У Києві об’єднали зусилля для протидії російській пропаганді

ВІДЕО 30.01.2020 Коментарі 0

В інформаційній агенції «Укрінформ» 23 січня 2020 року пройшов круглий стіл «Західний фронт інформаційної війни». Організатором заходу стала неурядова організація «Міжнародний центр протидії російській пропаганді» (МЦПРП), яку очолює колишній офіцер зі стратегічних комунікацій Генерального штабу Збройних Сил України Юрій Кочевенко. Команду Центру складають колишні офіцери ЗСУ, учасники бойових дій, добровольці, дипломати, спеціалісти з питань комунікацій, психології, соціології та кібербезпеки, які об’єднали свої знання та досвід для протидії руйнівним інформаційним впливам.

Круглий стіл відкрив директор МЦПРП Юрій Кочевенко. Він відзначив, що російська пропаганда впливає на зміну суспільних настроїв, а отже, і на зміну політики цих країн відносно України та підкреслив, що це є питанням національної безпеки.

«Ми вважаємо, що це питання надзвичайно гостро стоїть для нашого суспільства і ми прагнемо якось підтримати державу та підставити плече у розв’язанні цих складних питань. Наша мета – це формування єдиного європейського інформаційного фронту, щоб дати відсіч російській агресії. Ми хочемо об’єднати зусилля з тими країнами, які, так само як і ми, страждають від інформаційної агресії Російської Федерації. Тому я окремо радий тут вітати представників дипломатичних установ, представлених в Україні», – заявив Юрій Кочевенко.

У своїй промові директор «Міжнародного центру протидії російській пропаганді» презентував аналітичний звіт «Європейські рупори Кремля», який був опублікований на сайті МЦПРП, на «Хвилі» та інших ресурсах. За словами Кочевенко, інформаційна війна – це не лише російські ток-шоу та фейкові новини. Для маніпулювання суспільною свідомістю Кремль також використовує лідерів думок, які несуть наративи та меседжі російської пропаганди, що суперечать  національним інтересам їхніх країн і підсилюють Росію в її агресивних намірах. Юрій Кочевенко відзначив, що меседжі російської пропаганди в Європі також поширюють  природні європейські інституції, серед яких не лише маргіналістично-радикальні, на кшталт «Правої фаланги» у Польщі, але й досить респектабельні, наприклад «Об’єднання підприємців Баварії». Всі вони несуть одні й ті самі наративи – що в Україні точиться громадянська війна, від якої українці вже втомились, а тому її потрібно закінчувати на будь-яких умовах.

«Цілі РФ в Європі щодо України в першу чергу пов’язані з дискредитацією нашої країни як держави. Це також створення в Європі такого інформаційного тиску на нас, щоб примусити Україну до прийняття домовленостей, які прямо суперечать нашим національним інтересам. Варто сказати, чому так відбувається. Європейські країни демократичні, отже виборці формують еліти, свою владу. І дуже важно, що ці виборці думають. Суспільна думка так чи інакше формує політику», – підкреслив Юрій Кочевенко. 

Директор МЦПРП презентував результати аналізу, який зробили інформаційні партнери Центру – EUvsDisinformation (проєкт European External Action Service’s East StratCom Task Force). Згідно з дослідженням, з 2015 року в європейських ЗМІ було поширено 6000 російських фейків про Україну.

«Це 6000  унікальних повідомлень, кожна одиниця – це контент, а не кількість поширень», – наголосив Кочевенко.

За його словами, серед ключових словосполучень, які використовувались у пропагандистському контенті, превалювали тези про «громадянську війну» та «failed state». Кочевенко підкреслив, що одним з наслідків такої маніпуляції суспільною думкою стала кричуща ситуація з колишнім бійцем НГУ Віталієм Марківим.

«Віталій Марків був засуджений на 24 роки в Італії за нібито вбивство італійського журналіста на Донбасі. Насправді, був створений прецедент, коли захисника України в іншій країні засудили за те, що він захищав Україну. Це було зроблено в результаті успішної інформаційної операції російських спецслужб. У тому числі, журналісти NYT провели глибинне розслідування цієї ситуації, де вказується, що саме російська пропаганда створила умови, за  яких це стало можливо», – відзначив директор МЦПРП. 

