Ультиматум Трампа, жорсткі санкції ЄС і дрейф Вірменії від ОДКБ, - огляд політики росії

Ярослав Чорногор

Директор програми російських і білоруських студій аналітичного центру Рада зовнішньої політики "Українська призма". Кандидат історичних наук. Закінчив історичний та економічний факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ультиматум Трампа, найжорсткіший пакет санкцій ЄС та повернення дискусії про вихід Вірменії з ОДКБ - в рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк та експерти Антон Оксентюк та і Ярослав Чорногор представляють новий щотижневий #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

Новий пакет санкцій Євросоюзу

Європейський Союз запровадив безпрецедентний за масштабом і змістом 18-й пакет санкцій проти рф. Цей пакет включає рекордну кількість фігурантів – понад 2500. Новий пакет санкцій охоплює широкий спектр секторів російської економіки, зосереджуючись на енергетиці, фінансах та логістиці.

Серед найважливіших заходів слід виділити зниження цінової стелі на нафту Urals до $47,6 за барель. Це значне зниження з попередніх $60 за барель, яке покликане безпосередньо скоротити доходи російського бюджету від експорту нафти. Хоча, як показує досвід, цінова стеля ефективна лише за певних ринкових умов, її зниження створює додатковий тиск.

Додатково введено заборону на імпорт нафтопродуктів, отриманих з російської сировини. Це стосується не лише прямого імпорту, а й продуктів, що пройшли переробку в третіх країнах, таких як Туреччина та Індія, що є спробою закрити лазівки, які дозволяли обходити попередні обмеження. Яскравим прикладом є ситуація з Туреччиною, де експорт нафтопродуктів до ЄС, отриманих, ймовірно, з російської нафти, значно зріс.

Фінансовий сектор також зазнав суттєвих ударів: санкції проти 22 російських банків, серед них "Т-Банк", "Сургутнефтегазбанк", "Банк "Санкт-Петербург"". Це розширення чорного списку посилює фінансову ізоляцію рф та ускладнює проведення міжнародних транзакцій, відключаючи їх від системи SWIFT. Вперше під санкції потрапили й два китайські банки – Suifenhe Rural Commercial Bank та Heihe Rural Commercial Bank – за співпрацю з росією, що викликало значне невдоволення Пекіна. Це безпрецедентний крок, який може спровокувати відповідні заходи з боку Китаю, однак демонструє рішучість ЄС у боротьбі з обходом санкцій.

Крім того, запроваджено повну заборону на транзакції, пов'язані з "Північним потоком-1" та "Північним потоком-2", включаючи надання будь-яких послуг для вже непрацюючих ниток газопроводів. Цей крок остаточно позбавляє рф надій на відновлення цих стратегічних газопроводів, перетворюючи значні інвестиції в "омертвлений капітал", що є колосальною економічною втратою.

Посилено санкції проти "тіньового" флоту, кількість танкерів, що потрапили під санкції, збільшилася з 339 до 444 одиниць. Метою є ускладнення транспортування російської нафти та нафтопродуктів, хоча ринок швидко адаптується до нових реалій, шукаючи обхідні шляхи.

Також відбулося анулювання дозволу на імпорт російської нафти до Чехії трубопроводом "Дружба", хоча Чехія вже фактично не використовувала цей маршрут, отримуючи нафту через Трансальпійський трубопровід. Це рішення має символічне значення, підкреслюючи прагнення ЄС до повної відмови від російських енергоресурсів. Нарешті, включення російської СПГ-компанії до санкційного списку посилює тиск на газовий сектор, ускладнюючи реалізацію нових проектів СПГ та доступ до міжнародних технологій і капіталу.

Незважаючи на значний масштаб, миттєвого колапсу російської економіки від цього пакету санкцій очікувати не варто. Росія протягом останніх років продемонструвала певну адаптивність до санкційних режимів, переорієнтовуючи експортні потоки та фінансові зв'язки. Однак, стратегічна мета ЄС полягає не в одномоментному ударі, а в поступовому, але неминучому виснаженні ресурсів та руйнуванні довгострокових економічних перспектив.

Прямими наслідками стануть зниження доходів бюджету: зниження цінової стелі на нафту та обмеження експорту нафтопродуктів безпосередньо вплинуть на наповнення державного бюджету, змушуючи уряд переглядати видатки та збільшувати внутрішні запозичення. Втрата преміальних ринків є ще одним значним ударом, адже повний доступ до європейського ринку нафтопродуктів буде закритий. Це призведе до необхідності збільшувати знижки для азійських покупців, що різко знизить маржинальність експорту та негативно позначиться на фінансовій стійкості нафтовидобувних компаній. Проблеми з інвестиціями та технологіями лише посиляться: заборона операцій з "Північними потоками" та санкції проти СПГ-компаній ускладнять залучення довгострокових інвестицій та доступ до сучасних технологій, що є критично важливим для розвитку нафтогазового сектору. Одночасно зростуть витрати на логістику через посилення санкцій проти "тіньового" флоту, що збільшить собівартість експорту та ризики для перевізників.

Крім того, фінансова ізоляція поглиблюватиметься: розширення санкційного списку банків, включаючи китайські фінансові установи, ускладнить проведення міжнародних розрахунків та доступ до світових фінансових ринків. Це посилить залежність росії від обмеженого кола країн, таких як Китай, що може зробити її більш вразливою до економічних чинників з боку цих партнерів.

50-денний ультиматум Дональда Трампа

Останні заяви Дональда Трампа щодо України та рф ознаменували новий виток у складному ландшафті геополітичних взаємин. Його 50-денний ультиматум щодо можливого введення вторинних санкцій проти росії, якщо не буде досягнуто домовленості щодо України, викликає неоднозначні реакції та припущення. CNN зазначає, що такий термін може дати Москві простір для маневру, дозволяючи скористатися успіхами на полі бою та розробити альтернативні дипломатичні ходи. Російські офіційні особи, у свою чергу, демонструють впевненість, заявляючи, що Москва не буде змінювати курс під цим тиском і продовжить переслідувати свої військові цілі, вважаючи себе переможцем.

Поки Кремль публічно не відреагував на ультиматум Трампа, але його риторика та дії свідчать про непохитність. Зампред комітету Держдуми з оборони Журавльов у відповідь на погрози Трампа заявив, що 100-відсоткові мита проти росії та її партнерів у першу чергу послаблять економіку самих США, адже рф постачає критично важливі для них уран, титан та паладій. Це свідчить про глибоку впевненість Москви у власній стійкості до зовнішнього тиску.

Цікавим аспектом є повідомлення The Times про можливу зустріч Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна в КНР на початку вересня, приурочену до 80-ї річниці закінчення Другої світової війни. Ця дата збігається із закінченням терміну 50-денного ультиматуму Трампа, створюючи унікальне дипломатичне вікно. Китайські експерти бачать у цьому потужний сигнал миру та стабільності, якщо лідери трьох держав стоятимуть разом.

Паралельно з цими дипломатичними маневрами, Трамп заявив про початок поставок ЗРК Patriot в Україну в рамках угоди з НАТО, підкресливши, що США отримують платежі в повному обсязі. Це свідчить про продовження військової підтримки Києва, незважаючи на потенційні переговори.

Таким чином, ситуація є багатогранною: з одного боку – спроба США чинити тиск через ультиматум, з іншого – явна неготовність росії йти на поступки, віра у власні сили та готовність до контрзаходів. Можлива зустріч у Китаї може стати як майданчиком для деескалації, так і черговим етапом геополітичних торгів, де кожен гравець намагатиметься відстояти свої інтереси. Подальший розвиток подій залежатиме від здатності сторін до компромісу та готовності йти на реальні поступки, що на даному етапі виглядає малоймовірним.

Індія заявляє про готовність замінити російську нафту

Чи не найважливішим на сьогодні елементом американського ультиматуму та чинником, який дійсно може вплинути на російську позицію, є реакція тих держав, які наразі закуповують більшу частину російських енергоресурсів. Йдеться про КНР, Індію та Туреччину. І якщо у випадку Пекіну шанси на повне припинення закупівлі російських енергоресурсів фактично відсутні, то у ситуації з Делі питання зовсім інше. Слід розуміти, що для рф частка Індії в структурі її нафтового експорту становить близько 35%. І саме на днях індійський міністр нафти Хардіп Сінгх Пурі доволі неочікувано прямим текстом заявив, що його країна може спокійно замінити російську нафту іншими експортерами. За його словами Індія готова до зміни поставок на користь Канади, Бразилії або Гайани, адже вона диверсифікувала джерела поставок енергоресурсів та збільшила кількість країн-постачальників приблизно з 27 до 40.

Раніше Українська призма вже аналізувала стан російської економіки та зазначала, що таким темпами москва лише стикатиметься з посиленням економічного тиску. Це не означає, що вже найближчим часом у російського уряду не буде грошей на продовження війни, але ситуація вимагатиме від кремля продовжувати систематично скорочувати усі інші витрати, які не матимуть прямого відношення до фінансування ВПК та армії. А тому американські вторинні санкції, у випадку якщо Трамп серйозно налаштований реалізувати свій ультиматум, дуже сильно ударять по російським фінансам.

Вірменія відновлює дискурс про вихід з ОДКБ

Заяви прем'єр-міністра Вірменії Ніколи Пашиняна свідчать про те, що Єреван активно переформатовує свою зовнішньополітичну орієнтацію. Найбільш імовірним сценарієм він назвав вихід Вірменії з ОДКБ, а не "розморожування" участі. Ця позиція підкріплюється відмовою від підписання бюджету організації та зростаючим невдоволенням Єревана щодо виконання ОДКБ своїх зобов'язань. Хоча Вірменія заявляє про бажання зберігати дружні стосунки з рф, її дії свідчать про рішучий дрейф від традиційного союзника.

Одночасно з віддаленням від військово-політичного блоку під егідою росії, Вірменія активно шукає нові вектори розвитку. Пашинян відкрито заявив про прагнення вступити до Євросоюзу, визнаючи при цьому складність цього процесу. Більше того, Єреван вже подав заявку на вступ до Шанхайської організації співробітництва (ШОС), пояснюючи це політикою "балансування та збалансованості". Це рішення підкреслює прагнення Вірменії диверсифікувати свої партнерства, включаючи як західні, так і східні вектори.

Таким чином, Вірменія стоїть на роздоріжжі, активно переглядаючи свою геополітичну роль. Відхід від ОДКБ, прагнення до ЄС та ШОС свідчить про намагання Єревана вибудувати багатовекторну зовнішню політику, що дозволить забезпечити власну безпеку та розвиток в умовах мінливого регіонального ландшафту. Це створює нові виклики та можливості як для самої Вірменії, так і для ключових гравців на пострадянському просторі.