Силовики: гра на виживання

Вище керівництво силового блоку Росії різко активізувалося після затяжних новорічних вихідних. Вийшов справжній вінегрет: велике кадрове рішення на рівні Генштабу, програмний виступ Патрушева та переполох навколо зникнення директора Служби зовнішньої розвідки.

Мабуть, найбільш обговорюваним і суперечливим є призначення скандального генерал-полковника Олександра Лапіна начальником головного штабу сухопутних військ. Секретним указом його прибрали з передової та посадили за підготовку та постачання армії. Тепер Лапін відповідає за злагодження «мобіків» та впорядковує їх зі стану стада у щось на кшталт сили, здатної не тільки могилізуватися, але ще й приносити при цьому певну користь.

Повернення Лапіна в обойму після періоду усунення – плювок в обличчя критикам із паралельних квазіармійських структур. Варлорди «кадировців» і «вагнерівців» прийняли його кадрове підвищення в багнети, так само як і похмуре медійне рило «Новоросії» Гіркін. Уся трійця пнулася проти, але в результаті Шойгу та Герасимов переламали ситуацію на свою користь. Унаслідок протиріччя між компонентами армії вторгнення наростатимуть лавиноподібно.

Саме Пригожин стоїть за інформаційною кампанією цькування Герасимова. Колишній зек і кухарська обслуга Путіна уявив себе генієм військової стратегії та гігантом геополітики. ПВК «Вагнер», насичена гарматним м'ясом із російських в'язниць, викликає гидливість у кадрових військових. Репутація військової служби ще ніколи не опускалася так низько, а демобілізація залишків зеків, що вижили, викликає занепокоєння в середовищі ФСБ. Відомствам Шойгу та Бортнікова зараз дуже вигідно максимально виснажити потенціал зухвалого вискочки, тому його шушару відправляють на забій під час штурму укріплених фортець ЗСУ на Донбасі.

Не можна не відзначити, що Луб'янка вчасно вкинула інформацію, що Пригожин іде по териконах трупів заради захоплення родовищ солі та вугілля на Донбасі.

Ставлять на те, що жадібність фраєра погубить. Адже війна проти регулярної професійної армії – зовсім не сафарі проти бойовиків із «калашами» в ЦАР чи Сирії за золоті копальні та нафтові вежі.

Але безглуздо недооцінювати твердолобість лисого в кепці. Пригожин усіма силами пригнічуватиме армійських конкурентів, адже бачить на посаді міністра оборони виключно себе. Він готовий обнулити всю свою ПВК, щоб у результаті захопити кермо влади росармією.

Своя атмосфера панує й у всесвіті секретаря Радбезу Патрушева. У свіжому інтерв'ю для АіФ найближчий соратник вождя та архітектор вторгнення в Україну знову виклав замусолені ідеї: нібито Росія не воює з Україною з огляду на близькі традиції та невіддільність культур. Знову констатував безсилля, вп'яте виправдавши путінську поразку у війні військовим протистоянням з НАТО. Відчувається гіркота, що зазнала краху концепція «єдиного народу» як однієї з генеральних цілей «СВО». Щоби виглядати солідно, Патрушев прагне піднести поточну ситуацію як битву систем, подібну до біполярного протистояння СРСР і США. Тільки зараз «духовно-моральна» Росія протистоїть «вульгарним пристрастям» гідри глобальної капіталістичної корпоратократії. Саме підступи зовнішніх ворогів заважають любити росіянам свою країну та її історію, і взагалі скоро від Росії не залишиться нічого, крім Московії.

Як виправити ситуацію Патрушев не знає. Він просто озвучив черговий маніфест занепокоєнь із метою стимулювати нову хвилю мобілізації. Загалом Платонович працює задля публічності, адже пропадати з медіа-простору в тоталітарній країні небезпечно для життя.

Варто було голові СЗР Наришкіну зникнути із заголовків на декілька тижнів, як одразу пішли чутки про його опалу, хворобу, зраду. Враховуючи вкрай провальний для головного російського розвідника рік, йому, м'яко кажучи, не позаздриш. Прогнози Наришкіна – формена фікція, а успіхи СЗР, немов за завданням Російського історичного товариства, звелися до відкриття пам'ятних дошок.

Телеграм-канал «Сито Сократа»