далекому Сході та Північному Кавказі, тобто регіонах, віддалених від основних переробних потужностей. Хоча ознаки загального дефіциту спостерігаються навіть у російській столиці. Усвідомлюючи неминучість кризи, російська влада була змушена піти на безпрецедентний крок, який вказує на геополітичний тупик: Рада Євразійської економічної комісії (ЄЕК) 30 вересня 2025 року ухвалила рішення обнулити мита на ввезення палива (бензину, ДП) з країн поза ЄАЕС до 30 червня 2026 року. Це означає, що росія, один із найбільших світових експортерів нафти, змушена імпортувати готові нафтопродукти.

Разом із цим слід розуміти, що наслідки ударів по НПЗ є довгостроковими та системними. Незважаючи на імпортні преференції, швидке вирішення кризи є малоймовірним. Росія буде змушена нарощувати імпорт палива, що вимагатиме великих валютних витрат, адже малоймовірно, що Китай, наприклад, продаватиме паливо за ціною, відмінною від ринкової. Тому доки тривають удари БПЛА, спрямовані на ключові об'єкти інфраструктури, і доки Захід підтримує санкції, адміністративні заходи рф лише відтягують неминуче посилення кризи. Це свідчить про те, що українські операції проти російської нафтопереробки є високоточним і стратегічно ефективним засобом тиску на економіку агресора.

Виступ путіна на Валдаї

2 жовтня путін вже традиційно для себе виступив на дискусійному клубі “Валдай”, події, яку кремль постійно використовує для публічної демонстрації своєї актуальної зовнішньополітичної позиції. Цього разу його виступ запам’ятався не традиційною спробою просування "м'яких" наративів, а публічною декларацією радикалізації та незмінності його воєнної стратегії. Ця промова була особливо очікуваною, адже відбулася на тлі різкого посилення американської риторики, включно із заявами про намір надати Україні розвіддані для далекобійних ударів по енергетичній інфраструктурі рф та можливе постачання ракет Tomahawk.

Зазвичай, коли Дональд Трамп демонстрував ознаки потепління щодо України, путін відповідав "мирними ініціативами", аби виграти час та перебити антиросійські настрої. Але замість дещо очікуваної пропозиції про тристоронню зустріч міністрів чи "повітряного перемир'я" (яке могло б зупинити атаки на НПЗ), яка б дозволило путіну знову виставити себе в якості “миротворця”, російський диктатор відповів на заяви Трампа про "паперового тигра" закликом "прийти та спробувати розібратися з паперовим тигром". Він знову повторив агресивні тези про війну проти усього НАТО, пригрозив знищувати тих, хто спробує перехоплювати танкери "тіньового флоту", та іронічно відкинув звинувачення у гібридних атаках дронами проти країн Північної Європи. Навіть потенційне постачання ракет Tomahawk він знецінив, заявивши, що це "ніяк не змінить ситуацію на фронті", хоча раніше подібні кроки викликали гостру публічну ескалацію з боку москви.

Усі ці сигнали свідчать про те, що путін, ймовірно, твердо вірить у близьке наближення власної "перемоги" на лінії фронту, про що йому, за інформацією низки ЗМІ, міг пообіцяти російський Генштаб ще у серпні, обіцяючи прорив фронту протягом 2-3 місяців. Найбільш ймовірно, що саме ця віра дозволяє йому відмовитися від задобрювання адміністрації Трампа та спроб виторгувати додатковий час. Отже, до кінця 2025 року не слід очікувати будь-яких змін у російській позиції щодо переговорів чи деескалації. Навпаки, актуальні гібридні атаки з допомогою дронів проти країн Європи доводять, що москва продовжуватиме радикалізувати ситуацію, посилюючи зовнішній тиск з надією, що громадська думка в європейських країнах виступить за відмову від підтримки України.