Українсько-угорські відносини та «імперські комплекси» з точки зору країн Вишеградської четвірки та Інтермаріуму

Альянс Інтермаріуму (Міжморя), тобто широке співробітництво країн від Балтійського моря до Чорного моря - це хороший і єдино можливий шлях формування сильного блоку проти російського імперіалізму.

Особливу увагу заслуговує теж співпраця країн Вишеградської четвірки: Польщі, Словаччини, Чехії та Угорщини.

Величезні капітали, останнім часом зосереджені в руках українських олігархів, можуть бути інвестовані зокрема в країни Вишеградської четвірки. Цей блок може акумулювати економічні ресурси і політичну владу для того, щоб протистояти російському військовому імперіалізму. Російський імперіалізм є сутнісним явищем існуючого російського суспільства. Таким чином, західний світ повинен обмежувати Росію. Росія може зрозуміти тільки мову сили і могутності.

Серед країн Вишеградської групи Польща – єдина країна, здатна протистояти російському імперіалізму, з огляду на її репутацію на Заході, розміри країни та її військову силу.

Однак, з іншого боку, польська права політика є негативним фактором. Поряд з цим, треба бачити різницю між польською правою владою і угорською правою владою.

У той час як польська права політика, можна сподіватися, ніколи не приведе до дружби з Росією, угорська – це прокремлівська, пропутінська дипломатія, тому угорська дипломатія небезпечніша, чим польська.

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан ввів нашу країну [Угорщину – ред. ІА «ЗІФ»] до складу Турецької ради, офіційно до Ради співробітництва тюркомовних держав (англ. Cooperation Council of Turkic-Speaking States, CCTS), яка складається з Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Туреччини та Узбекистану. Державами-спостерігачами є Туркменістан і Угорщина.

Чому там отримала місце Угорщина? Це повна нісенітниця, дурість.

Зверніть увагу, що новий прем'єр-міністр Словаччини Ігор Матович здійснив свій перший офіційний візит до Угорщини 12 червня 2020 року. Під час зустрічі з прем'єр-міністром Орбаном останній сказав: «Угорщина – азійська нація і угорці - єдиний народ, що прийшов зі сходу на захід – ми «найзахідніший азійський народ», – саме такі заяви було опубліковано у щоденному журналі «24.hu».

Що означає оголосити наш [угорський – ред. ІА «ЗІФ»] народ «східним» або «азійським»?

Інтернет-журнал «Пештібулвар» (названий в честь історичної частині столиці Будапешта на правому березі Дунаю - річки Пешт) написав кілька місяців тому, 21 листопада 2019 року: «Орбан і Фідес [назва правлячої партії] просуває Угорщину в Євразійське економічне співтовариство разом з Казахстаном і Киргизстаном. Орбан вже пов'язав нашу країну з Росією багатьма нитками, досить згадати про будівництво ядерного реактора Пакш-2 за рахунок гігантського російського кредиту. У разі перемоги на наступних виборах в 2022 р., Фідес об'єднає Угорщину в новий Східний блок. Саме це мав на увазі Путін, коли вже відкрито говорив про наш вихід з Європейського Союзу». [переклад автора з угорської мови].

Якщо поглянути на ставлення угорського народу до українського, то ми [угорці – ред. ІА «ЗІФ»] раніше ніколи не ставилися до України з такою різкою критикою, як теперішний уряд.

Рецепція української літератури в Угорщині склалася на межі 19-20 століть, коли видатний автор того часу Іван Франко опублікував в Будапешті свою «Історію української літератури», видану угорською. Крім того, у 1916 році гурток Угорських письменників та істориків видавав журнал угорською під латинізованою назвою «Украніа», у розпал Першої світової війни, щоб познайомити угорських читачів сусідньою українською культурою.

Остання ліберальна демократія функціонувала в Угорщині на межі 19-20 століть, тобто в Австро-Угорщині, коли розвивалася столиця Будапешт, євреї були емансиповані і включені в розвиток економіки і культури.

Потім, після розпаду Австро-Угорщини, незалежна Угорщина пережила кілька тоталітарних, ксенофобських, антиліберальних режимів,

таких як (офіційно названі) «Королівство» при губернаторі Хорті в часи між двома світовими війнами, а потім «соціалістична демократія» при партійному секретарі Кадарі за часів соціалізму, а нині «ілліберальна (тобто антиліберальна) демократія» при прем'єр-міністру Орбану.

Останнім часом, протягом десятиліття «націоналістичного» режиму, середньостатистичний угорець недолюблює українців серед усіх сусідів, як показує соціологічне опитування, проведене за підтримки уряду інститутом громадської думки.

Поточні політичні проблеми повинні вирішуватися дипломатичним і емфатичним підходом, а не загостренням конфлікту, – як писав колишній міністр закордонних справ, професор політичних наук у США Геза Єсенський у своїх нарисах щодо помірного управління конфліктами. Він розробляв «Договір про основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорщиною», який був підписаний 6 грудня 1991 року і набув чинності 16 червня 1993 року.  Він вже не є прийнятою людиною для сучасного політичного режиму.

Прем'єр-міністр Орбан виступив з промовою 23 жовтня 2018 року в Будапешті (на церемонії святкування річниці угорської революції 1956 року проти радянського комуністичного режиму), де сказав, що більше не вважає українсько-угорський договір дійсним. Він заявив, що готовий «прийняти» від України території, які населені угорцями.

В руках нашого [угорського – ред. ІА «ЗІФ»] теперішнього уряду зосереджено багато влади і вони можуть далі керувати нашою країною. В умовах проголошення надзвичайного стану лікарні залишаються під керівництвом армії, тобто конкретною лікарнею керує певний офіцер. А закони, що регламентують такий порядок, залишаються чинними безстроково. Інший аспект теми: ми живемо в епоху комп'ютеризації, інформатизації. У нас існує закон про те, що органи державної безпеки у будь-який момент можуть подивитися будь-яке спілкування в інтернеті, будь-яку розмову громадянина або організації.

В Угорщині працює російська пропаганда

Якось я розмовляв з простою літньою угорською жінкою, яка зовсім не говорила російською мовою. Але вона сказала, що вона добра християнка і молиться за президента Путіна, тому що той добрий християнин.

Російський імперіалізм – це завжди загроза, оскільки російська політика полягає у досягненні домінування над іншими країнами настільки, наскільки їй це дозволять. Росія йшла, йде і буде йти до крайніх кордонів. Що може зупинити її? Коли Росія відчує або побачить, що є межа, «червона лінія», яку вона не може переступити.

В підсумку, всі східноєвропейські країни, Польща, Україна, Литва та інші, мають подібну історичну пам'ять. Деякі країни не мали державного існування століттями. А які територіальні суперечки були? Тріанонський договір був сто років тому, коли Угорщина залишила багато територій. Подібні карти – прояв болючих історичних комплексів. Але сьогодні вони не можуть бути вирішені інакше, ніж через входження в Європейський Союз і зміцнення членства в ньому. Проблеми є скрізь і у всіх. Але ми не можемо знову повернути якісь «історичні кордони».

Фйолдварі Шандор

ілюстративне фото: колаж