Що не так з реакцією українських соцмереж на слова Сікорського?

«Щоб було зрозуміло, що саме я сказав у Києві. У разі російської агресії проти НАТО, завдяки перевазі в повітрі авіація європейської частини НАТО була б здатна, навіть без участі США, знищити половину російських нафтопереробних заводів швидше, ніж це зробила б Україна. Я й надалі так вважаю», — прокоментував у соцмережі свою заяву в ході візиту в Україну 11-13 вересня віцепрем’єр, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

У коменти до твіту прийшов депутат від проросійської «Конфедерації польської корони» Роман Фріц, який написав, щоб глава МЗС не заглиблювався в це і «припинив себе компрометувати». Сікорський відповів коротко і жорстко: «Відвали, російська онуча».

Тим більш дивною стала реакція низки коментаторів в Україні, практично співзвучна зі словами одного із найближчих соратників Ґжеґожа Брауна. Того самого Брауна, який кілька днів тому розтрощив памʼятник в польському селі Білосток на місці поховання вояків УПА, що загинули в боротьбі з НКВС у 1946 році і якого Сікорський у Києві прямо назвав «великою ганьбою для Польщі, який мав би сидіти за гратами».,

Адже називати слова польського міністра маячнею, змагатися у сарказмі з п’ятою колоною Кремля і зверхньо глузувати зі спроможностей польською армії та Північноатлантичного Альянсу по-перше невірно, а по-друге — просто нерозумно.

Треба пам’ятати, що міністр Сікорський був і залишається твердим прихильником дієвої допомоги Україні та прагнення до справедливого миру, після досягнення якого Росія не мала б жодного права впливати та вирішувати за Україну та Польщу.

«Ми як міжнародна спільнота маємо обов’язок повернути стан дотримання міжнародного права, а отже прийти з допомогою жертві агресії і унеможливити подальшу агресію», — це саме його слова, які демонструють несприйняття бажання Росії повернутися до світоустрою на основі розподілу сфер впливу супердержав. Яке, схоже влаштувало б не лише Кремль, котрий прагне повернути контроль над Україною та державами колишнього «соціалістичного табору».

Цей приїзд до української столиці дипломат назвав проявом солідарності, провівши за три дні ряд зустрічей, зокрема, і з українським міністром закордонних справ. Андрій Сибіга відзначив надзвичайну цінність візиту польського колеги у такий складний для України час та подякував за оголошений пакет військової допомоги, який, серед іншого, включатиме засоби ППО.

Хочу нагадати, що Радослав Сікорський — це саме той політик, який ще два роки тому заявив, що його країна має збивати російські дрони і ракети ще в повітряному просторі над Україною. Попри непопулярність цієї ідеї в польському суспільстві та обережну позицію міністерства оборони, за якою країни Європейського Союзу та НАТО не є сторонами війни, а отже не можуть вдаватися до таких дій. І цю позицію від знову чітко підтвердив зараз, після атаки 13 вересня поблизу Ягодина, де російський БПЛА пошкодив локомотив пасажирського потяга Київ-Варшава.,

І саме через це потрібно розглядати слова Сікорського про здатність європейських союзників по НАТО знищити половину російських нафтопереробних заводів передусім як чіткий стратегічний сигнал Росії.

Сигнал про можливість коаліції найбільш зацікавлених країн відповісти рішуче і болісно для неї. Адже, за оцінками експертів, навіть Польща, Фінляндія, Данія, Норвегія та Швеція сумарно мають потужніший повітряний потенціал, ніж Росія. Не кажучи вже про військово-повітряні сили Франції, Німеччини, Великої Британії та Італії. І така перевага у бойовій авіації дає можливість потенційно загрожувати не лише об’єктам російського нафтопереробного комплексу, а й підприємствам з виробництва «Гераней», ракет Х-101 та «Іскандер».

Більш того, під час виступу на конференції YES Сікорський також запропонував НАТО посилити військові навчання поблизу Калінінградської області. За його словами, такі дії могли б змусити Росію перекидати частину військ з України.

Є очевидним, що останні провокації Росії посилюють у союзників усвідомлення реальності агресії проти країн східного флангу Альянсу.,,

І попри повторювані заїжджені штампи про імпотентність та безсилість НАТО, ми вже бачили приклади скоординованих спільних дій.

Напевно не таких рішучих, як нам би хотілося, але тим не менше, ці дії показали що плани існують, а взаємодія відточується.

Першим таким сигналом понад рік тому стала реакція на вторгнення російських безпілотників у повітряний простір Польщі в ніч з 9 на 10 вересня 2025 року. Хоч НАТО тоді відмовилося кваліфікувати це як напад на країну-члена, це стало першим в історії випадком, коли натівська авіація атакувала потенційно небезпечні об’єкти в повітряному просторі союзника, задіявши відповідні протоколи без попереднього ухвалення політичного рішення.

У цій операції брали участь польські винищувачі F-16, нідерландські F-35, італійські літаки ДРЛС AWACS та літаки-заправники під командуванням НАТО. Розгорнуті в регіоні системи протиповітряної оборони Patriot (у тому числі німецькі) виявили дрони за допомогою радарів, однак для їх знищення не застосовувалися.

А вже 18 серпня 2026 року НАТО провело найбільшу за останні роки раптову демонстрацію сили в повітрі над Польщею, навколо Калінінградської області Росії, з пролітом у тому числі над Балтійським морем та Литвою. Задіявши, за різними оцінками, від 25 до 50 літальних апаратів кількох країн (називалися літаки ДРЛВ E-3, літаки-заправники, багатоцільові P-8 Poseidon, винищувачі F-35 та Gripen, літак радіоелектронної боротьби EA-37B Compass Call). Посилаючи в такий спосіб сигнал Кремлю про серйозність оцінки небезпеку нападу Росії та здатність до колективної відповіді.

У ніч на 15 вересня 2026 року винищувачі НАТО також вперше знищили безпілотний літальний апарат у повітряному просторі Литви, який залетів на територію країни з Білорусі.

Тобто слова Сікорського у Києві є продуманими і були вірно прочитані у Москві. Що зрозуміло викликало шал польських проросійських діячів, але й чомусь спричинили в’їдливі коментарі в українському інформпросторі. Із непотрібним знеціненням зусиль і розвитку потенціалу польських партнерів та європейських країн НАТО.

Потрібно розуміти, що останнім часом польських політиків, які твердо готові підтримувати Україну, не більшає.,

Тим важливішими для нас є ті, хто добре розуміє ситуацію через призму допомоги як найкращої інвестиції у польську безпеку та необхідності створення спільного з Україною надійного безпекового простору.

І до того ж ще й готові відверто артикулювати це публічно.

Тому перш ніж вправлятися в скептичній іронії, яка швидко зчитується польською суспільною думкою та не грає там ані на користь союзників України, ані на спонукання її еліт до збільшення підтримки нашій країні, варто зайвий раз задати собі одне питання. Навіщо?

Анатолій Курносов, Slawa

Фото - Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга провів переговори з віцепремʼєр-міністром, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським.13 вересня 2026 р.\МЗС