Три місяці війни. Україна – символ стійкості та свободи!

БЛОГИ 25.05.2022 Коментарі 0

Минуло три місяці війни – жорстокої, кровопролитної, нещадної. Тисячі вбитих українських громадян, зруйновані міста і села. Окупація українських територій російською армією та деокупація їх ЗСУ. Сльози радості на очах визволених українців. Вони змушені були пережити розстріли рідних та близьких, насильство, тортури, пограбування. Досі на звільнених територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської областей правоохоронці знаходять трупи мирних громадян, закатованих російськими солдатами. Багато людей зникли безвісти. Багато будинків зруйновано.

Війну ще закінчено. Попереду багато горя від втрат, але мало хто сумнівається, що перемога у цій війні буде за Україною, незважаючи на те, що напередодні повномасштабного вторгнення більшість світових експертів вважали, що країна буде повністю окупована протягом трьох днів, максимум – трьох тижнів. А війна триває вже три місяці. Три місяці кровопролитних боїв указують на стійкість, героїзм і мужність українців, які чинять опір армії, що раніше вважалася однією з найкращих у світі.

Війна – це низка перемог та поразок. Спробуємо оцінити ситуацію, що склалася сьогодні.

Незважаючи на те, що армія Російської Федерації змогла окупувати майже всю Херсонську область, значну частину Луганської, Донецької, частину Запорізької та Харківської областей, це, на думку військових експертів, є лише тактичним успіхом на певних фронтових напрямках.

З великих міст практично без бою вдалося захопити Херсон, Мелітополь, Бердянськ та з величезними втратами Маріуполь, гарнізон якого тримав оборону фактично від початку війни – 85 днів, майже три місяці сковував 20-тисячне угруповання російської армії і завдав їй серйозних втрат.

У Маріуполі українськими силами оборони було ліквідовано двох високопоставлених російських воєначальників: генерал-майора Олега Мітяєва, командира 150-ї мотострілецької Ідрицько-Берлінської ордена Кутузова дивізії, та заступника командувача Чорноморським флотом капітана першого рангу Андрія Палія. Загалом, на сьогоднішній день, за три місяці боїв відомо про загибель в Україні 11 російських генералів. Це фактично вдвічі більше, ніж загинуло генералів СРСР у десятирічній афганській війні.

Українські сили оборони порушили основний стратегічний план Кремля, не дали здійснити бліцкриг та блискавично захопити Україну. В основі цього плану лежало швидке захоплення урядового кварталу, взяття в полон або знищення військово-політичного керівництва країни і створення маріонеткового уряду.

Щоб здійснити цю операцію, командування армії Російської Федерації поставило першочергове завдання – захопити Гостомельський аеропорт у передмісті Києва. Після цього мала здійснюватися висадка основних сил десанту за допомогою військово-транспортних літаків. Немає сумнівів, що основну репетицію подібної операції було проведено у січні в Казахстані. Для захоплення аеропорту в Гостомелі було висаджено вертолітний десант, який складався з двохсот елітних бійців зведеного загону сил спеціальних операцій Російської Федерації.

Але на цей десант чекали сили оборони України, план загалом був відомий. Українські воїни збили кілька гелікоптерів російської окупаційної армії, що не дозволило решті залишитися та здійснювати вогневу підтримку десанту. Після важкого, кровопролитного десятигодинного бою російський десант було знищено. Мінометним вогнем військовослужбовці Національної гвардії України пошкодили злітно-посадкову смугу, що не давало прийняти основні сили десанту у разі захоплення аеропорту.

Учинивши опір у Гостомелі, українські військові зірвали плани противника, змусивши його відмовитися від висадки ще одного вертолітного десанту на Печерських пагорбах у районі Національного музею історії України у Другій світовій війні, розташованому неподалік урядового кварталу.

Десант у Гостомелі, десант на Печерських пагорбах та інфільтровані до війни до Києва бійці різних спецпідрозділів Росії мали здійснити блискавичне захоплення військово-політичного керівництва України, що було головною частиною спеціальної операції із захоплення країни. Їм на підтримку з Білорусі, з боку Чорнобильського заповідника, найкоротшим маршрутом ішла 60-кілометрова механізована колона бронетехніки.