Серед інших наслідків російської інформаційної агресії Юрій Кочевенко назвав повернення делегації РФ до ПАРЄ, будівництво «Північного потоку-2», а також останню новину про те, що український Тризуб потрапив до переліку символів, які згадуються у британському посібнику-керівництві проти екстремізму, виданого поліцією для вчителів і лікарів.

«Яким чином Україна має на ці виклики реагувати? Чи повинні ми діяти симетрично чи асиметрично, на що ми маємо ресурс, а на що не маємо? Чи є у нас шанси перемогти росіян на західному інформаційному фронті, яким чином нам потрібно діяти, чи потрібно нам створювати телеканали чи йти іншим шляхом? Чи потрібен нам єдиний координаційний центр, орган, який би скеровував наші дії, чи нам достатньо обмежитись аналізом і дослідженнями того, що робить Росія в країнах східної і західної Європи?», – з такими питаннями звернувся директор МЦПРП Юрій Кочевенко до присутніх. 

Микита Потураєв: «В Європі йде систематична дискредитація України, ЗСУ, ветеранів та добровольців»

Першим обговорення проблеми почав заступник голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, народний депутат Микита Потураєв. Він відзначив, що вважає ініціативу зі створення МЦПРП дуже своєчасною, важливою і корисною для України, тому що поточний стан викликає неабияке занепокоєння.

«Насправді, ситуація з Віталієм Марківим не є поодинокою. Ми пам’ятаємо затримання інших українських військовослужбовців, добровольців. На щастя, в переважній більшості, випадок з Марківим  – він негативно унікальний. На жаль, там дуже непроста ситуація, але вона свідчить про системну роботу. Вона може використовуватись як приклад того, що відбувається, коли в країнах західної Європи йде системна робота з дискредитації України, з дискредитації ветеранів, українських Збройних Сил, добровольчих підрозділів, ветеранського руху. Що відбувається там, де перемагають політичні сили, які йдуть під прапорами не просто співробітництва, а дружби з РФ – це абсолютно показова історія. І якщо цьому системно не протидіяти, то ми будемо постійно в небезпеці», – наголосив Микита Потураєв.

 Нардеп також відзначив, що Україна не має, і у найближчому майбутньому не матиме мільярдів доларів, які РФ витрачає на те, щоб просувати свої пропагандистські меседжі, спрямовані не лише проти нашої країни, а взагалі, на дестабілізацію післявоєнного світового порядку. Заступник голови комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики звернув увагу на останні ініціативи в  РФ, серед яких найнебезпечнішою є відмова від принципів верховенства міжнародного права в Росії.

«Повертаючись до ініціативи, яку ми зараз обговорюємо: я переконаний, що у громадсько-державної співпраці ми можемо боротися з російською пропагандою в Європі. Ми маємо не лише концентруватися на тих втратах та небезпеках, які має Україна. Я переконаний, що ми маємо також просувати ідеї загальні небезпеки російської політики для європейської демократії, ЄС, і не лише для Європи, а взагалі, для всієї співдружності демократичних країн у всьому світі. Тому що жодна країна зараз не убезпечена від російських інформаційних атак, провокацій, підривної роботи. Жодна, починаючи зі Сполучених Штатів і  закінчуючи кожною європейською країною… В цій справі, по тих питаннях, які ми зараз обговорюємо, я аж ніяк не оптиміст. Але я вважаю, що ми маємо боротися, по більшій частині вже знаємо, в якому напрямку треба йти, якими інструментами, і ми маємо це робити», – наголосив Микита Потураєв. 

