Трамп і експеримент доктора Стрейнджлава

Британський журналіст і головний оглядач Financial Times у Вашингтоні Едвард Люс описав аналогію, яка добре пояснює політичну стратегію Дональда Трампа. І яка не полишала мою голову. Нижче - ключові тези його колонки.

Президент США полюбляє хизуватися своєю непередбачуваністю, але з часом така поведінка може підірвати довіру до надійності Америки на міжнародній арені.

«Робіть, як я кажу, інакше я можу виявитися настільки непередбачуваним, що це обернеться катастрофою» - така логіка закладена у знаменитому Докторі Стрейнджлаві Кубрика. У фільмі американські генерали, шукаючи можливість зекономити бюджети, запускають ядерні ракети по Радянському Союзу. Трамп, звісно, навряд чи піде на подібний сценарій, але його риторика будується на схожій ідеї. Він хоче, щоб інші повірили, що він цілком здатен на радикальні дії.

Ця тактика працювала для нього протягом усього життя. Неодноразові банкрутства, погрози кредиторам, використання хаосу у власних інтересах – усе це було нормою для його бізнес-стратегії. А коли він прийшов у політику, гра в «божевільного» лише посилилася. 

Трампова лавина виконавчих указів, масові звільнення та гучні обіцянки одразу після інавгурації спричинили шоковий ефект. Один із його впливових донорів навіть порівняв цей тиждень із актом творення світу.

Найбільша зовнішньополітична «перемога» Трампа – припинення вогню між Ізраїлем та ХАМАС – відбулася за декілька днів до його інавгурації. Чи дійсно Трамп вплинув на це? Навряд. Але факт, що сторони уклали угоду перед його приходом, дозволяє йому приписати собі цей успіх.

Подібний сценарій спостерігався і в Латинській Америці. Трамп заявив, що змусив Колумбію прийняти депортованих мігрантів, тоді як насправді країна вже роками отримує такі рейси. Проте агресивна реакція Трампа – запровадження мит і візових обмежень – справді змусила президента Колумбії Ґуставо Петро змінити тон. Інші країни регіону тепер двічі подумають, перш ніж сперечатися з Трампом.

Тактику Трампа вже відчули на собі й європейські союзники. Днями він у телефонній розмові 45 хвилин переконував прем'єр-міністерку Данії Метте Фредеріксен, що США повинні купити Гренландію. Очевидна відповідь мала би бути: «Досить, Америка не може безкарно порушувати суверенітет інших держав». Але натомість Європа традиційно уникає відкритого конфлікту.

Подібні методи він може застосувати і до Панами, яка контролює стратегічну зону Панамського каналу. Якщо Трамп змусить Панаму розірвати портові контракти з китайською CK Hutchison, це буде демонстрацією його сили. Але водночас Трамп може отримати жорстку реакцію країн регіону, які не мають наміру беззастережно йому коритися.

У короткостроковій перспективі тактика Трампа може приносити йому зовнішньополітичні "перемоги". Деякі європейські країни можуть збільшити витрати на оборону, побоюючись його погроз. Проте довгострокові наслідки набагато більш ризиковані, бо можуть підірвати довіру до США, скоротити можливості для дипломатії і посилити роль Китаю. 

Союзники можуть розпочати шукати альтернативи, адже американські гарантії безпеки стають непередбачуваними. Якщо США почнуть діяти як держава-трикстер (як Росія зараз), яка лише висуває ультиматуми, з ними буде складніше вести переговори. Світ почне шукати «страховку» від американської непередбачуваності. Китай уже скористався цим, демонструючи готовність до стратегічної співпраці з Колумбією.

Врешті-решт така тактика може стати найбільшою стратегічною поразкою Дональда Трампа.

Юрій Богданов, комунікаційник, проєкт-менеджер, ТГ-канал

Фото – Дональд Трамп / Justin Sullivan / Getty Images