Але сили оборони України зірвали плани ворога. Повідомлення між лівим та правим берегами Дніпра у Києві на кілька днів було повністю зупинено, мости взято під контроль. Це дало змогу локалізувати у різних районах міста інфільтрованих до війни диверсантів із російських спецпідрозділів та не дати їм об'єднатися в ударні загони. Основну їхню масу українські спецслужби виявили в перші кілька днів війни, взяли в полон або знищили під час опору. У перші кілька ночей практично у кожному районі Києва було чути автоматні черги. Українським спецслужбам удалося ліквідувати загрозу. Збереження військово-політичного керівництва України не дозволило ворогові дезорганізувати управління країною та армією, звело до мінімуму можливість успіху бліцкригу.

Далі розпочалася оборонна операція "Битва за Київ", яка фактично тривала до перших чисел квітня. По суті Київ був оточений частинами російської армії майже з трьох сторін. Найнебезпечнішим був Гостомельський напрямок, через який передові частини підрозділів російської окупаційної армії розпочали охоплення околиць правобережного Києва.

Замкнути кільце завадили успішні дії сил оборони столиці. Вони зупинили рух російських військ у районі населених пунктів Мотижин, Білогородка, Ясногородка. Було знищено російський десант, який намагався висадитися на військовому аеродромі у Василькові в ніч з 25 на 26 лютого. Було збито два російські військово-транспортні літаки Іл-76 з елітними десантними спецпідрозділами Російської Федерації. Це був другий удар по можливості проведення бліцкригу. Повного оточення Києва так і не сталося.

За підсумками, в битві за Київ російська армія зазнала нищівної поразки. Після кровопролитних боїв, через загрозу повного оточення, російські окупанти на Гостомельському та Бориспільсько-Броварському напрямках змушені були відступити. Території Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей було повністю звільнено від частин окупаційної армії. Ворогом була програна не лише битва за Київ, а й битви за Чернігів та за Суми.

Про те, що основною метою військово-політичного керівництва Російської Федерації у цій війні було взяття столиці України, свідчить те, які величезні сили були кинуті на цю операцію. Добірні гвардійські частини намагалися увірватися до Києва, але українські сили оборони справили героїчний опір, здивувавши своєю стійкістю та героїзмом увесь світ.

Знайомлячись із переліком елітних російських частин, підрозділи яких брали участь у битві за Київ, зауважуєш, що тільки дві з них не були гвардійськими на момент вторгнення, але стали такими у березні та квітні. Не зрозуміло, які мужність та героїзм вони показали, що Володимир Путін вирішив зробити їх гвардійцями. Відомо лише, що підрозділи цих частин бігли з-під Києва, а російські військовослужбовці, що були там, брали участь в убивствах цивільних осіб, тортурах, зґвалтуваннях, пограбуванні та мародерстві. Багатьом, хто вцілів та зміг втекти з України, буде висунута підозра у військових злочинах. Доказову базу збирають, зокрема, іноземні експерти-криміналісти.

Окрім успіху в оборонних операціях за Київ, Чернігів, Суми до активу українських сил оборони можна віднести перемоги в битві за Харків, Миколаїв, Запоріжжя – великі промислові центри України. Ворога на підступах до Запоріжжя зараз зупинено, а від Миколаєва та Харкова відкинуто.

Минулого тижня у Харкові вперше з початку війни запрацював уцілілий від бомбардувань та артилерійських обстрілів міський громадський транспорт. Загроза завдання ударів безпосередньо по цьому українському мегаполісу зараз зведена до мінімуму.

Такі ж добірні елітні російські військові з'єднання намагалися захопити Чернігів, Суми, Харків, а після взяття обласних центрів вони мали вирушити до столиці України.