Дмитро Громаков: «Маємо шукати партнерів та формувати координаційні структури»

Юрій Кочевенко звернувся до керівника дослідницьких проєктів центру «РАНД» Дмитра Громакова  з питанням: «Я знаю, що ви людина близька до переговорних процесів, часто буваєте в Мінську як експерт, долучені до певних процесів, пов’язаних з ТКГ. На вашу думку  – наскільки дії російської пропаганди в Європі впливають на те, як поводять себе наші західні партнери, зокрема, в Мінську? Наскільки це впливає на перебіг мирного процесу, який відбувається?».

Відповідаючи на це питання, Дмитро Громаков відзначив, що російська пропаганда, яка існує навколо мирного врегулювання, приховує сутність подій, що відбуваються. Тож доступ до реальної інформації мають поодинокі політики на Заході, тоді як доступ до фейкової та фонової інформації мають практично всі. Через це політична доцільність перемагає правду, а Україна, як найбільш контрольований елемент, отримує тиск з боку західних партнерів.

«Інформаційний супровід цих процесів давно є наріжним каменем організації переговорів. І це підтверджують останні події, які регулярно відбувалися після Мінських зустрічей та зустрічі у Нормандському форматі, коли РФ наполягає на закритому режимі, а потім сама ж порушує цей режим заради того, щоб створити необхідний контекст, інформаційний фон для просування своїх наративів. Наша позиція завжди була та залишається чіткою: ми повинні мати власний інформаційний супровід, і розробити власні правила переговорного процесу, зробити його більш відкритим, більш виразним з точки зору позиції України. Тобто якщо вже домовились, то суспільство має знати, про що ви домовились. Щойно уряд або відповідальні чиновники починають грати у цю таємну гру, вони починають лити воду на млин фейків, які можуть створюватись російськими засобами пропаганди на Заході», – відзначив Дмитро Громаков.

Керівник дослідницьких проєктів центру «РАНД» наголосив, що російська пропаганда – це не лише фейки. Вона охоплює і створення агентів впливу, починаючи від розуміння, як працює система верифікації інформації у західних ЗМІ.

«У підсумку, ми отримували не зовсім потрібну картину для України у переговорному процесі, і звісно, не зовсім вірний інформаційний фон. Тому з точки зору протидії саме тут нам необхідний більш відкритий переговорний процес, про який говорить вся експертна спільнота, яка вже втомилась або здогадуватись, або отримувати якісь негативні наслідки домовленостей по факту, коли їх вкидає російська пропаганда. Наслідок – ми не маємо можливості підготувати власне суспільство, до чого ми йдемо, ми не можемо пояснити людям, до чого це призведе. Все це створює нервовий і досить напружений соціальний фон, який зображається негативно і на падіння рейтингів влади, і на довірі до влади, і що у підсумку знижує наш мобілізаційний потенціал для протидії будь-яким іншим формам агресії», – підкреслив Дмитро Громаков. 

Також він відзначив, що існує певна проблема через те, що західні медіа та експерти не так популярні в Україні, як того вимагає наш інформаційний запит. Часто-густо українські видання не мають за кордоном ані власних корпунктів, ані ресурсів, щоб дати суспільству об’єктивну картину того, що насправді відбувається на Заході. Через це українці користуються російськими перекладами видань, які наводять не завжди коректні переклади західних експертів, або взагалі, наводять слова експертів, які не існують.

«Кількість неправдивої інформації саме по західному напряму збільшується в рази. Тому ми маємо шукати як мінімум, партнерські організації і почати формувати якісь координаційні структури, які б дозволили нам верифікувати інформацію, входити в інформаційний простір західних країн з нашою експертною думкою, і водночас, споживати з Заходу більш вірогідну інформацію», – резюмував свій виступ Дмитро Громаков. 

Дмитро Золотухін: «Ніхто нас зараз в Європі не підтримує»

Про реальні інформаційні операції, в яких українська сторона могла ефективно протидіяти у взаємодії з союзниками, директор МЦПРП Юрій Кочевенко попросив розповісти колишнього заступника міністра інформаційної політики Дмитра Золотухіна. У якості такого прикладу ексзаступник очільника МІП навів історію з австрійським журналістом Крістіаном Вершютцем, який, перебуваючи на окупованій території, брав інтерв’ю у ватажків проросійських терористів, а потім у Відні заявив, що до нього були погрози з боку українських націоналістів. За словами Золотухіна, тоді злагоджено відпрацював український Посол в Австрії та представникі ВРУ, які зробили ряд жорстких заяв.

