Три «Б» Лукашенка: блеф, брехня і Байден

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко провів зустріч із представниками білоруських і закордонних медіа. Більше трьох годин він розповідав про проблеми міжнародного життя, звісно, не забувши і про себе, коханого.

Мабуть, треба розпочати з прелюдії, якою став візит до Мінська міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто. Той заявив, що прилетів до столиці Білорусі «говорити про мир в Україні», проте про присутність представників нашої держави на перемовинах міністрів закордонних справ Білорусі й Угорщини не йшлося. Сійярто не став публічно зустрічатися і з Лукашенком, що також виглядає показовим, адже того не визнає легітимним президентом ані НАТО, ані Євросоюз, членами яких є Угорщина.

Лукашенко зібрав журналістів напередодні своєї зустрічі з Путіним. Їхнє регулярне спілкування давно вже стало предметом жартів у середовищі білоруської еміграції (і не лише), проте підпорядкованість пана Лу пану Пу є очевидною, а ступінь керованості – високою. Часом видається, що з-під вус Лукашенка вилітають зазвичай більш інтенсивні компліменти на адресу російського президента, ніж з-під вус прессекретаря Путіна Пєскова.

Проте Лукашенко не забув наголосити, що воювати Білорусь не збирається, більше того – готова знову стати майданчиком для перемовин. Про статус майданчика ми ще поговоримо нижче, а зараз зупинимося на питанні війни. 24 лютого 2022 року саме з території Білорусі до України вторглося російське угруповання, яке мало на меті захопити Київ. З лютого по жовтень 2022 року з білоруської території по українській було випущено сотні ракет, які вбивали українців і руйнували економіку нашої країни. Разом з тим Лукашенко наголошує на загрозі з боку сусідів, якій він готовий «давати відсіч» разом з Росією на білоруській території. Суттєво дисонує з його готовністю обіцянка не оголошувати у Білорусі мобілізацію, перспектива якої є тривожною для білоруських громадян. Додайте до цього публічні випади на адресу Польщі та Литви, які почали закривати прикордонні переходи з Білоруссю (щодо Польщі Лукашенко використав старий радянський штамп «гієна Європи») – і ви зрозумієте, наскільки суперечливі ідеї озвучив білоруський диктатор.

Прес-конференція Лукашенка дозволила зрозуміти, яку ціну він платить за доволі ефемерну політичну незалежність Білорусі від Росії: було озвучено практично всі головні меседжі російської пропаганди щодо України. Росія не хоче війни та не може програти, з Путіним необхідно домовлятися, але Захід не дозволяє цього Зеленському, українські військові повинні домовлятися через голову політичного керівництва та низка інших – все це озвучив Лукашенко перед своїми гостями з різних медіа. У Кремлі можуть бути задоволені.

У цій ситуації Лукашенко не міг оминути увагою і власну роль у світовій політиці. Він наголосив на готовності знову перетворити Мінськ на майданчик для переговорів. Лукашенко публічно запросив Джозефа Байдена прилетіти до столиці Білорусі з Варшави, де той планує побувати 20-22 лютого, навіть висловив готовність «прислати літак, Boeing». Зі свого боку Лукашенко гарантує оперативний приліт Владіміра Путіна та проведення переговорів про завершення війни в Україні, яка на переконання Лукашенка, потрібна лише Сполученим Штатам.

Сеанс радгоспної геополітики може видатися цікавим та оригінальним людям, які мало знають Лукашенка. Тому нагадаю, що результати президентських виборів 2020 року ЄС, США, Велика Британія і низка інших цивілізованих країн не визнали. Україна – серед них, нагадаю, і саме українському керівництву Лукашенко неодноразово обіцяв, що з території Білорусі жодного вторгнення бути не може. Але 24 лютого 2022 року весь світ побачив ціну слову Лукашенка. 16 лютого у президентському палаці у Мінську він смачно потоптався по заяві радника голови ОПУ Михайла Подоляка, що «Лукашенко добре розуміє, як розвивається ця війна». Звісно, не прямо, а опосередковано, проте від того не менш смачно.

Мабуть, треба пригадати, що кожен політик діє так, як йому дозволяють обставини. Союз із Росією для Лукашенка став сьогодні єдиним можливим варіантом тактичного виживання, і він чіпляється за нього вперто. Україні ж варто не загравати з білоруським диктатором, який був до 2020 року нашим гібридним союзником та у 2021 році заробив у торгівлі з Україною 3 мільярди доларів, а вести ефективний діалог з опозиційними силами. Інакше «Володя Зеленський», як запанібрата називає українського Президента білоруський диктатор, виглядатиме щонайменше дивно.

Євген Магда, політолог, директор Інституту світової політики