У разі агресії проти України лукашенку доведеться рятуватись мінімум у Китаї

Учора Інститут Роберта Лансінга з посиланням на інсайд у «європейській розвідці» оприлюднив інформацію, що росія може готувати теракти у Білорусі, в яких звинуватить бійців полку Калиновського. Мета – змістити акценти теракту в «Крокусі», закріпити «український слід», а головне – змусити лукашенка направити військо в Україну.

Інсайд – справа така. Але є сума фактів, які створюють фон, що кидається в очі.

По-перше, лукашенко зі складно пояснюваним поспіхом дезавуював брехню ліліпутіна, що «терористи з Крокуса рухалися в Україну». Наполягаючи, що у Білорусі терористам місця немає.

По-друге, російські медіа почали наголошувати, що рф закуповує паливо на білоруських НПЗ, зокрема у Мозирі. Фактично, спеціально малюючи на Мозирському НПЗ мішень і легалізуючи його як ціль для атаки. Причому не для дронів, а для «диверсантів/партизан». Я цей сюжет докладно розбирав.

По-третє, лукашенко раптово здійснив виїзд до Сувалкського коридору та погрався в агресора. Відверта провокація. А лукашенко точно не ідіот, щоби не розуміти, як це буде сприйнято. Спеціально зроблено.

Вчора мінський вождь відвідав Гродно, де багато чого наговорив. Спочатку він заявив мешканцям міста, що Гродно – білоруське місто та його нікому не віддадуть. Потім наголосив на тому, що Білорусь хоче миру, але готується до війни.

Загалом, із росії лукашенку наполегливо сигналять, що вороги в Україні. А ригорович виконує традиційний номер «ой не чує баба» і наполягає, що супостати на заході. І треба боронити союзну державу. Він кістьми ляже, але натовську навалу до росії не підпустить! Ось така він людина!

Логіка маніпуляцій кремля з Білоруссю багатошарова.

По-перше, розсмикати українські війська. На Донбасі росіяни тиснуть, але поступово видихаються. Кампанія посиленого рекрутингу лише розпочалася. Їм потрібно кілька місяців для накопичення сил. Штовхнути Білорусь у війну – це складно, але загострити ситуацію, привести армію в рух, щоб Україна була змушена збільшити присутність військ на північному кордоні (1000 км на хвилиночку), реально. А іще ж кордон з рф від Чернігова до Луганської області. Де можуть імітувати підготовку до наступу на Київ-Суми-Харків.

По-друге, почати активно використовувати повітряний простір Білорусі для атак України «в якості ударів у відповідь». Це прикладне рішення москва може вичавлювати із петляючого ригоровича.

Якщо проаналізувати, коли були сплески дезінформації про «готовність лукашенка напасти на Україну вже завтра», помітна кореляція: у ці моменти росії або був потрібний перепочинок, або вона намагалася перешкодити концентрації українських військ.

Факт у тому, що лукашенку лізти у війну триста років не треба через максимально прозаїчні причини.

Наразі він тихенько монетизує свій проксі-статус в обидві сторони, і санкції не особливо заважають. Наймізерніше – продає «казахський» ліс у ЄС. Влізе у війну – миттєво втратить масу бонусів і ризикує втратити владу.

Білоруська армія має не просто нульові – негативні шанси у випадку контакту з українськими частинами. Білоруські прикордонники взагалі ховаються, побачивши наших.

Серед білорусів війна – максимально непопулярна витівка. Номінально там можна мобілізувати сотні тисяч людей. Але невідомо, кому від цього буде гірше. Хіба що кремль переодягне у білоруську форму мешканців Поволжя та Уралу, бо Кавказ чіпати не можна, а буряти закінчуються.

Перший крок у бік України – автоматично мінус Мозирський НПЗ та ще низка підприємств. Просто у перші ж кілька годин. ФСБшні «партизани» можуть підірвати на заводі щось некритичне з метою імітації та підбурювання. У разі реальної війни українська армія нічого імітувати не буде – анігілює його дуже швидко.

Вибір лукашенка складний, але є.

Росіяни можуть його залякувати всякими неприємностями.

Українці у разі спроби агресії з боку Мінська залякувати не будуть. Рятуватися доведеться мінімум у Китаї. Хоча не факт, що 1) встигне, 2) приймуть.

Олексій Копитко, радник ексміністра оборони України, сторінка у FB