Ще один приклад, який навів колишній заступник міністра інформполітики, стосувався інтерв’ю з так званим «головою» ОРДО Денисом Пушиліним, яке оприлюднив польський сайт Onet.pl. Метою цього інтерв’ю була легалізація злочинних формувань на території держав ЄС. Тоді українська сторона також зробила декілька офіційних заяв, після чого редакція польського сайту прибрала інтерв’ю.

Дмитро Золотухін підкреслив, що робота з просування російських наративів продовжується. Зокрема, депутат Бундестагу Ульріх Йоме нещодавно відвідав Донецьк і розповів про необхідність запрошувати представників окупаційних адміністрації Донецьку та Луганську на міжнародні майданчики в Європі, щоб просувати питання миру. Ексзаступник очільника МІПу також нагадав про Віктора Медведчука та створене ним міжнародне міжфракційне об’єднання. У це об’єднання мають увійти депутати українського, російського, німецького та французького парламентів, щоб створити альтернативу виконавчим органам влади під обговорення нормандського процесу і узгодження дій по налаштуванню миру. Золотухін нагадав, що Медведчук вже зустрічався з цього приводу зі спікером Держдуми РФ Володіним, який його підтримав. Експерт також висказав припущення, що незабаром до цього процесу приєднаються також європейські депутати, зокрема, від німецької AfD  (Alternative für Deutschland, Альтернатива для Німеччини), французького  Front National (Національний фронт), італійської «Ліги півночі» та інших політичних організацій Європи.

«Тому, я думаю, нам треба змиритися з тим, що є тренд, поширення вірувань у відновлення миру. Треба припинити з цим боротися і сперечатися, а тому — підставляти Президента України, який каже, мовляв, ми намагаємося встановити мир, тоді як ми заявляємо про боротьбу проти Росії. Ніхто зараз в Європі нас у цьому прагненні не підтримує… Тож нам потрібно перейти в режим так би мовити партизанський в інформаційній війні, і говорити про те, що у Бундестазі є корумповані політики, у французькій нижній палаті парламенту є корумповані політики… Тренд business as usual посилився, і вийшов на довоєнні потужності, і треба просто це врахувати, працювати далі з урахуванням переформатування наших зусиль, не борючись проти млинів і не стоячи проти вітру”, – сказав  Золотухін.

Людмила Долгоновська: «Північний потік-2» – це насправді транзит не газу, а корупції в Європу»

Юрій Кочевенко назвав виступ екс-заступника голови МІП «реалістичним та тверезим підходом», але звернув увагу на те, що у західних країнах суспільна думка все ж таки має значення, саме тому росіяни докладають так багато зусиль для впливу на неї. Директор МЦПРП  звернувся до колишньої керівниці управління стратегічних комунікацій Луганської обласної військово-цивільної адміністрації у 2016-2018 рр, співзасновниці ГО “АНТС” Людмили Долгоновської: «Пані Людмило, у вас чималий досвід в комунікаціях. Коли ви очолювали департамент стратегічних комунікацій Луганської цивільно-військової адміністрації, до вас приїжджало чимало друзів з-за кордону, і в вашій роботі з Ганною Гопко ви багато спілкувались з європейськими парламентарями. Як відчуваєте, у чиєму порядку денному знаходяться європейські еліти, в нашому, російському чи якомусь іншому? І чи є у нас шанс, щоб ті події, які відбуваються, відбувались у нашому порядку денному?».

Людмила Долгоновська відзначила, що кожна держава виходить з власних інтересів. Тому потрібно частіше привозити на Схід України європейських дипломатів та журналістів, та нагадувати їм, що війна триває, щоб це питання не сходило з їхнього порядку денного. Співзасновниця ГО «АНТС» підкреслила, що санкції проти Росії є дієвим механізмом, але досить пролонгованим, а Україна  не має достатньо часу, щоб стримувати російську агресію та не бачити адекватної відповіді західних партнерів на виклик системі світопорядку, який кинула РФ вторгненням у Молдову, Грузію та Україну.