Після відступу на півночі України, військово-політичне керівництво Росії анонсувало гігантський наступ із Харківської області та назустріч йому із Запорізької, що мало на меті створити величезний «котел», оточити більш ніж 100-тисячне українське угруповання. Але підрозділи агресорської армії за два місяці запеклих боїв так і не змогли значно просунутися вглиб української території на цих напрямках і поступово почали знижувати свої апетити.

Нині основні зусилля російської окупаційної армії зосереджені на взятті формальної столиці Луганської області – Сєвєродонецька та сусіднього Лисичанська. Там зараз тривають бої. Саме на тому напрямку під час переправи українською артилерією було повністю розгромлено дві батальйонно-тактичні групи. Знищено загалом понад 100 одиниць броньованої техніки та велику кількість живої сили російської армії.

На сьогоднішній день критичних ситуацій, що загрожують завдати стратегічної поразки ЗСУ, не існує. Успіхи російської армії можуть бути лише на деяких тактичних напрямках. Українська армія, перебуваючи в обороні, поступово вимотує ворога і, знищуючи техніку та живу силу, знижує його наступальний потенціал. На деяких напрямках контратакує, змушуючи підрозділи російської армії переходити в оборону.

Україна вже поставила під рушницю понад 700 тисяч людей. Міністр оборони України Олексій Рєзніков заявив, що найближчим часом чисельність української армії буде доведена до мільйона. Таку кількість воїнів треба озброїти. До середини травня українці здебільшого воювали своєю зброєю або застосовували захоплену в боях техніку супротивника. Тільки танків різних модифікацій ЗСУ «отримали» від російської армії близько 250 одиниць. Більшість країн світу не мають такої кількості у своїх арміях.

Після створення антипутинської коаліції з 43 країн з різних континентів та частин світу, які мають сукупний ВВП близько 50 відсотків від загальносвітового, в Україну почала надходити важка військова техніка західних зразків. 9 травня президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз для України, а минулого тижня – законопроект про надання додаткової допомоги у розмірі 40 мільярдів доларів. Великобританія кілька днів тому виділила 1,3 мільярда фунтів стерлінгів для України й окрім цього додатково військове спорядження, далекобійну артилерію, протикорабельні ракети. Зброя для ЗСУ надходить навіть із таких невеликих країн, як Естонія, Латвія, Литва, Португалія.

Допомога Україні надається не лише у військовій сфері. Ідуть великі фінансові вливання в її економіку. Розвинені країни призупиняють стягування мита та скасовують квоти на українські товари, стимулюючи таким чином роботу українських експортерів. Україні надають велику підтримку, що, безумовно, допоможе вистояти економіці країни.

А Росія, що обкладається все новими санкціями, не має можливості імпортувати високотехнологічну продукцію та технології, втрачаючи свої ринки збуту, поступово перетворюється на ізгоя. Союзників із високорозвинених держав вона практично не має, в її оточенні тільки такі ж країни-ізгої, навіть Китай та Індія змушені дистанціюватися від Росії.

Три місяці цієї війни змінили світ. Репутація Росії як потенційно можливого великого світового гравця, який має сильну армію, на яку треба зважати, зруйнована. Після звірств її армії в Україні Путін, давайте прямо скажемо, сприймається як виплодок пекла, неадекват, що лякає світ ядерною палицею.

А Україна репутаційно зросла. Минулого тижня президента Володимира Зеленського, за версією журналу Time, визнали найвпливовішою людиною планети. Всього три роки тому український актор-комік, який не мав політичного досвіду, став президентом України. Скільки бруду на нього вилили збанкрутілі українські політики! Проте сьогодні саме Зеленський успішно очолює боротьбу з «імперією зла», змінюючи не лише Україну, а й увесь світ.

Колаж: Главком

Викладене у статті є особистими думками автора, які не завжди збігаються з редакційною політикою "Західного інформаційного фронту"

Support the project here:

DONATE

Відгуки

Немає відгуків.

Залишити коментар

Оцінити
Відправити

Copyright © 2017-2022 by ZahidFront. Powered by BDS-studio.com

Підпишіться на ЗІФ у Facebook: