Україна та НАТО напередодні вільнюського саміту: думки експертів

Північноатлантичний альянс під час свого саміту у Вільнюсі повинен запустити процедуру пришвидшеного прийняття України у свій склад. А перед її набуттям статусу повноправного члена – відправити туди експедиційний корпус. З таким закликом виступив у своїй колонці оглядач британської газети Times Роджер Боєс.

Як повідомляє ТГ-канал ВВС, ветеран британської журналістики, який працював кореспондентом у Москві ще в 1970-их, вважає, що Альянсу треба поквапитися — тому що в США до влади може повернутися Дональд Трамп.

«Ця війна у Європі відбувається переважно за допомогою техніки, зброї та розвідданих від США, чиї найактивніші союзники – Великобританія, що пішла з ЄС, і Польща – одна із проводирок команди новобранців Євросоюзу, - написав Боєс. – Це підказує, яким чином НАТО потрібно змінити вигляд, сплести воєдино трансатлантичний процес прийняття рішень, розпочати колективно визначати нові загрози з боку путінської росії, побудувати більш інтегрований військово-промисловий комплекс і оволодіти майстерністю формування коаліцій партнерів, які воюють і прагнуть цього».

Для здійснення таких кроків, вважає експерт, НАТО має до року часу. Адже наприкінці наступного року в Білий дім може повернутися Дональд Трамп.

«Якщо це станеться, то Україна більше не зможе розраховувати на теперішній великий обсяг західної військової допомоги», - застерігає журналіст Times.

Задля цього у Вільнюсі лідерам НАТО потрібно відійти від звичних бюрократичних процедур, забути дипломатичні ігри та запустити процес прискореного прийому України.

На його думку, приклад Фінляндії, що влилася у «натівську» сім’ю, засвідчує: за теперішніми процедурами прийом країни, яка повністю відповідає всім вимогам, може тривати близько року.

«Пріоритетом на самміті НАТО є пошук проміжного, але надійного способу забезпечити безпеку України, поки рішення про прийом проходить через парламенти та канцелярії», - вважає оглядач Times.

Із трьох можливих і широко обговорюваних способів – пришвидшене озброєння України, двосторонній договір зі США та відправка в Україну міжнародного контингенту – Боєс вважає найреалістичнішим і найнадійнішим останній варіант.

«Залишається варіант експедиційних сил. Під британським чи польським командуванням, за підтримки США… , ці сили, відправлені за ініціативою НАТО, додали б Україні потужності у проміжку між запрошенням та прийомом. Вони повинні бути достатньо потужні, щоби служити засобом стримування», - написав оглядач.

ВВС припускає, що британський експерт мав на увазі, що такий експедиційний корпус можна скерувати в Україну після закінчення активних бойових дій, але прямо про це не написав.

До думок британського журналіста навряд чи прислухаються всі політичні сили, що зараз перебувають при владі у країнах-членах НАТО. Навіть якщо припустити, що карта вдало ляже на користь офіційного Києва, й Україна отримає пришвидшене запрошення, остаточне рішення може зіпсувати, наприклад, та ж Угорщина. Керівництво останньої явно підіграє своїми діями та заявами кремлю протягом усього періоду повномасштабної війни. А приклад Швеції, яка не може набути повноправного членства через позицію Туреччини, є тому підтвердженням.

Подібними думками поділився з «Белсатом» і політолог Євген Магда.

За його словами, саміт найсильнішого оборонного військово-політичного блоку у світі, що відбудеться за 30 км від білоруського кордону, не омине тему війни в Україні. Повномасштабні бойові дії, що тривають уже 500 днів, росія воліє максимально «роздути» й «інтернаціоналізувати» за межі України. У країнах НАТО це розуміють.

Попри це під час саміту можуть розглянути питання вступу України до НАТО. Президент України Володимир Зеленський навіть попросив президента США Джо Байдена заздалегідь запросити НАТО в Україну, щоби підтримати бойовий дух військових.

Євген Магда каже, що Україну під час саміту до Альянсу не запрошуватимуть. Бо на це немає політичної волі, і навіть Швеція, яку «стримують» Угорщина та Туреччина, ще не пройшла шлях до цього .

«Є декілька факторів, - пояснює Магда. – По-перше, євроатлантична інтеграція України фактично розпочалася наприкінці минулого тисячоліття, у липні 1997 року підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО. Тобто 26 років ми йдемо шляхом до НАТО. Це довгий шлях – і довжина цього шляху свідчить про те, що Україні це дуже важко, що українські політики далеко не однозначно сприймають цю перспективу.

По-друге. Це звернення Володимира Зеленського до американського колеги, на жаль, свідчить про те, що він не дуже добре розуміє, як працюють ці механізми. Він не дуже добре розуміє, що в НАТО в будь-якому випадку є формальний паритет голосів членів. І навіть у Києві в Офісі Президента визнають, що з 31-єї країни НАТО 21-на підтримує вступ України.

Тобто є лише 10 країн, які зараз політично не заявили, що підтримують вступ України до НАТО. Сполучені Штати є серед цих країн, але Сполучені Штати не єдина країна, і навіть якби найменша країна серед членів альянсу цього було би достатньо, щоби Україну не покликали».

«Представники верхівки країн НАТО внутрішньо не готові запросити Україну до альянсу», - резюмує Магда.

Попри це оптимізму Україні не варто втрачати. Директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що без України – найбільшої за територією країни Європи, не вийде жоден інтеграційний проект. Україна буде членом НАТО, але зрозуміло, що не раніше закінчення війни та виконання Україною стандартів НАТО.

Політолог разом із тим не виключає, що деякі країни НАТО, наприклад Велика Британія, Франція чи Польща, самостійно захочуть надати певні гарантії безпеки від себе, а не від імені альянсу.

У Вільнюсі під час саміту з великою імовірністю можуть обговорити і ситуацію в Білорусі, де появилися дві нових загрози: розміщення російської тактичної ядерної зброї та бойовиків прігожинського «вагнера». ТЯО може стати фактором тиску на країни НАТО та фактором дестабілізації на тлі майбутніх парламентських виборів у Польщі та політичної кризи в Литві. А запросини з боку диктатора лукашнка «вагнерівців» є елементом асиметричного впливу, що став «інформаційною зброєю масового ураження».

Євген Магда вкотре наголосив на своїй тезі про те, що «без демократичної Білорусі немає безпечної Європи». І це видно з географічного розташування країни та того, як Білорусь зараз стала «сірою зоною» Європи в політичному сенсі. І цим активно користується росія.