«Це дійсно виклик всій системі міжнародної безпеки і міжнародному праву, і відповідь світу мала б бути сильнішою. Між тим ми бачимо «Північний потік-2», який є нічим іншим, як транзитом корупції, а не газу в Європу. І те потепління  у відносинах Парижу і Моски  дійсно нам нічого доброго не віщує, адже Україна в Нормандському форматі ризикує залишитись одна проти трьох, і з цим теж потрібно працювати», – наголосила Людмила Долгоновська.

За думкою пані Людмили, Україна має зміцнювати коаліцію з країнами Балтії та Польщі, які також усвідомлюють небезпеку сусідства з РФ. Вона акцентувала увагу на посиленні політико-дипломатичних зусиль, як МЗС, так і представництв України за кордоном, а також заходів парламентської дипломатії. Також співзасновниця ГО «АНТС» нагадала про можливості культурної дипломатії, як важливого механізму протидії інформаційній агресії РФ.

«Часто емоційна компонента, яка задіяна саме в пропаганді, може мати ефективну відповідь саме засобами мистецтва, які теж діють на емпатичному рівні»,  наголосила Людмила Долгоновська. 

Крім того пані Людмила нагадала про потенціал української діаспори, який зараз недостатньо використовується. За її словами, за кордоном проживає близько 20 млн українців, з якими потрібно посилювати співпрацю в інтересах нашої країни.

«І звичайно, це нарощення інформаційної присутності України за кордоном. І тут моя суб’єктивна думка, що ми не використовуємо той багатющий скарб, який маємо. Ми живемо серед живих героїв  – це учасники і ветерани російсько-української війни. І цих людей, фільми про них, книги про них, вистави, треба частіше возити за кордон, проводити різні заходи. Тому що це наші герої, а Україна є форпостом  захисту європейської цивілізації…  Тут має бути наш контрнаратив, який полягає у тому, що Україна була, є, і буде! Це – держава з тисячолітньою історією, держава зі своєю нацією, яка кров’ю платить за право на своє існування. Це держава з великим потенціалом і колосальними ресурсами, у тому числі, і людськими. І на цьому потрібно ставити наголос і активно просувати саме такі наративи у західному порядку денному», – резюмувала свій виступ Людмила Долгоновська.

Дмитро Левусь: «Не можна погодитись зі скасуванням іномовлення»

Наступне питання Юрій Кочевенко поставив директору Центру “Український меридіан” Дмитру Левусю: «Я знаю, що ви дещо вже робите практично, в тому числі, і ваші радіопроєкти, так от питання –  наскільки на вашу думку має бути збалансована присутність у цьому процесі громадських структур і державних? Що має робити держава, а що має робити громадськість? Де вони мають діяти спільно, а де кожен з них має йти своїм шляхом? І взагалі, наскільки громадські інституції в цьому процесі мають бути активними, чи вони взагалі, можливо, не потрібні, тільки держава має цим займатись?».

Відповідаючи на питання директора МЦПРП, Дмитро Левусь згадав громадську ініціативу «Бурштиновий шлях», співзасновником якої він є, та ініційований нею круглий стіл «Реінтеграція Донбасу: європейський погляд» за участі послів країн Балтії та Польщі  який відбувся у Краматорську 15 січня.

«Громадськість як раз може робити такі речі на перетині з офіційною дипломатією. Зрозуміло, що державні інституції, державні органи не завжди в змозі або просто в силу логіки існування, або в силу дипломатичності робити такі речі – ініціювати щось подібне, як цього разу зробили ми», – відзначив Дмитро Левусь.

Директор Центру «Український меридіан» також згадав авторську (спільно  з Олегом Лісним) російськомовну програму «Блеск и нищета руського мира», яка спрямована на окуповані території, і частково – на Російську Федерацію. Він навів її як приклад того, що Україна не тільки може, але й повинна впливати на російськомовне населення для просування власного порядку денного.

