Симбіоз фашизму і сталінізму: Рашизм описали у Вікіпедії

У світовій онлайн-енциклопедії з’явилася стаття про нинішню орківську ідеологію – «рашизм». Її можна прочитати як українською, так і більш ніж 20-ма мовами світу.

У статті йдеться про лінгвістичне та історичне походження цього терміну, ідеологічне підґрунтя «рашизму»,     його ознаки, символіку та представників.

Максимум інформації містить саме варіант статті українською мовою. Тут історія питання досліджується з часів Герцена (1868 р.) та екстремістського напряму москвофільства, і продовжується крізь призму ультраправих російських рухів XX ст.

Значного поширення термін набув з часів російсько-грузинської війни 2008 р. Наступна хвиля – період анексії Криму та початок російсько-української війни 2014 року. Таким чином користувачам Вікіпедії (особливо з інших країн) нагадують, що рашисти у XXI столітті воюють з різними державами.

«В основі рашизму, який уже цілком сформувався в офіційну ідеологію, лежать заперечення сили права і затвердження права сили, неповага до суверенітету сусідів і самоствердження через свавілля і насильство. Першочерговими ознаками рашизму є агресивна ненависть до інших людей, думка яких відрізняється від типової пропаганди російської федерації. Загалом, ці риси притаманні будь-якій російській владі і успадковані від Золотої Орди. Однією з основ рашизму є ідеологія духовної теорії рпц про «богообраність» росіян», – йдеться у розділі про основні риси та ознаки рашизму.

На думку російського історика Олександра Скобова, рашизм являє собою еклектичну суміш великодержавного шовінізму, ностальгії за радянським минулим і мракобісного православ'я.

Скобов зазначає, що рашизму притаманна невіра в демократичні процедури, бо «все це лише інструмент тонких маніпуляцій» (сам рашизм віддає перевагу грубим маніпуляціям). Рашизм виходить з того, що «народний дух» і «вищий загальний інтерес» виявляються не через формальні виборні механізми, а ірраціональним, містичним чином — через вождя, який став таким, тому що зумів зачистити всіх інших.

Принагідно згадано тези рашистського філософа дугіна про необхідність вирішення «українського питання» нібито задля «безпеки Євразії».

Наведено й думки інших політологів:

• що рашизм маскується під антифашизм, «але має фашистське обличчя і сутність»;
• що ідеологія російського фашизму багато в чому схожа із німецьким нацизмом;
• що промови путлєра страшенно схожі на ідеї гітлера.

Усе це, на думку західних експертів, було підкріплено низкою програмних статей на державному інформресурсі (РІА Новості), які однозначно «є звичайним фашизмом».

Зазначається також, що нині рашизм – це ідеологічна основа путінізму. Й історія підтвердила, що рашизм передбачає в першу чергу знищення українства як національної спільноти, вважає професор Олег Гринів.

Прихильників ідеології рашизму зазвичай називають «рашистами», а іноді «ватниками». Домінує у них психологія ворожості, уявлення про те, що навіть на росії всюди чужинці.

Зацитовано й одного з найвідоміших рашистів – актора івана охлобистіна, який вважає, що рашизм – це «добре» і «прогресивно», а рассєя є «останнім бастіоном, який стримує чорну хвилю безликого індивідуалізму, цинічного споживацтва, звірячої хіті і байдужої жорстокості».

На початку повномасштабних військових дій проти України у лютому 2022 року рашисти почали масово використовувати латинські літери V та Z. Використовувати ці символи, а також георгіївську стрічку низка країн Європи вже заборонила.