«Ми не повинні ставати в оборонну позицію, як завжди це робиться. Ми повинні вірити та мати кураж, та атакувати. Правильно пані Людмила сказала щодо діаспори, але крім діаспори є цей масив російськомовного населення, з яким теж потрібно працювати. І за будь-яких умов ми в змозі впливати на нього. Більш того, тут у нас також є союзники – органи державної влади країн Балтії… Погоджуюсь з пані Людмилою з приводу того, з чого складається зовнішній тиск. Він складається з експертного спілкування, з парламентської дипломатії, з офіційної дипломатії і з безпосередньо інформаційного впливу за кордон – те, що називається «іномовлення». І тут не можна погодитись з тим, що сталося в нас з тим іномовленням… Це та основа, коли буде хоч якесь примітивне знання у  широкому загалі на Заході, в Європі, країнах Балтії. Уже після цього там може працювати і експертна дипломатія, і експертне середовище, буде набагато легше працювати, бо буде сформований певний український погляд. Коли немає іномовлення, то про що можна говорити?»,  – поставив риторичне питання Дмитро Левусь.

Співзасновник ГО «Бурштиновий шлях» також підкреслив, що Україна має переносити інформаційні дії на території противника та навів приклад постанови 10125, яку прийняла ВРУ VIII скликання. Це «Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, національних парламентів держав світу щодо засудження порушення прав корінних народів у Російській Федерації».

«Хто взагалі може згадати, щоб настільки жорстка постанова була прийнята? І в принципі, абсолютно логічно, якби зараз парламентська дипломатія України, працюючи зі своїми колегами в рамках міжпарламентського діалогу, наголошувала на підтримці цієї постанови і прийнятті національними парламентами аналогічних постанов… Цю хвилю можна і зараз підтримати, бо постанова нікуди не поділася і звернення це є. Більше того, для Росії це болюче питання… Якщо підсумувати, то дійсно, для нас важлива зараз така узгоджена робота в інформаційному плані, як формування військових операцій з декількох «родів військ»: це і парламентська дипломатія, і експертна дипломатія, і створення певного інформаційного поля, бо скасування іномовлення –  це не вірно. Ну і кураж, і перенесення бойових дій на ворожу інформаційну територію. А союзники там є, дійсно є, і з ними можна продовжувати працювати. Європа – це не щось єдине-ціле, там є на кого спиратись», – завершив свій виступ Дмитро Левусь.

Думки експертів щодо доцільності створення Центру протидії російській пропаганді

Друга частина круглого столу «Західний фронт інформаційної війни» була присвячена обговоренню доцільності створення неурядової організації МЦПРП. Думки присутніх розділились, експерти висловлювали аргументи як «за», так і «проти».

Початок обговоренню поклав очільник Центру Юрій Кочевенко, звернувшись до всіх присутніх. Він відзначив, що в доктринальних документах НАТО вже зафіксована поява нового простору бойових дій: до суходолу, моря та повітря додався інформаційний простір, який вимагає нових сил та засобів, нових доктрин та стратегій. Також у 2016 році міністр оборони РФ проголосив, що у складі ЗС РФ існують інформаційні війська.

«І розвиваючи цю аналогію, у цьому просторі є своя армія, артилерія, є свою авіація, є засоби масового ураження, є свої ССО, які діють вибірково, але тоді  має бути й Генштаб, який буде ефективно координувати ці дії. Я хочу зазначити, що в цілому ми за п’ять років напрацювали велику кількість фахівців, досвідів, кейсів, і зараз багато хто діє  – хтось займається спростуванням фейків, хтось аналітикою, хтось прямо намагається займатись впливом, проте не має єдиного центру, щоб координував ці зусилля. Бо в Росії він однозначно є. І її  дії тому й ефективні, що керуються, і цю п’ятірню вони можуть стиснути в інформаційний кулак. На жаль, на мою думку, Міністерство інформаційної політики  з різних об’єктивних та суб’єктивних причин не змогло стати таким координаційним центром, воно не змогло об’єднати всі сили, які є у Збройних Силах, у спецслужбах, у громадських структурах. І в мене питання – наскільки потрібен такий Центр, як він мав бути організований, щоб  бути ефективним?» – звернувся до присутніх Юрій Кочевенко.

Директору Центру “Український меридіан” та співзасновник ГІ «Бурштиновий шлях» Дмитро Левусь висказав певну пересторогу щодо створення Центру. На його думку, саме наявність у 2014 році кількох центрів інформаційної протидії додало Україні стійкості та убезпечило країну, адже росіяни не розуміли цієї моделі співпраці.

Ексзаступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін навів приклад роботи інформаційно-аналітичного центру РНБО та урядової комунікаційної платформи «Єдиний голос».  За його словами, обидві ці структури не були інституалізовані. «На даний момент я не вбачаю за можливе такий центр створити», – завершив Дмитро Золотухін.

Керівник дослідницьких проєктів центру «РАНД» Дмитро Громаков не погодився з колегами. Він відзначив, що йдеться не про адміністрування, а про координацію процесу. За думкою Громакова, Центр потрібен для напрацювання наративів, які мають транслюватись у всіх напрямках, координації ресурсів всіх інших центрів та визначення пріоритетів на сьогодні. Це, за думкою експерта, дасть змогу охопити більшу аудиторію та чітко донести головну ідею.

«Саме для цього і вводиться поняття Координаційного Центру. До того ж, не варто забувати, що ми не одинокі у цій війні, і на Заході існують інституції, які цим займаються, такі ж саме громадські центри, які  ми можемо використати у якості ресурсу, і ми зможемо виступати таким саме ресурсом для їх діяльності. Крім того, координація дозволяє правильно розподіляти та вести облік цих ресурсів, тому я вважаю, що Центр має існувати», – підсумував Дмитро Громаков.

Співзасновниця ГО “АНТС” Людмила Долгоновська також висловилась за необхідність єдиного Центру. Вона навела у приклад свій досвід роботи керівницею Управління стратегічних комунікацій Луганської обласної військово-цивільної адміністрації у 2016-2018 роках. За словами пані Людмили, завжди існує декілька центрів офіційної інформації. На рівні регіону це обласне СБУ та управління Нацполіції, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування  тощо.

«Чи повинна ця інформація бути спланованою? Я думаю, так! Чи повинна вона бути скоординованою? Так! Чи повинні ми один одного взаємно підсилювати, бо в кожного своя аудиторія? Безперечно так! Це все свідчить про те, що дійсно, потрібні, можливо деінституалізовані центри, щоб вести сплановану інформаційну політику»,  – відзначила Людмила Долгоновська.

До обговорення також долучився дипломат Вадим Трюхан, який також висказав згоду з діяльністю Центру.

«Я вважаю, що відповідь на питання, чи потрібен такий Центр, однозначно позитивна. Тому що майже шість років війни, на жаль, наша держава не спромоглася наладити координацію зусиль громадських діячів, органів влади та експертів у протидії російській пропаганді. Цей монстр, який створили на основі декількох міністерств, який очолює пан Бородянський, займає ту ж позицію, що раніше Мінстець (Міністерство інформаційної політики) – що краще дистанціюватись, краще нічого не робити. Тому, беріться за це, пане Юрію. Я наприклад, особисто з задоволенням буду долучатись до тих заходів, які ви будете робити, до аналізу, до вироблення наративів, які потрібно розганяти та таке інше. Вважаю, що ми дуже несправедливо опустили тут руки і згаяли майже шість років війни», – відзначив Вадим Трюхан.

Після закінчення обговорення директор Міжнародного Центру протидії російській агресії Юрій Кочевенко подякував всім учасникам круглого столу «Західний фронт інформаційної боротьби» та запросив їх до подальшої співпраці заради загальної мети.

Валентина Бикова

оригінальний текст доступний за посиланням www.iccrp.org

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com